Останнім часом легко простежується величезний і при цьому дещо навіть хворобливий інтерес держави до проблеми управління відкритим акціонерним товариством «Укрнафта». У чому тут річ і, грубо говорячи, якого ще дідька не вистачає країні від цього підприємства? Відповідь легко уяснити, якщо ознайомитися з фінансовими показниками. Вони не те щоб ідуть угору, вони просто здіймаються, викликаючи цілком зрозумілу заздрість і, можливо, бажання більш міцно потриматися за вентиль нафтових і фінансових потоків.
Судіть самі. За підсумками дев'яти місяців (порівняно з аналогічним періодом 2005 року) прибуток (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) зріс більше ніж на 3,6 мільярда гривень (58%) і перевищив 10 мільярдів (за 9 місяців 2005 року — 6,3 млрд. грн.). Чистий прибуток (виручка) від реалізації продукції збільшився на 2,1 мільярда гривень (49%) і становить майже 6,5 мільярда гривень (за 9 місяців 2005 року — більше 4,3 млрд. грн.). Чистий прибуток виріс на півмільярда гривень (36,9%) і становить 1,88 мільярда гривень (за 9 місяців 2005 року — більше 1,3 млрд. грн.).
Хтось може сказати: так вони ж працюють на себе! Мабуть, це так. З 1 вересня зарплата в компанії підвищена в середньому на 15%. Щоправда, проводилося це з урахуванням професіоналізму, кваліфікації й трудового внеску працівника. У результаті цього року середня зарплата нафтовиків впритул наблизиться до двох тисяч гривень. Крім того, думається, ці хлопці непогано попрацювали й на всю країну. Вибачте за повторення, але судіть самі: відрахування до бюджетів усіх рівнів виросли майже на 1,5 мільярда гривень (71,1%) і перевищили 3,5 мільярда гривень (за 9 місяців 2005 року — 2 млрд. грн.). Тож свою частку з видобутку нафти й реалізації нафтопродуктів отримали й пенсіонери, й лікарі, й вчителi, й військові й навіть немовлята.
А тепер оглянемо фінансові показники компанії ще раз. Прибуток від реалізації виріс на 58%, чистий дохід — на 49%, чистий прибуток — на 36,9%. А ось виплати до бюджету — на 71,1%. Якщо справи розвиватимуться такими темпами, то не виключено, що за підсумками року бюджет отримає від «Укрнафти» вдвічі більше, ніж минулого року! Але в бюджеті є ще одне джерело нафтового підживлення. Як відомо, держава має в статутному фонді «Укрнафти» у своєму розпорядженні половину акцій (плюс ще одна) й має право на відповідну частку дивідендів. До 2003 року вона їх не бачила. Та й усі інші питання діяльності компанії через корпоративні тертя не вирішувалися, оскільки не проводилися збори акціонерів. І лише з приходом нового менеджменту (до речі, це трапилося внаслідок джентльменської домовленості міноритарних акціонерів iз власником контрольного пакету, а прем'єр-міністром тоді був, як і зараз, Віктор Янукович, НАК «Нафтогаз України» й наглядову раду «Укрнафти» очолював сьогоднішній керівник галузі Юрій Бойко) збори проводяться регулярно, всі питання, зокрема й про виплату дивідендів, вирішуються. За результатами 2003 року, акціонерам було виплачено більше 100 мільйонів гривень, у 2004 році — вже майже 1,35 мільярда гривень. А минулого року взагалі побили своєрідний рекорд. За підсумками роботи в 2005 році, власники акцій «Укрнафти» отримали 1,87 мільярда гривень. За всю історію нашої країни жодне акціонерне товариство не виплачувало своїм акціонерам таких дивідендів. При цьому держава, бюджет отримали майже 935 мільйонів гривень, тобто майже мільярд дивідендів на акції «Укрнафти». «Я пишаюся таким результатом», — говорить голова правління компанії Ігор Палиця й згадує також про те, що при звістці про виплату дивідендів на українському фондовому ринку різко пошли вгору не лише акції «Укрнафти», але й увесь ринок загалом. «Коли мене обрали керівником компанії, одна її акція коштувала 25 гривень. Сьогодні — більше 300. Тобто капіталізація «Укрнафти» збільшилася більше ніж у 12 разів при зростанні вартості нафти в 2,7 разу (з 804 гривень у лютому 2003 року до 2 тисяч 174 гривень на останньому аукціоні 2 листопада)».
Минулого року акціонери на загальних зборах мали можливість оцінити роботу менеджменту. І от за яке формулювання вони проголосували: «Відзначити професійну роботу голови правління товариства й обрати його головою правління на наступний термін». Чи це не показник довіри? І які після цього в уряду можуть бути підстави для занепокоєння чи невдоволення? Яких ще результатів можна вимагати? Не будемо гадати... Зате з упевненістю можна сказати, що повернення «Укрнафти» під повне керівництво держави (свого часу ми це вже проходили й пам'ятаємо, як усі її підрозділи й, зокрема, центральний апарат були без зарплати, а профспілка оголошувала передстрайкову готовність) спричинить істотні ризики й для неї, й для всієї країни.
Але повернемося до того, як менеджмент «Укрнафти» справляється з довіреним йому майном, як він розуміє соціальну відповідальність бізнесу й взаємодіє з урядом щодо вирішення соціально-економічних завдань, що стоять перед країною. Ось що говорив днями головний менеджер «Укрнафти» Ігор Палиця в інтерв'ю одному з видань: «Як і обіцяв уряд, ціни на заправках знижуються. Сьогодні на сотнях наших фірмових АЗС літр бензину А-95 вже коштує 3,65 гривні, а дизпалива — 3,6 гривні. Причини такого зниження цілком об'єктивні. По-перше, на світових біржах зменшуються ціни на нафту, а значить, з'явилася можливість знизити вартість палива. По-друге, уряд зацікавлений у стабілізації ринку й недопущенні спекулятивного завищення цін. А «Укрнафта» завжди пильнує державні інтереси незалежно від того, які політичні сили перебувають при владі. До речі, щоб держава могла стати провідним гравцем на паливному ринку, було розпочате, згідно з указом Президента України, створення на базі «Укрнафти» вертикально-інтегрованої компанії, тобто могутньої структури, яка може забезпечити повний цикл виробництва — від видобутку нафти до її реалізації через власну мережу АЗС. І успіхи на цьому шляху чималі».
І дійсно, «Укрнафта» наполегливо й навіть настійливо, долаючи перешкоди з боку чиновників, домагається вертикальної інтеграції. Причому, на жаль, не стільки завдяки волі попередніх урядів, скільки всупереч їй. Як би там не було, сьогодні компанія налічує 558 АЗС по всій країні й є плани розширювати цю мережу й надалі, хоча вже зараз на роздрібному паливному ринку «Укрнафта» стала серйозним конкурентом російським нафтовим компаніям, які досі диктували тут свої ціни практично монопольно. «Якщо ідея створення ВІНК буде доведена до свого логічного завершення, то, — прогнозує Палиця, — держава через нашу компанію зможе контролювати майже 30% паливного ринку й не допускати всіляких спекулятивних стрибків цін, причому виключно ринковими методами».
Пригадаємо дещо з історії «Укрнафти». З приходом нової команди менеджерів на чолі з Палицею компанії вдалося зупинити падіння виробничих показників і, починаючи з 2003 року, постійно нарощувати видобуток сировини. Лише минулого року компанія видобула більше 3 мільйонів 120 тисяч тонн нафти з конденсатом, що на 95 тисяч тонн більше ніж 2004 року, а також 3 мільярда 272 мільйони кубометрів газу. До 2010 року видобуток нафти планується довести до 3 мільйонів 600 тисяч тонн. Як вважає Палиця, таке завдання цілковито здійсненне. Тим більше, що в керівництва «Укрнафти» немає ніяких розбіжностей з нинішнім керівником НАК «Нафтогаз України» Володимиром Шелудченком. Добре характеризує менеджмент «Укрнафти» також і міністр палива та енергетики Юрій Бойко. У середу він сказав журналістам: «Немає необхідності міняти керівництво «Укрнафти», оскільки фінансово- економічні показники компанії свідчать про стабільну роботу».
Ось що говорить про компанію та рівень управління нею член наглядової ради Геннадій Корбан: «Зараз компанія дійсно добре структурована, веде нормальний бізнес. Там немає крадіжок, відкатів, протекціонізму, необґрунтованих кредитів. Держава повинна це цінувати й давати працювати... «Укрнафта» ще не досягла піку свого зростання, й ми хочемо її розвивати, щоб це була public company, яка залучатиме інвесторів».
