Недавно всі ми стали свідками того, як спецпідрозділ міліції «Беркут» поводився біля будівлі Генеральної прокуратури і в середині приміщення. Двері вибивали ногами, трощили їх, аж поки вони не розпахнулися. Подібне нам уже доводилося бачити, пам’ять підказує. Є кінохроніка воєнного часу, де німецький солдат у залізній касці і з гвинтівкою в руці підходить до дверей звичайної сільської хати під солом’яною стріхою і ногою вибиває їх. Але то було в окупованій ворогом Україні. А тепер схожий випадок викликає багато питань.
І ще одне з діяльності цього ж міліцейського підрозділу. На стадіоні, вже в шоломах і з кийками в руках, вони мали сутичку з хуліганами, які почали запалювати на трибунах вогні, відтісняли їх і при цьому дісталося й тим глядачам, які, не чинили ніякого опору.
Звідки це почалося, як могло статися? Відразу ж треба відзначити, що події не є ані випадковими, ані провокаційними, як дехто вважає. Міністр внутрішніх справ Василь Цушко сам очолив похід беркутівців до прокуратури, а на стадіоні не з’явився. Очевидно, через хворобу. Першим на цю пригоду відгукнувся найдосвідченіший політик України Євген Марчук, який багато років на керівних посадах. Він сказав, що міністру не треба було йти до прокуратури, а направити туди підрозділ міліції, попередньо чітко поставивши перед командиром завдання і наголосивши на взаємодії з тими працівниками охорони, які там несли службу. А далі координувати дії, підтримувати зв’язок по телефону. І ще він висловив таку думку, що силові структури настільки своєрідні та особливі, що потребують, в першу чергу, відповідно підготовлених людей для цієї служби.
Так, є такі випадки, додамо, що на місце пригоди виїжджає начальник райвідділу внутрішніх справ, його заступник або інші керівники. Це коли трапився тяжкий злочин, по гарячих слідах затримати винуватців не вдалося, розкриття його вимагає значних зусиль. Потрібно збирати докази, обирати напрямки пошуку, вислуховувати доповіді, давати доручення, а для цього треба мати якомога повнішу картину того, що трапилося, і власні спостереження якраз і необхідні.
Як же сприйняв Василь Цушко слова Євгена Марчука? Другого дня міністр повідомив, що вже ознайомився з деякими оцінками своїх дій, але не погоджується з ними. Бо це була спроба захвату прокуратури невідомими людьми, я, мовляв, змушений був у цю подію втрутитися, бо не звик ховатися, а прагну сам діяти. І надалі, щоб попередити політичне рейдерство, так робитиму. Все це було сказано з парламентської трибуни, куди міністра запросили зі звітом, за що він отримав оплески від коаліції, яка сама, без опозиції проводила засідання, а народний депутат Сергій Головатий навіть вигукнув «Браво!».
Василь Цушко став міністром декілька місяців тому, завдяки голосам цієї ж коаліції, до того не працював у органах внутрішніх справ. І це багато що пояснює в його поведінці. Чому з працівників карного розшуку чи слідства обирають саме його начальником їхнього відділення? Бо виявив уміння і здібності організовувати роботу. Потім ці начальники, які досягли певних успіхів у роботі, отримали заохочення і відзнаки, очолюють вже відділи чи управління. Так зростають фахівці своєї справи, здатні виконувати, в разі призначення, обов’язки районних та обласних відділів чи управлінь внутрішніх справ.
Мені доводилося слухати виступи міністра внутрішніх справ радянських часів генерал-полковника Івана Головченка, який 20 років займав цю високу посаду, розмовляти з ним. Людина великих знань, широкого кругозору, знавець людської душі, він міг швидко зрозуміти суть будь- якого питання, назвати його складові, відокремити найголовніше і вказати шляхи розв’язання. Його звернення до співробітників міліції, практичні поради їм були змістовними, цілеспрямованими, дохідливими, зустрічі та бесіди з ним сприяли підвищенню професійної майстерності. Чув, як він попереджав: «Ні в якому випадку не можна допускати рукоприкладства до затриманих». «Так у нас і немає», — відповідали йому. «І щоб не було й надалі», — звучало як настанова.
При всій повазі до прагнення Василя Цушка якнайкраще виконати поставлене перед ним завдання, його енергії і рішучості, ми повинні відмітити, що цього недостатньо. Паралмент дав згоду на його призначення міністром, до того він був народним депутатом. І це ж парламент, в якому кипіли політичні пристрасті, а більшість демонструвала свою агресивність і неповагу до Президента Віктора Ющенка, який почав реальні кроки до зміцнення в країні дисципліни і правопорядку, і підштовхнула свого колишнього колегу до ризикованих і радикальних дій! Тепер голова Верховної Ради Олександр Мороз, роблячи хороший образ при поганій грі, повідомляє, що все буде добре, все буде гаразд, і нічого іншого й не варто чекати. Проте добре тільки одне: те, що події біля прокуратури і на стадіоні не привели до тяжких наслідків.
Все це стосується тих двох днів, які викликали такий відгомін. А далі пішли обговорення, оцінки, різні висловлювання. В тому числі й від самого Василя Цушка. По радіо прозвучало, що він задоволений діями міліції, висловлює подяку ДАІ, яка перешкоджала рухові підрозділів внутрішніх військ для охорони громадського порядку в Києві. Ну, що тут скажеш? Хіба що залишається сприйняти таке звернення міністра як найкоротший чи найсмішніший анекдот. Ви можете уявити собі, де було б ДАІ, яке б припиняло рух військової частини в радянські часи? Або нині у США, Франції, Румунії чи будь-якій іншій країні? Але ж там були народні депутати з коаліції, скаже хтось. Тоді треба так зробити, щоб там їх більше ніколи не було, такі безконтрольні та безвідповідальні дії наших депутатів ганьблять країну, викликають подив і вимагають негайного перегляду їхнього статусу і ліквідації недоторканості.
У відомому телесеріалі про нашого розвідника в образі Штірліца артист Леонід Бронєвой, виконавець ролі одного з керівників служби безпеки з протилежного табору, кинув багатозначну фразу: «Важко зрозуміти логіку непрофесіонала». Дійсно, важко, і не тільки тоді, в роки війни, а й тепер, бо ми самі собі створюємо труднощі, як мовиться, на рівному місці, без жодних на те причин, а потім кидаємося їх усувати і б’ємо на сполох мало не на весь світ. А щодо отруєння Василя Цушка, яке буцімто сталося і теж в ці дні, коли розвивалися названі події, то це тема не для дорослих людей — суцільне фантазування.
Дії спецпідрозділу «Беркут» і його керівництва потребують ретельного розгляду, вивчення, дослідження, за їхніми результатами будуть зроблені, напевне, і висновки. Та перший з них вже досить виразно проглядається. Міліція, виконуючи свої обов’язки, не є арбітром у різних сутичках, виразником чиєїсь волі, вона нікому не надає переваги, не сприяє зверхності у протиборстві будь-якій із сторін. Для неї найважливішими є спокій на вулицях міст і сіл, в службових приміщеннях і на стадіонах, дотримання громадського порядку, забезпечення необхідних умов для праці та відпочинку наших людей.
