Життя ув'язнених за останні кілька років змінилось. Покращились умови утримання у виправних установах, змінилось ставлення персоналу. Принаймні, це стверджують чиновники, зокрема, заступник прокурора регіону Анатолій Єрьомін. А щоб переконати у цьому і громадськість, журналістів ознайомили з перебуванням ув'язнених у Біленьківській виправній колонії № 99.
Тут відбувають покарання особи, вперше засуджені за тяжкі та особливо тяжкі злочини. Розташована колонія в досить живописному місті, у невеликому селі в 300 метрах від Дніпра. Сьогодні покарання тут відбуває 1562 особи, в основному це — вбивці. Як розповів начальник колонії Леонід Зеленський, вік засуджених здебільшого від 20 до 30 років. Але є й пенсіонери. Найстаршому в'язню — 73 роки. До речі, найчастіше люди похилого віку сидять саме за вбивства...
Колонія живе своїм чітким життям. Опалювальний сезон розпочався тут раніше, ніж у інших мешканців області — завдяки власній системі опалення. Тут є своє господарство, де вирощують свиней, курей, корів і навіть нутрій. Сидять в'язні в окремо огороджених секторах, у кожному по 250 чоловік. Остання втеча з колонії була 1994 року: тоді засуджений у вантажівці зі сміттям виїхав за межі колонії. Затримали його через день у Дніпропетровській області.
На території колонії розташовані школа і ПTУ. Леонід Зеленський розповідає, що не всі в'язні вміють читати і писати, а дехто не закінчив навіть три класи. В ПТУ навчають на слюсаря та зварювальника. У бібліотеці засуджені зазвичай читають класиків: Достоєвського, Маяковського, Лермонтова. В колонії є «кімната розвантаження». Тут засуджені відпочивають, дивляться правові, релігійні програми, слухають музику. Для них часто організовують різноманітні семінари, також із в'язнями працюють психологи.
Годують ув'язнених добре, запевняє Леонід Зеленський. Але при цьому на одного колоніста держава щомісяця виділяє 95 гривень. Як виходить така економія? Річ у тім, що в колонії багато продуктів власного виробництва. Журналістів запросили до їдальні: довгі залізні столи, на стінах картини. Обов'язково вивішується меню. Того дня: сніданок — картопляне пюре з м'ясом та соусом, обід — борщ та перлова каша з м'ясом, вечеря — картопляне пюре з м'ясом та соусом. Також засуджені можуть отримувати передачі від родичів будь-коли, хоч кілька разів на день, запевняє керівництво колонії. На території колонії є кіоск, де можна придбати харчі. Хліб тут коштує дешевше, ніж на волі — 93 копійки, консерви — трохи більше двох гривень. Розрахунок — безготівковий. Гроші — заборонені. Хліб випікають у власній пекарні самі ж ув'язненні. Кожна хлібина важить рівно один кілограм. Хліб смачний — журналісти скуштували. До речі, від магазинного він майже нічим не відрізняється. Дотримання санітарних норм при приготуванні хліба контролюють не лише співробітники колонії, а й працівники СЕС.
Частина в'язнів працює. На території колонії є цехи, в яких виготовляють дерев'яні вироби, меблі, руберойд, деталі для пластикових вікон. КЗОТ, звичайно, діє — колоністи отримують мінімальну зарплату, а зароблене перераховують на розрахунковий рахунок. Частину грошей засуджені витрачають на харчі, сплачують громадянські позови, частину отримають при виході із колонії.
У кожному секторі є кабельне телебачення, запевняє керівництво колоній, засуджені дивляться новини, освітні програми, але по графіку. Є і радіовузол, де лунає музика, оголошення, читають лекції. В колонії є також свій оркестр, де грає 12 чоловік. Як розповів начальник колонії, дуже гарно грають музики на духових інструментах «Мурку»!
Відвідали журналісти і сектори, де живуть ув'язнені: чисто, білі стіни, двоярусні ліжка, на кожній табличка з прізвищем в'язня, полички з одежею та книгами. Вікна, не зважаючи на прохолодну погоду, відкриті. За словами начальника колонії, це — профілактика туберкульозу. На вулиці стоїть кілька лавочок. Тут колоністи грають в нарди та доміно. З одного сектора до іншого перебігають досить відгодовані дві чорні кішки. Керівництво колонії жартує, що тварини порушують правила локального утримання.
Також журналістам вдалося бути присутніми і на прийомі у заступника прокурора. Один з ув'язнених поцікавився, як його могли засудити без наявності тіла вбитого та проведення медекспертизи. Анатолій Єрьомін відповів, що тіло можна знищити, але якщо є докази, то вину доведуть. Були питання і з приводу нової редакції Кримінального кодексу. Більшість в'язнів судили ще за старої редакції. А ось питань стосовно умов утримання у засуджених не було. Думка одностайна: все добре, проблем немає.
Утім, за словами ж заступника прокурора області, проблема все-таки є — корупція. Цього року до відповідальності притягнуто чотирьох правоохоронців. Співробітники колонії за відповідну грошову винагороду передавали горілку, мобільні телефони, психотропні та наркотичні засоби. Ще одна проблема — працевлаштування засуджених, адже їх працює лише 30%.
Як запевнив Анатолій Єрьомін, українські колонії нині реорганізовують за європейськими стандартами: проводять нові комунікації, ремонтують будівлі. З засудженими нині постійно працюють психологи. Правильно це чи ні, питання спірне. Тому що у соціумі формується одне ставлення до людини, яка сидить за спробу викрадення автомобіля, і зовсім інше — за зґвалтування та навмисне вбивство.
ДО РЕЧІ
13 багатоповерхових житлових будинків і навчально- виховний комплекс залишаються без тепла у стародавньому Ізяславі (Хмельницька область). «Котельня — на території виправної установи, адміністрація якої відмовила мікрорайону в опалювальному сезоні», — повідомив «Дню» Ізяславський міський голова Ігор Кондратюк. Мерзнуть у НВК 33 дитини дошкільного віку і 59 — шкільного. Така ж холодна атмосфера і у сотнях квартир на вулиці Гагаріна. Додалося роботи у ці дні служителям Гіппократа — лікують дітей і дорослих від грипу, гострих респіраторних захворювань. Причина, з якої зробили цей вимушений крок «громадяни начальники» установи банальна: борги населення за раніше спожите тепло. «На цей час пожильці заборгували 32 тисячі гривень», — пояснив Ігор Кондратюк. Він говорить, що місцева влада веде переговори з адміністрацією в'язниці, та вона не відступається від свого суворого рішення. А за що ж, запитує, купити енергоресурс?! Мабуть, має рацію. Одначе міський голова не впевнений, що всі квартиронаймачі тут-таки повернуть те, що винні: «Дві сім'ї мають по семеро дітей, разом заборгували дев'ять тисяч гривень. Вони вже ніколи не розрахуються. Не мають грошей...» Він передбачає, що із підвищенням тарифів на комунальні послуги ситуація буде загострюватися. Сподівається, що цього разу керівництво таки увійде у становище змерзлих дорослих і представників підростаючого покоління: холод — не тітка... Звертався до обласного управління з виконання покарань. Там поділяють турботи змерзлих законослухняних громадян та звертають увагу на фінансові проблеми виправної колонії. Мовляв, 32 тисячі гривень для установи — дуже великі гроші. Що ж стосується засуджених грабіжників, розбійників і злодіїв — вони у теплі спокутують свої тяжкі гріхи у виправній установі, на території якої розташована котельня.
