Аспірин з’явився як прояв синівської любові, щоб потім покласти початок всесвітньому бізнесу. Старий, хворий на артрит, і син, фахівець у галузі хімії, стали першовідкривачами в цій історії, яка за 110 років і п’ять поколінь нараховує майже 20 мільярдів проковтнутих пігулок, пише inopressa.ru. Аспірин — препарат, запатентований 1897 року хіміком Феліксом Хоффманном і випробуваний ним спочатку на батьку, змученому болем в суглобах, — це марка, що стала відома у всьому світі.
Цей препарат є анальгетиком, що найкраще продається за всю історію, а також прикладом лікарського засобу, яким користуються абсолютно всі. Аспірин став останнім засобом, який спробували використати, щоб зупинити епідемію іспанки після Першої світової війни, а 1950 року аспірин увійшов до Книги рекордів Гіннесса як найпоширеніший у світі знеболюючий засіб. Аспірин супроводжував астронавтів «Аполлона» на Місяць, знімав головний біль у Дона Камілло й персонажів «Ста років самотності». Він допоміг стати лауреатом Нобелівської премії серу Джону Вейну, який пояснив дію аспірину, й пройшов випробування в найрізноманітніших умовах, щоб стати темою для трьох тисяч наукових публікацій. Не випадково Хосе Ортега-і-Гассет назвав ХХ століття «сторіччям аспірину», а у своєму «Повстанні мас» говорив про ці ліки як про дитя індустріальної революції й успіх хімії: «Життя пересічної людини значно легше, щедріше й безпечніше за життя наймогутнішого володаря інших часів. Яка різниця, хто за кого багатший, якщо багатим є світ і не скупиться на автостради, магістралі, телеграфи, готелі, особисту безпеку й аспірин?»
Матір’ю цих ліків є верба. Хоффманн кип’ятив протягом трьох годин разом із саліциловою кислотою оцтовий ангідрид, щоб втамувати гіркий запах і кишкові розлади, на які скаржився його батько після прийому чистого настою кори верби. І, можливо, не випадково верба, пристосована до життя у вологому кліматі й на болотах, де малярія, лихоманка й ревматизм переносяться набагато тяжче, пропонує засіб від цих хвороб: як здогадався Парацельс, у тих же місцях, в яких народжується хвороба, природа дарує й свої ліки.
В аспірину, що народився як знеболюючі й жарознижувальні ліки, в 50-ті роки з’явилися десятки аналогів і конкурентів. Але через два десятиліття препарат пережив другу молодість, коли в результаті наукових досліджень з’ясувалося, що аспірин благотворно впливає на серцево-судинну систему. «Ацетилсаліцилова кислота гальмує коагуляцію крові й може допомогти в профілактиці інфаркту міокарда у людей деяких категорій ризику. Навпаки, він протипоказаний дуже літнім людям, які мають виразку або проблеми з геморрагією, саме тому, що він призводить до збільшення кровотечі», — говорить Карло Патроно, римський фармаколог і професор Католицького університету. Учора він провів семінар для студентів і медиків, присвячений 110-річчю ліків, які стало гордістю німців. Берлін, з гігантською таблеткою, встановленою перед Рейхстагом (разом зі стилізованим автомобілем, збільшеним у п’ять разів, встановленим перед Бранденбурзькою брамою), приймав уболівальників, які приїжджали на Чемпіонат світу з футболу 2006 року.
Як 30 років тому лише починали говорити про благотворні властивості ацетилсаліцилової кислоти, так і сьогодні лікування пухлин стає новим викликом перлини корпорації Bayer. «Проводяться важливі дослідження з регулярним вживанням аспірину з метою лікування деяких видів пухлин ободової або прямої кишки, — говорить Патроно. — Ще потрібно багато чого з’ясувати щодо впливу препарату на ракові пухлини, але вже сьогодні проводяться серйозні клінічні дослідження».
Тим часом за аспірином ідуть уже не в аптеку, а до книгарень: Джеффрі Дарм’юд написав книгу «Аспірин: неймовірна історія найвідомішої пігулки у світі». Книга присвячена історії таблетки й суспільства, яке намагається полегшити аспірином свій біль, знизити температуру і лікувати ревматизм.
