Учора, в Чистий четвер, був погожий і сонячний день. Такого дня неможливо не піддатися чарівливості весняного Києва. Тим більше, якщо ти в столиці вперше. До того ж їхав у «зону конфронтації», а тут такий (виявляється, маленький і домашній) залитий сонцем Хрещатик. Сяють позолотою пам’ятники і розкішні вітрини. Кияни поспішають у своїх передсвяткових справах, поглядаючи не вороже, а зі співчуттям: не надто затишно на цьому декоративному майдані в центрі чужого міста. Проте чому чужого? Київ не може приватизувати жодна політична сила, жоден регіон. Як не можна приватизувати країну. Ні в сесійній залі, ні у високих кабінетах, ні на мітингах. І здається, що люди на площах це починають розуміти швидше і наочніше, ніж ті, хто їх на ці площі вивів...
