Для патріотично налаштованої громади України дата 5 березня 2007 року має особливий підтекст. Адже саме цього дня виповнюється 57 років від дня загибелі Романа Шухевича — Тараса Чупринки, головного командувача Української Повстанської Армії, талановитого стратега, блискучого майстра тактики партизанської війни.
5 березня 1950 року Роман Шухевич загинув у селі Білогорща, що під Львовом, в бою з каральним загоном НКВС, який зміг натрапити на криївку головнокомандувача УПА. Після того, за версією істориків, тіло Романа Шухевича було вивезене в район с. Скала-Подільська Тернопільської області, де, ймовірно, було спалено, а останки тіла кинули в річку Збруч. Саме на дні Збручу у 2005 року підводна експедиція виявила останки тіла, що, ймовірно, могло належати головнокомандуючому УПА. До речі, наразі проводиться експертиза ДНК.
Отже, в понеділок в Києві вшановували пам’ять Шухевича. О 18 годині до Софіївської площі прийшли близька 150 представників патріотичних громадських організацій, переважно — молоді люди віком до 30 років. (Молодіжний Націоналістичний Конгрес, УНА — УНСО, активісти ВО «Свобода»). Більшість політичних сил, які називають себе «патріотичними» «дружно» проігнорували захід із вшанування пам’яті Романа Шухевича. Не було й представників офіційної влади.
Попри це, молоді патріоти, згуртувавшись біля могили Патріарху УПЦ КП Володимиру (Романюку), організували поминальний молебень, після якого провели короткий мітинг-реквієм. На останньому, зокрема, звучали заклики до влади присвоїти Романові Шухевичу звання Героя України (посмертно). Цього року, до речі, і привід є — 30 червня виповнюється 100 років від дня народження легендарного командувача УПА. Нагадаємо, що з подібною заявою до Президента вже звернулися делегати 23-й з’їзду Української національної асамблеї.
Втім, на жаль, зараз переважна більшість пересічних громадян практично нічого не знає про постать Романа Шухевича. Значна їх частина або взагалі не чула про цю людину, або якщо й чула, то обов’язково в негативному аспекті.
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Шухевич Роман Йосипович (псевдоніми: Тарас Чупринка, Тур, Роман Лозовський, Чернець, Туча, Степан, Щука, Дзвін). Народився 30 червня 1907 р. в с. Краковець Яворівського повіту. Визначний військовий, громадський та політичний діяч. Член Організації Українських Націоналістів з 1929 року. Бойовий референт Крайової Екзекутиви ОУН на західних землях до 1934 року, коли був засуджений за замах на міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького до чотирьох років ув’язнення. Після виходу на волю у 1939 році опиняється в Карпатській Україні і бере активну участь в організації Карпатської Січі, в якій обіймає посаду заступника шефа штабу. З 1943 року — у підпіллі. Член галицького крайового проводу ОУН (Революційної), бойовий референт. З осені 1943р. — генерал-хорунжий; після загибелі Дмитра Клячківського (Клима Савура) стає головнокомандувачем УПА. Голова Секретаріату УГВР з 1944 року. Загинув у бою з загонами НКВС 5 березня 1950 року в с. Білогорща під Львовом.
