У XXI столітті державні кордони почали відживати себе як фактор тотального розмежування країн, зберігаючи своє значення лише у плані економічному та геополітичному. Подібній тенденції сприяють як розширення міжнародної співпраці на міждержавному рівні, так і створення численних організацій «без кордонів», які об’єднують представників різних галузей: лікарів, журналістів, науковців. Крім того, на процес глобалізації значно впливає заснування численних міжнародних обмінних програм, які надають українській молоді та науковцям можливість отримати освіту за кордоном, здобути певні практичні навички та просто побачити та проаналізувати особливості життя в іншій державі.
Одним з таких освітніх проектів є Програма академічних обмінів ім. Фулбрайта, яка нещодавно провела презентацію та наукову конференцію в Національному університеті «Острозька академія». Острог було обрано місцем зустрічі представників адміністрації Головного офісу програми в Україні, а також американських фулбрайтерів, які перебувають в Україні, тому що, по-перше, ця програма вже тривалий час тісно співпрацює з «Острозькою академією», зокрема кілька студентів та викладачів університету в минулому були її учасниками, а також чотири американських професори у свій час провели курси лекцій для острозьких спудеїв. По-друге, як відзначив директор Програми ім. Фулбрайта в Україні Мирон Стахів, більшість студентів університету вільно володіють англійською мовою, а тому можуть без проблем прослухати доповіді американських дослідників та взяти участь у науковій дискусії з останніми.
Програма наукових обмінів ім. Фулбрайта була заснована у 1946 році американським сенатором Вільямом Фулбрайтом з метою пропаганди миру у світі, оскільки, як він вважав, «якщо люди мали б змогу побувати в іншій краях та пізнати інші культури, вони могли б вiдчути співчуття, огиду до взаємного знищення та схильність до миру». Наразі програма співпрацює з 150 країнами світу та є однією з найстаріших i найвідоміших програм наукових обмінів у світі.
Своє співробітництво з Україною Програма ім. Фулбрайта розпочала в 1992 році. За цей час близько 300 українських студентів, молодих викладачів та старших науковців, отримали змогу побувати у США, а також понад 180 американських учених та студентів відвідали Україну, проводячи спеціалізовані семінари та займаючись наукової діяльністю. Українська інтелектуальна еліта надзвичайно добре зарекомендувала себе в США, тому американська сторона зацікавлена у поглибленні співпраці з нашою державою, що знайшло своє відображення у збільшенні бюджету програми в Україні, тоді як в більшості інших країн Європи асигнування в розвиток програми зменшуються. Таким чином, у той час, як в минулому пріоритетними галузями спеціалізації були гуманітарні дисципліни, цього року в Україні відкрився новий напрямок, розрахований на людей, що займаються вивченням точних наук. До того ж, поступово збільшується число українських учасників, досягнувши цього року кількості у 32 студента та молодих викладача та 22 старших науковця, які представлятимуть Україну в американських наукових колах.
Як зауважив Мирон Стахів, 95% українських учасників програми після її завершення працюють в нашій країні, досягаючи значних успіхів у науковій діяльності, працюючи в провідних дослідницьких інститутах та громадських організаціях. Олена Джеджора, колишня учасниця Програми ім. Фулбрайта, зазначила, що ця програма «краде науковців не в України, а для України», оскільки багато американських науковців після того, як відвідають нашу державу, ще неодноразово повертаються, щоб продовжити свою наукову діяльність, а то і взагалі — щоб залишитися тут на постійне проживання. Серед них значну частку складають американці українського походження, які мають змогу дізнатися більше про землю своїх предків, пізнати їхню мову та культуру. На думку пані Олени, основною причиною подібної тенденції є те, що «американські дослідники в Україні можуть займатися вивченням тем, якi є мертвими в західному суспільстві, що по своїй природі є надзвичайно усталеним, в якому немає, що відкривати.» «Майбутнє для розвитку науки знаходиться саме в Східній Європі, зокрема в Україні, і з часом цей факт буде ставати все очевиднішим», — вважає пані Олена. На її думку, практична цінність Програми ім. Фулбрайта для нашої держави полягає у трьох чинниках: по-перше, вона об’єднує академічну Україну через численні поїздки та презентації; по-друге, робить Україну «видимою» для світу, доносячи світовій спільноті відомості про наші наукові кола та їх досягнення; по-третє, програма впливає на розвиток особистості учасника, надаючи йому впевненості у собі та неймовірний багаж знань.
Навіть після закінчення програми, співпраця її учасників продовжується, зокрема, через створену в 1999 році Асоціацію випускників програми ім. Фулбрайта, яка допомагає науковцям проводити презентації, створювати персональні веб-сторінки, видавати власні праці та наукові посібники, розміщувати інформацію про їх дослідження та кар’єрне зростання.
Як зазначив ще один колишній учасник програми Борис Потятиник, «такі ідеологічно нейтральні програми дають свободу науковцям», дозволяють їм розвивати себе самих та українську науку загалом. Саме тому ініціативи, які спрямовані на користь нашої держави, зокрема подібні наукові обміни, треба сприймати без будь-якого скептицизму та всіляко їм сприяти.
