Не вважаю, що в цивілізованій конкуренції, як і в політиці, всі засоби згодяться. Але, очевидно, погоджуються з цим не всі. Так, Російське товариство захисту прав споживачів «Народний контроль» звернулося до Ради Федерації й Державної думи РФ із проханням не допустити будівництва в Курганській області трубного заводу, який планує використовувати металопрокат українського виробництва.
«За інформацією з відкритих джерел, у Курганській області до 2008 року буде побудовано завод із виробництва трубної продукції, — йдеться у зверненні. — Будівництво проводитимуть Євразійський трубопровідний консорціум і компанія «Леман Пайп», яка є основним торговим партнером та ексклюзивним постачальником на вітчизняний ринок продукції Харцизького трубного заводу (ХТЗ, Донецька обл.)». Як зазначається в документі, Курганський трубний завод розрахований на виробництво більш ніж 615 тисяч тонн труб на рік. Продукція постачатиметься компаніям «Транснефть» і «Газпром», а також для потреб житлово-комунального господарства. Постачальники металопрокату для Курганського трубного заводу — українські металургійні підприємства «Запоріжсталь», Криворізький меткомбінат, Дніпровський меткомбінат ім. Дзержинського та інші. Автори звернення вважають, що металопрокат виробляється на цих підприємствах із використанням радіоактивного метабрухту, зібраного в Зоні відчуження Чорнобильської АЕС. Підтвердженням цього ніби є численні факти виявлення МНС України великих партій радіаційного металу на кожному (!) з вищезгаданих підприємств.
Усе це звучить дуже жахливо. І, напевно, до «народних дозорних» (так у радянський час називали функціонерів і активістів на громадських засадах системи Комітету народного контролю) варто би прислухатися. Питання в тому, наскільки правдиві твердження про те, що радіоактивний лом а) потрапляє на українські металургійні підприємства і б) що виготовлений із нього радіоактивний метал експортується до Російської Федерації. І чи варто неперевірені та взяті з вельми сумнівних «відкритих» джерел відомості брати за основу міждержавних відносин двох країн, які є, як відомо, стратегічними партнерами?
«День» називає ці джерела сумнівними не заради красного слівця, а тому що йому також пропонували опублікувати подібні небилиці з посиланням на якісь російські видання. Зрозуміло, що це — ланки одного лобістського ланцюга, який досить легко простежити. Конкурентам, мабуть, не подобається, що в Росії з'явиться нове високотехнологічне підприємство, на якому будуть створені додаткові робочі місця і, звичайно, яке отримає якусь частку ринку і, можливо, вигідні замовлення. Те, що не подобається — зрозуміло. Але як у таких випадках поводяться чесні конкуренти? Вони будують своє підприємство з іще більш високим технічним рівнем і виграють (якщо вийде) в конкурентній боротьбі. Споживач від такого змагання також лише виграє. А що роблять недобросовісні конкуренти? Вони шукають спосіб знеславити суперника. І строчать, як-то кажуть, «докладні» в усі інстанції, перемежаючи правду з вигадкою або навіть відвертою брехнею.
Тим часом Міністерство іноземних справ України ще місяць тому назвало безпідставними заяви про поставки радіоактивної металопродукції з нашої країни. Як зазначала прес- служба міністерства, українська металопродукція, яка вивозиться за межі митної території України, в кожному пункті перетину кордону, крім митного контролю, підлягає і радіологічному контролю. «При цьому такий контроль може бути здійснений країною-імпортером української металопродукції», — наголошують у МЗС і додають, що, зокрема, на українсько-російському кордоні встановлені стаціонарні прилади радіаційного контролю в пунктах пропуску для залізничного транспорту. У повідомленні йдеться, що на металургійних підприємствах країни розроблені та запроваджені системи екологічного менеджменту відповідно до міжнародних стандартів, проводиться радіаційний контроль з боку незалежних організацій, відбираються і зберігаються арбітражні проби з кожної плавки чавуна і сталі для забезпечення можливості перевірки результатів радіаційного контролю незалежною експертизою. При цьому радіаційний контроль провадиться заводськими службами під постійним наглядом органів регулювання радіаційної та ядерної безпеки країни. «У разі виявлення підприємствами України металобрухту, рівень радіації якого перевищує допустимий, він підлягає дезактивації до встановлених норм або похованню, як радіоактивні відходи», — додає прес-служба МЗС України. За її інформацією, за 15 останніх років на металургійних підприємствах України не було жодного випадку перевищення допустимих концентрацій радіонуклідів у сталі та чавуні.
Але дезинформацію запущено, і, схоже, долетить вона навіть до вух російських парламентаріїв. Думається, вони зрозуміють, що її справжнє призначення в тому, щоб їхніми руками не допустити на російський ринок небезпечного конкурента і, в результаті, завдати шкоди споживачеві, який замислив амбіційні проекти.
