Бажаємо всім українцям світу радості, благополуччя, суспільної злагоди, а насамперед — терпимості, якій нас ось уже майже 2000 років навчають Євангелія.
Цього року християни усього світу (православні, греко-католики, протестанти та католики) відзначають Великдень одночасно — починаючи з 8 квітня. Це буває не кожного року і завжди служить для оптимістів добрим знаком — символом можливого в майбутньому об'єднання всіх гілок християнства. Адже той факт, що католики і протестанти завжди відзначають Паску одночасно (за григоріанським календарем), безумовно, посприяв налагодженню не тільки добрих стосунків між ними, які мало нагадують стару ворожнечу та релігійні війни, але й співпраці в багатьох суспільних сферах, перш за все — в благодійницькій діяльності.
Православні церкви святкують Паску за старим юліанським (дещо зміненим) календарем, що є одним із важливих факторів відчуження від великого Західного християнського світу. Варто згадати, що 2001 рік також був роком «єдиної християнської Паски» і Папа римський Іван Павло II заздалегідь запропонував усім християнам відтоді святкувати День Воскресіння разом.
Вселенське Православ'я, однак, не погодилося. І це при тому, що Юліанський календар набагато менш точний, ніж Григоріанський і в майбутньому приведе до значних відхилень Свята Свят від тої пори року, в якій, згідно з Євангеліями, відбулися Розп'яття і Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа.
Однією з причин, через які східні християни відмовляються переходити на новий стиль, є те, що за Григоріанським календарем християнська Паска може іноді співпадати з юдейською, що було колись заборонено.
Українське Православ'я святкує Воскресіння Христове не в найкращому стані — сьогодні тільки наївні люди можуть покладатися на схильність до компромісів та на патріотизм православного духовенства. Протистояння окремих Церков все загострюється, а про взаємні євангельські пробачення (велике українське «Ми вибачаємо і прощення просимо») сьогодні ніхто з православних і не згадує (як наче «прощення» не є однією з найбільших християнських цнот). Українські Церкви ось вже скільки років знаходяться в стані запеклої війни (інакше не скажеш!) одна з одною; там весь час накопичують компромат, ділять майно (головним чином, державне), захищають інтереси іншої держави і, між іншим, непогано «підробляють» на виборах. А українські урядовці не здатні (чи не хочуть?) позбавитися одіозної «п'ятої колони» Москви — так званих православних братств, для чого існують всі юридичні підстави. Чи знайдеться пророк, який зможе передбачити об'єднання Українського православ'я? Бо чи не пов'язані церковні розколи з розколами в суспільстві одним вузлом?
І «Голову забравши в руки, дивуєшся — чому не йде апостол правди і науки»?
Так співпало цього року, що на початку квітня святкують не тільки християни. Ввечері 2 квітня почалася іудейська Паска (Песах), закінчення якої збігається з початком Паски християнської. Песах згадує подію, яка мала місце у ХIII столітті до нової ери, в часи царювання єгипетського фараона Рамзеса II. Йдеться про звільнення євреїв — під проводом пророка Мойсея — від 400-літнього єгипетського рабства та про початок довгої дороги народу до Землі Обітованої. (Сьогодні в Україні існує понад 250 юдейських громад і біля 100 недільних шкіл.)
Але це не все. 5 квітня мусульмани України відзначають день народження Пророка Магомета (біля 570 року н.е.) — так званий мавлід. Його святкують члени майже 500 мусульманських громад України.
Як бачимо, ми багаті люди — маємо в країні представників багатьох релігій, свята яких іноді співпадають, а ЗМІ мають честь і задоволення поздоровляти їх з цими святами.
У середні віки в західному християнському світі існував шляхетний звичай — на час Паски припинялися війни. Та вшановувалися не тільки християнські свята, але й визначні дні супротивників, зокрема, прихильників ісламу. На жаль, із прогресом цивілізації ці гарні звичаї почали нехтуватися і кінець-кінцем забулися. Думаю, що настав час згадати їх в Україні — заради того, щоби хоча б у дні Святого Воскресіння припинялися безглузді політичні «війни» і наставав час каяття — час істини для всіх. Але чи є надія, що хоча б один український політик (із тих, хто постійно демонструє свою набожність публічно) скаже з нагоди Паски своєму запеклому політичному супернику: «Пробач!»? Адже всі ті, хто «зверху», не можуть і не хочуть усвідомити просту правду — що всі вони і тільки вони, незалежно від партії, однаково винні у тому, що відбувається зараз у країні. Політики ж закривають очі на те, як їх цінують люди і вперто діють за прислів'ям: «Якщо Бог хоче покарати, Він відбирає розум». То ж всім їм давно необхідно — хоча б на Паску — публічно просити пробачення у народу України за скоєні великі суспільні злочини. І пам'ятати біблійне: «Вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та в огонь буде вкинене».
