У Луцьку відкрито меморіальну експозицію «Шевченківська світлиця Миколи Куделі». Член Організації українських націоналістів з 1932 року Микола Куделя був кілька разів в’язнем Л уцької тюрми. Перший раз його арештували у березні 1939 року як «активного націоналіста» поляки (тоді Західна Україна знаходилася під владою панської Польщі). Під час жорстоких катувань, чоловік, аби витримати біль, читав про себе твори Тараса Шевченка. Відтоді він не розлучався з Кобзарем, який став для нього духовним кумиром. У тій же тюрмі Куделю застала і друга світова війна. У своїй книзі «Під мурами Луцької тюрми» він згадує пережите: тортури вже від рук енкаведистів, бомбардування казематів німецькими літаками 23 червня 1941-го, розстріл в’язнів енкаведистами: з кількох сотень у живих вдалося залишитися лише півсотні, зокрема і Куделі. Втретє цей мужній чоловік потрапив у ту ж тюрму в 1947 році вже при новій радянській владі, опісля на нього чекало заслання на Колиму.
Пройшовши за свої переконання пекло на землі, Микола Куделя став відомим культурно-освітнім і громадським діячем Волині. Ще до Другої світової війни почав збирати «Кобзарі» Тараса Шевченка. Колекція його великої Шевченкіани вражає: тут і рукописи та опубліковані матеріали про життя та творчість Шевченка, образ Тараса Григоровича у вишивці, живописi, скульптурі, металоплатиці тощо. Одних «Кобзарів» — понад 125, з них 40 — довоєнного періоду. І весь цей час Куделя мешкав у рідному селі Буяни, що під Луцьком. Після його смерті, котра настала у досить поважному віці, постало питання про збереження унікальних матеріалів. До честі місцевої влади, вони не пропали. Родичам сподвижника придбано квартиру, а зібрані волинським шевченкознавцем матеріали (понад 8 тисяч одиниць) стали основою чудесної експозиції, яку створили працівники Волинського краєзнавчого музею спільно з родиною Миколи Куделі. Музейні працівники планують не лише проводити тут екскурсії, а й перетворити світлицю на культурно-просвітницький та науково-дослідний центр.
