Схоже, прем’єр-міністр України Віктор Янукович всерйоз взявся за поліпшення відносин з Росією. Напередодні давно запланованого візиту до США український прем’єр вирішив несподівано відвідати Москву. Це була його третя зустріч з російським президентом Володимиром Путіним після обрання на посаду глави уряду в серпні нинішнього року. Цікаво лише, що про поїздку в Білокам’яну було оголошено після скандалу з підписанням директив щодо поїздки Януковича до США. Глава уряду ніяк не хотів давати директиви на підпис Президенту, допоки реально не постала загроза перенесення цього візиту.
Невідомо з якими директивами поїхав у Москву український прем’єр. Але, судячи з його заяв, він, схоже, готовий далеко піти для того, щоб добитися зближення з великим північним сусідом. Складається враження, що український прем’єр поступово освоює той понятійний апарат, який близький слуху Кремля. Янукович завірив президента РФ, що Україна буде брати участь у Єдиному економічному просторі, над створенням якого працювали Росія, Казахстан, Білорусь і Україна. «Уніфікація тарифів — перший крок до Єдиного економічного простору», — сказав Янукович на зустрічі з Путіним, додавши, що вважає за необхідне вирішити це питання. Ці слова настільки здивували російського президента, що той перепитав: «Я вас правильно зрозумів — Україна думає про ЄЕП?». На що той відверто відповів: «Звичайно».
Український прем’єр запропонував також направляти через Україну російські вантажі, які поки транспортуються до Європи через Прибалтику. «Потоки, які йшли через Прибалтику, ми готові направити через Україну. Ми будуємо хороші дороги — пропонуємо побудувати дорогу Київ — Москва», — сказав В. Янукович. Він додав, що питання транзиту вантажів і уніфікації тарифів «дуже серйозно хвилюють» Україну.
За підсумками нинішньої зустрічі Путін заявив, що Москва і Київ виходять на остаточні домовленості щодо енергетики. Путін повідомив Януковичу, що до його візиту в Київ буде підготовлено ряд документів, які готуються до підписання i перебувають у завершальній стадії.
Затим Янукович повідомив журналістам, що в ході візиту до Москви йому вдалося досягнути успіху в питанні російсько-української енергетичної співпраці. «Ми отримали позитивний сигнал зі збільшення об’ємів прокачування нафти в Україну на цей і наступний роки», — сказав український прем’єр. За його словами, це дасть можливiсть збільшити об’єми переробки нафти на українських нафтопереробних заводах.
Одночасно прем’єр-міністр України підкреслив, що в російсько-українських відносинах ще зберігається ряд невирішених питань, які бажано завершити, і підготувати угоду до підписання. Серед таких питань прем’єр назвав питання про реадмісії, про спрощення системи оформлення громадянства, а також питання щодо соціальних проблем, в тому числі пенсійних, та питання обмежень у торгівлі. «Для нас стало очевидним, що до кінця року нам необхідно прийняти рішення з цілого спектру товарних груп»,— сказав український прем’єр. Він зазначив, що мова йде про м’ясо-молочну продукцію, карамель. Серед «нових питань» Янукович назвав поставку труб великого діаметра..
КОМЕНТАРI
Андрій ЗАГОРСЬКИЙ , професор Московського державного інституту міжнародних відносин:
— Тема Єдиного економічного простору порушується Москвою, й у жовтні Фрадков знову запросив Україну приєднатися до цього процесу. Зацікавленість Януковича ЄЕП під час зустрічі з Путіним потрібно, очевидно, розглядати як жест, який український прем’єр намагається зробити на адресу Москви. Перспектива ЄЕП досить слабка, тому не може йтися про здачу позицій Києвом. У будь-якому випадку Єдиного економічного простору немає досі, як й немає нi зони вільної торгівлі, ні, тим більше, митного союзу. Більше того, увесь цей процес скорочується сьогодні до пакету угод, який виробляють удвох Росія й Казахстан. Я не знаю, чи бачить він слабкі місця або ілюзії, що тут виникають, але, природно, він намагається спілкуватися з Москвою її мовою для того, щоб, принаймні, там, де це можна зробити, зменшити витрати. В Україні справді наступного року будуть ціни на газ менші, ніж у Грузії та країнах Південного Кавказу. Але це не стільки «здача» Україною когось або чогось, скільки гра на цьому просторі з використанням тих понять, які подобаються Москві. Тема уніфікації тарифів постала кілька місяців тому. Зрозумілий інтерес України щодо залучення інвестицій для розвитку транспортної інфраструктури. Це річ корисна і хороша. Що стосується уніфікації тарифів, то потрібно сказати, що без повної програми реалізації Єдиного економічного простору Росія не погодиться на уніфікацію тарифів. А уніфікація тарифів означає поширення на країн-партнерів внутрішнього російського тарифу залізничних перевезень, які нижчі, ніж експортні тарифи Росії, що здешевлює перевезення. Саме про це йдеться, коли говорять про уніфікацію тарифів. Без широкої участі в ЄЕП, а це навряд чи можливо навіть за часів Януковича, можна говорити про застосування російських тарифів. До того ж, тарифи в Росії мають слабку, але все-таки тенденцію до зростання. Після вступу Росії до СОТ відбудеться досить швидкий процес зближення внутрішніх тарифів з експортними, що зніме переваги, які виникають внаслідок поширення таких тарифів. Тому основна перевага, яку можна виграти завдяки розвитку транспортної структури — це не стільки тарифні речі, на це розраховувати не потрібно, а, швидше за все, розвиток транс’європейської й трансазіатської систем комунікації, що дасть можливiсть скоротити час і витрати на перевезення вантажів між Азією та Європою через Росію. Для України це має велике значення, оскільки багато експортних клієнтів України знаходяться в Південно-Східній Азії та в азіатських країнах.
Михайло ГОНЧАР , віце-президент фонду «Стратегія-1»:
— Проект ЄЕП є скорiше мертвий, ніж живий. І спроби його реанімувати з українського боку виглядають досить нелогічно. Тут важко знайти логіку загальнонаціональних інтересів. Якщо застосувати логіку клановокорпоративних інтересів, то, напевне, мається на меті, реанімувавши ідею, яка пов’язується з іменем російського президента, отримати певні дивіденди політичного і, можливо, економічного характеру. Хоча останнє виглядає сумнівно. З іншого боку, безвідносно до ідеї ЄЕП чи якихось інших ідей Росія завжди намагалася в своєму політичному курсі щодо країн пострадянського простору нав’язати концепції уніфікації тарифів. Підхід російської сторони завжди був очевидним і полягав у тому, щоб домогтися від пострадянських країн, зокрема України, через яку все ще продовжує йти значний обсяг транзитного вантажопотоку, мінімізації існуючих тарифів на транспортування. Коли українська сторона говорить про прийнятність подібних ідей, виникає питання, в чому буде інтерес для України в такій уніфікації, за якою фактично приховується намір мінімізувати чи зменшити наші тарифні надходження, а відповідно і надходження до державного бюджету. Що стосується перенаправлення вантажів з балтійського напряму, тут теж ситуація на перший погляд виглядає ніби то привабливою. Для Росії існують певні питання транзиту через країни Балтії. Москва відчуває, що дедалі більше створюються передумови для неформального транзитного альянсу від Чорного моря до Балтійського: України, Білорусі й балтійських країн, щоб виробити уніфіковану тарифну політику. Адже ці країни займають весь транзитний простір між Балтикою і Чорним морем, по якому йде значний потік зовнішньоекономічної торгівлі РФ з ЄС. Намір Росії зняти частину вантажів iз балтійського напряму і перекинути на український нагадує політику батога і пряника. Батога — для балтійських країн, а пряника — для України. Ситуативно дійсно можна виграти, пропустивши частину вантажів через власну територію і при цьому щось додатково заробити. Але немає жодних гарантій, що Україна сама не стане жертвою подібних підходів на наступному кроці. Грати в таку гру для України ризиковано. Я не думаю, що це відповідає національним інтересам України. Якщо мова йде про якісь серйозні перспективні вантажопотоки, тоді це не повинно розглядатися у вузькому двосторонньому форматі, а в тристоронньому за участю Європейської Комісії, Європейського Союзу з тим, щоб виробити системну тарифну політику на рівні схід- захід. А в усіх інших випадках це просто певна ситуативна річ, яка як завжди приведе до результатів, протилежних очікуваним. Тому що з російського боку мають місце обіцянки, а від української сторони будуть вимагати цілком реальних дiй і конкретного зниження тарифів без жодних гарантій збільшення вантажопотоків.
