Колись екс-директор ФБР Вільям Сешенс викривав російську мафію, що набирала силу. «Ми в змозі перемогти організовану злочинність», — заявив він, виступаючи на Московській конференції з питань безпеки в 1997 році. А сьогодні Сешенс клопочеться за людину, яка входить у список ФБР «Особливо небезпечні злочинці» — за російського громадянина Семена Могилевича, уродженця України, який, за оцінкою ФБР, є одним із наймогутніших російських кримінальних авторитетів.
Діючи від імені Могилевича, Сешенс намагається укласти позасудову угоду з міністерством юстиції США. Могилевич обвинувачується в рекеті, а також проходить як ключова фігура в іншому розслідуванні міністерства юстиції, що стосується російсько-українських операцій в галузі енергетики.
Сьогодні багато хто з помітних представників лобістських кіл Вашингтона отримують великі гонорари за те, що відстоюють інтереси клієнтів із вельми неоднозначною репутацією з колишніх республік СРСР.
Їхні клієнти — відомі особи: видні підприємці, деяким з яких пред’явлені обвинувачення в кримінальних справах, представники політичної еліти. Усім їм дуже потрібні адвокати з кримінального права, лобісти, фахівці з консалтингу. Багато хто з них розбагатів завдяки плутанині 1990-х на фоні розпаду СРСР. Тепер же вони наймають осіб зі зв’язками в найкращих вашингтонських колах, щоб обілити свою репутацію на Заході або щоб переконати інвесторів і чиновників у своїй прихильності ідеалам чесного ведення бізнесу.
Вашингтонській індустрії лобізму далеко не в новинку іноземні клієнти з репутацією, що вимагає особливо делікатного поводження. Так, Джек Абрамофф — минулого року осуджений за шахрайство й підкуп — представляв інтереси клієнтів у Пакистані й Росії, а екс-президент Ліберії Чарльз Тейлор, що чекає суду як військовий злочинець, колись користувався послугами власного вашингтонського лобіста.
Але в останні роки кількість колишніх радянських держслужбовців і промисловців, які шукають собі друзів у столиці США, стрімко зростає. Багато хто з них відіграє все важливішу роль у світовій економіці, оскільки зосереджує у своїх руках контроль над величезними енергоресурсами та іншими природними багатствами Євразії. Усі вони також набули великої політичної влади у себе на батьківщині, що робить їх — а заодно й їхніх американських радників — ключовими фігурами для зусиль Заходу зі зміцнення стабільності в регіонах.
Ось кілька свіжих прикладів.
За винагороду в $560 тисяч Боб Доул, колишній лідер більшості в cенаті й кандидат від республіканців на президентських виборах 1996 року, допоміг деякому російському мільярдеру, якого конкуренти звинувачують у підкупі, отримати візу для візиту до США в 2005 році, а також надав інші послуги.
Леонід Рейман, могутній російський міністр і близький союзник президента Путіна, має у Вашингтоні свого консультанта зі зв’язків із громадськістю. У США Рейман є фігурантом у розслідуванні федеральних органів з обвинувачень у відмитті грошей. Тим часом він бореться з московським конгломератом «Альфа-груп» за контроль над одним російським телекомунікаційним гігантом. Ставки в цій грі вельми високі. «Альфа-груп» виплатила впливовій лобістській фірмі Barbour Griffith & Rogers, одним із засновників якої є Хейлі Барбур, губернатор штату Міссісіпі, гонорар у розмірі майже $2 млн.
Пол Мейнефорт, що працював радником у передвиборному штабі Доула, коли той балотувався в президенти, консультував одного українського мільярдера, власника великих металургійних підприємств, а також його найближчого політичного союзника — прем’єр-міністра України Віктора Януковича. Янукович, який ратує за більш тісні зв’язки України з адміністрацією Путіна, якраз зараз відчайдушно б’ється за владу з прозахідним Президентом України Віктором Ющенком.
У деяких випадках подробиці збагачення цих народжених у СРСР клієнтів сховані за темрявою невідомості — як і джерела, точні суми й призначення гонорарів, які вони перелічують на рахунки вашингтонських радників. Наприклад, 2005 року український політик Юрій Бойко розрахувався з вашингтонським лобістом, який влаштовував йому зустрічі з верхівкою Республіканської партії, через одну з так званих фірм-смітників — компанію, яка зареєстрована, але не має активів.
Бойко, нині міністр енергетики України, займався підготовкою російсько-українських контрактів на постачання природного газу. Зараз ці угоди стали предметом розслідування міністерства юстиції США за підозрою в тому, що до них був причетний клієнт Сешенса, згаданий мафіозі. Бойко стверджує, що $98 тис. доларів, виплачені як гонорар, були внесені невеликою партією, яку він очолює. Зареєстрована десь на Карибах «фірма-смітник» Annex Holdings, що перелічувала гонорари лобісту Бойку, також, судячи з документів, бере участь у контрактах на поставки газу.
Лобісти іноді вживають заходів для того, щоб приховати імена клієнтів. Тим часом федеральне законодавство однозначно забороняє лобістам замітати сліди, приймаючи гонорари від посередників. Якби не було подібних законів, зазначає видний фахівець з етики, вашингтонський юрист Джен Баран, «ми мали б тільки безліч «фірм-смітників», одні з яких на папері є лобістськими, а інші — їхніми клієнтами».
Наприклад, 2004 року британська «фірма-смітник» Foruper Ltd., що не мала ні активів, ні службовців, виплатила $820 тис. фірмі Barbour Griffith. Foruper створив певний юрист, який складав договори про поставки природного газу, які нині є предметом розслідування міністерства юстиції США. Слідчі розбираються, чи пов’язаний засновник Foruper з Могилевичем, клієнтом Сешенса.
Згідно зі звітами, представленими Barbour Griffith, ці гонорари отримані за «пропаганду тіснішого співробітництва й зв’язків у фінансовій сфері між Східною Європою та Заходом».
У 2002—2003 роках організація під назвою Friends of Ukraine («Друзі України») виплатила Barbour Griffith $320 тис. Згідно з податковими деклараціями, Friends of Ukraine, нині скасована, мала штаб- квартиру у вашингтонському офісі самої Barbour Griffith, а її головою був один із партнерів з Barbour Griffith — Ленні Гріффіт. Ми зв’язалися з ним електронною поштою. У листі у відповідь Гріффіт заявив, що політика фірми не допускає обговорення питань, пов’язаних із діяльністю клієнтів, але при цьому додав, що Barbour Griffith «скрупульозно виконує» закони, що рекомендують лобістам розкривати імена клієнтів.
Barbour Griffith веде юридичну тяжбу з партнерами російського міністра Реймана, чиїм вашингтонським радником є колишній репортер Wall Street Journal Марк Д’Анастазіо. Сам Д’Анастазіо, проте, стверджує, що лише одного разу допоміг Рейману на прохання друга, але його роботодавцем російський міністр не є.
Уже довгий час діють федеральні закони, згідно з якими громадяни США, що надають іноземним клієнтам послуги в галузі лобіювання або зв’язків із громадськістю, зобов’язані реєструвати ці факти у федеральних органах, подаючи відповідні звіти. Але подробиці цих звітів часто дають лише невелике уявлення про характер наданих послуг.
Так, Доул подав у cенат США звіт про свою роботу за дорученням російського мільярдера Олега Дерипаски, зазначивши, що вона була пов’язана з «візовою політикою й виконанням формальностей держдепартаменту США».
Дерипаска, тісно пов’язаний з Кремлем, після «алюмінієвих воєн», що вибухнули в Росії в 1990-х, заволодів фактичною монополією на виробництво алюмінію в країні.
За Дерипаскою давно вже тягнеться шлейф із судових позовів: конкуренти звертаються до судів США та Великої Британії, звинувачуючи його в тому, що свій статок він нажив за допомогою підкупу, залякування й завдання тілесних ушкоджень. Ці звинувачення, які сам він заперечує, ніколи не були підтверджені істотними доказами. Кримінальних справ на Дерипаску також ніколи не заводили. Але в зв’язку з цими тяжбами держдепартамент багато років відмовляв цьому російському промисловому магнату у візі.
2003 року, згідно зі звітами лобістів, Дерипаска виплатив $300 тис. юридичній фірмі Доула Alston & Bird. Згодом, як стверджують інформовані джерела, Доул намагався переконати владу США в тому, що його клієнт не злочинець і його підприємницька діяльність є цілком прозорою. 2005 року, коли держдепартамент змінив ставлення до Дерипаски та видав йому візу, останній, як зазначається у звітах, виплатив Доулу та його фірмі ще $260 тис.
За словами інформованих джерел, 2005 року Дерипаска відвідав Вашингтон. Минулого року він також приїздив до США.
Доул і офіційний представник держдепартаменту відмовилися коментувати цю інформацію.
Саймон Мойз, лондонський представник Дерипаски, повідомив, що на даний момент у цього бізнесмена є віза на багаторазовий в’їзд до США, але відмовився надати більш докладних коментарів або документально підтвердити візовий статус Дерипаски.
Колишній політтехнолог Доула Мейнефорт, а також Брюс Джексон, який свого часу збирав кошти до фонду виборчої кампанії Доула, отримували гонорари й пожертвування від українського мільярдера Ріната Ахметова, політичного покровителя прем’єр-міністра Януковича.
Мейнефорт і Джексон відіграли важливу роль у світлі нещодавнього візиту українця до Вашингтона. Він зустрічався з представниками адміністрації США, в тому числі — з віце-президентом Чейні. Одна з компаній, що належить Ахметову, 2005 року внесла $300 тис. до благодійного правозахисного фонду, яким керують Джексон і його дружина. Це зафіксовано в документі федеральної податкової служби, з яким ознайомилися кореспонденти The Wall Street Journal. Джексон заявив, що вдячний за цю фінансову підтримку.
Мейнефорт, не зареєстрований як консультант українського лідера, не відреагував на наше прохання дати коментарі.
Могилевичу, клієнту Сешенса, у Філадельфії пред’явлені звинувачення за 45-ма пунктами в рекеті та відмиванні грошей, а також — в організації витонченої афери з акціями, здійсненої за допомогою європейській мережі «фірм-смітників». За словами інформованих джерел, міністерство юстиції також проводить слідство, чи причетний Могилевич до недавнього укладання ряду мільярдних операцій на поставки природного газу між російським газовим гігантом ВАТ «Газпром» і Україною. Слідство проводить відділ із боротьби з організованою злочинністю та здирництвом мінюсту.
Інформовані джерела повідомляють, що нещодавно Сешенс зв’язався зі своїми колишніми колегами з міністерства юстиції й запропонував їм незвичайну угоду: Могилевич повідомить американській владі дані про таємну діяльність ісламістських терористів, якщо слідчі почнуть із ним переговори з питання щодо претензій до нього з боку правоохоронних органів США. Слідчі міністерства відкинули цю пропозицію, зазначають юристи й інші інформовані особи.
Фірма Сешенса й офіційний представник міністерства юстиції утрималися від коментарів.
Питанням переговорів із Могилевичем опікувався провідний вашингтонський експерт у царині безпеки Ніл К. Лівінгстон, який на нетривалий час здобув популярність у 80-ті роки під час скандалу «Іран-контрас» (він займався питаннями тероризму разом із співробітником Білого дому Олівером Нортом).
Лівінгстон відмовився обговорювати переговори з Могилевичем, повідомивши лише, що вони торкалися «надзвичайно делікатних тем».
До останнього моменту Лівінгстон був виконавчим директором вашингтонської фірми GlobalOptions, яку сам і заснував. GlobalOptions займається корпоративною розвідкою та безпекою. До її консультативної ради входить Сешенс. За словами представників фірми, більшість її клієнтів — «підприємці в Росії та в Карибському басейні».
Серед клієнтів GlobalOptions і раніше були бізнесмени з колишніх республік СРСР. За словами Лівінгстона, 2004 року лобісти з Barbour Griffith звели представників GlobalOptions із фірмою, яка базується на Кіпрі, Highrock Holdings. Highrock контролює український бізнесмен Дмитро Фірташ, який визнає, що серед найбільших акціонерів фірми колись була дружина Могилевича.
У 2003—2005 роках Фірташ був причетний до укладення кількох операцій на суми в мільярди доларів між «Газпромом» і урядом України. Highrock це принесло великий прибуток, а Україна зазнала критики з боку посла США, оскільки операції не були достатньо прозорими.
За словами Лівінгстона, 2004 року Highrock уклала контракт із GlobalOptions, щоб та допомогла їй отримати федеральні сертифікати безпеки на пасажирські авіалайнери, які Фірташ сподівався експортувати до Центральної Азії.
Однак нещодавно GlobalOptions подала Highrock до суду за обвинуваченням у несплаті за рахунками, стверджуючи, що Фірташ найняв її для проведення певної «особливої операції» (характер якої не уточнюється) в інтересах одного з українських державних службовців. Тяжба між сторонами, яка відбувалася в суді федерального округу Колумбія, скінчилася після сплати рахунку, але позов так і не було відкликано.
Представник Фірташа заявив: «Ми не знаємо компанії під назвою GlobalOptions», а також додав, що Фірташ вже кілька років як розірвав стосунки з Могилевичем.