15 грудня у просторій залі Будинку офіцерів у Старокостянтинові був аншлаг. Серед публіки переважали представники підростаючого покоління. Буяли позитивні емоції, що, здавалося, вихлюпувалися із зали і хвилями котилися по вулицях і провулках зазвичай тихого о цій порі райцентру. На майдані перед закладом культури також було велелюдно. Тут встановили великий екран і мікрофони для діалогу поміж ведучими і містом.
І що ж то було? Інтерактивно-музична акція громадського руху «Не будь байдужим!», що відбувалася під гаслом «Ні — Малоросії! Зробимо країну Україною!». Від першої хвилини зустрічі почався вельми жвавий діалог зали і сцени, з якої виступали гурти «Гуляйгород», «Мандри», «Мотор’ролла», «ФлайZzZa», «От вінта». Загальне піднесення викликали виконавці автентичних творів на старосвітських музичних інструментах Володимир Кушпет і Сергій Захарець.
Мета акції — змусити кожного до того, щоб перейнявся національною гідністю. Щоб знав свою історію, спілкувався українською, співав українські пісні, читав українські твори, шанував звичаї і обряди своїх незабутніх предків. Організатори, вдавшись до саме таких непересічних засобів виховання, досягли бажаного результату. Були слушні запитання, відверті відповіді. Бо, як виявилося, і самі організатори не вiдразу прийшли до «такого життя». Коли ж прийшли і об’єдналися, вирушили у міста і містечка країни. Аби не стало периферії. Позаду — Костопіль, Яготин, Лубни, Сміла, Біла Церква, Бердичів, Гайсин, Олександрія, Полтава, Ковель, Шпола. А тепер — Старокостянтинів, «Не будь байдужим!». «Провінція» відповіла на цей пристрасний заклик жвавим інтересом. Висловлювала свої спостереження, доймала запитаннями, танцювала гопака, вступала у дискусії з ведучим Сергієм (Фомою) Фоменком (гурт «Мандри»), слухала розповіді Сергія (Сєні) Присяжного (гурт «Мотор’ролла»), Юрка Журавля (гурт «От вінта»), Андрія (Тіми) Тимчука (гурт «ФлайZzZa»), співорганізатора Валерія Умрихіна.
Вони ж говорили про світоглядні речі. Мовляв, давно вже наспіла пора для того, аби позбутися колоніальної спадщини, створити повноцінний україномовний інформаційний простір. І це, зверталися до кожного присутнього, залежить особисто від тебе.
Одначе це було продовженням акції, що почалася із дарування книг. Дев’ять загальноосвітніх шкіл Старокостянтинова і гарнізонна бібліотека одержали по 120 примірників. Це — твори українських класиків і сучасних літераторів, історичні видання і підручники, словники, україномовні переклади перлин світової літератури. Книги із своєї бібліотеки передала старокостянтинівцям і редакція газети «День». Обдаровані висловили щиру повагу головному редакторові «Дня» Ларисі Івшиній за увагу.
А про те, що думають у місті про цю непересічну акцію, кореспондент «Дня» запитав у деяких з учасників.
Микола МЕЛЬНИЧУК, міський голова Старокостянтинова:
— Яке моє ставлення до цієї акції? Дуже позитивне. Це — один з отих заходів, що підносять дух, сповнюють надіями на те, що країна таки стане українською. Спілкуючись із молоддю, яка прийшла сьогодні сюди, вгадую її прагнення долучитися до національної культури. Переконаний, що такі акції вкрай необхідні. Століттями нас гнобили, розорювали, розстрілювали, знищували голодоморами. Але ми відродилися і стали великою державою у світі. Місцева влада всіляко сприяла організаторам акції — запросили на захід учителів і учнів шкіл міста, самі взяли у ньому участь. Кожна із дев’ятьох шкіл міста одержала по 120 примірників україномовної літератури. Це — твори сучасних українських письменників, якісні переклади. Отже, збагатилися шкільні бібліотечні фонди. Школярі одержали можливість читати. Це сприятиме патріотичному вихованню на кращих літературних зразках.
Олена ПРУДКА, учителька ЗОШ №5:
— Сподіваюсь, що завдяки цій і подібним акціям молодь буде об’єднуватися. Я, викладаючи українську мову і літературу, на жаль, бачу на обличчях деяких вихованців байдужість. Я навіть не можу сказати, що у декого із молоді є інтерес бодай до чогось. Отака проблема, яку треба розв’язувати, як кажуть, усім миром.
Сергій ЧЕПЛАКОВ, радіомеханік гарнізонного Будинку офіцерів:
— Я — колишній військовослужбовець, як людина формувався у російськомовному середовищі. Свого часу об’їздив із батьками, як кажуть, півсвіту. Старокостянтинів став для мене рідним містом. Хоча української мови у школі не вивчав, вона увійшла у моє життя. Вважаю: якщо ти живеш на цій землі, то повинен поважати звичаї, мову її людей. Дуже добре, що українські гурти не обминули наше невелике місто, зробили свій вагомий внесок у те, щоб долучити підростаюче покоління до сучасної національної культури. Це сприяє самоідентифікації.
Лариса ЖУРИБІДА, директор гімназії:
— Щиро дякую організаторам заходів за те, що поповнили книгозбірню нашого навчального закладу цінними виданнями До речі, книги із «Бібліотеки «Дня» — з найцінніших. До них виявляють жвавий інтерес учителі, які плідно працюють над тим, щоб виховувати свідомих громадян України. Ця акція надихає: ми не самі у своїх турботах про виховання гімназистів. З нами — самобутні митці, справжні патріоти.
Богдан РУДЕВИЧ, гімназист:
— Приїзд музикантів отакого рівня до нашого міста — то справжня подія. Як для мене, так і для всіх моїх друзів. Ми слухаємо українську музику, шануємо українську музику, знаємо її. А спілкування з отакими виконавцями — то для нас справжнє свято душі. Особливо приємно було ближче познайомитися з творчістю гурту «Гуляйгород», який представив автентичну музику і пісню. Вони зібрали ці твори у селах Кіровоградської і Черкаської областей.
Віра Миколаївна, безробітна:
— Відбулася потрібна акція. Але у виступах окремих виконавців вгадувалася зневага до представників сусідньої держави. Інтелігентні люди так не роблять. Це може стати ложкою дьогтю у бочці меду. Потрібно пропагувати своє і поважати чуже.
Лариса КРАВЕЦЬ, гімназистка:
— Я особисто перейнялася ідеями, які пропагують організатори акції «Ні — Малоросії». Кажу: так — Україні! У нашій гімназії багато уваги звертають на виховання національної гідності учнів.
