28 лютого
У мене є дуже симпатична кофта, вишита бісером і гладдю, щоправда, синтетична. В останній раз, коли я її після трудового робочого дня знімала, вона так «стріляла» та іскрила, що я аж злякалася, що в мене всередині буде замикання...
І пригадала, як ще в далекому дитинстві мама десь по великому блату придбала імпортну «радикулітну» білизну. Вона також іскрила й всі гадали, що ці міні-розряди лікувальні. Насправді ж це була звичайна, як я розумію, синтетика, з якою в ті часи ми ще не були знайомі. Ось нас, совків, і розводили...
Я ж обожнюю свою, хоч і непоказну, кролячу шубу. Як у ній затишно! Люблю свій колючий светр із вовни і ніяк не можу розлучитися навіть взимку з джинсами (котон — 100%). По секрету — мрію про справжні валянки...
