У рідному Львові «півні» — щось на кшталт музичних богів. Їх там обожнюють, на концерти збирається кілька тисяч шанувальників, їхні пісні лунають з локальних радіостанцій. У Києві гурт не настільки масовий, але добре знаний в культурних колах. Для багатьох співвітчизників широко відомим є гітарист «Мертвого півня» Роман Чайка, ведучий проектів «5 каналу». А своїм колоритом «півень» завдячує харизматичному вокалістові Михайлу Барбарі (Місько). На сцені він поводиться, як чортисько: звивається й смикається, качається по підлозі й стрибає, водночас муркотливо наспівуючи тексти. Свою творчу енергію М. Барбара вже кілька років виплескує й у театральних виставах, граючи головні ролі в постановках харківського театру-студії «Арабески». Водночас Михайло не полишає музику: восьмий, студійний альбом «півні» презентували навесні цього року. У рамках джазового фестивалю «Флюгери Львова» на святкуванні 750-річчя столиці Галичини гурт презентував нову програму.
— Михайло, що змусило вас переїхати до Харкова, змінити сферу діяльності з музики на акторство?
— Бути актором — моя давнішня ідея-фікс. Я завжди хотів грати в театрі. Одного дня подзвонила режисер «Арабесок» Світлана Олешко і запитала, чи хочу я зіграти в п’єсі «Веселого Різдва, Ісусе». Я поїхав подивитися, що це має бути. У виставі граю роль царя Ірода. Це — вистава-вертеп. Текст спеціально для мене написав Сергій Жадан. Прем’єра «Веселого Різдва, Ісусе» відбулася у Львові. Ми цю виставу показували в Києві та Харкові. Потім вирішили поставити «Критичні дні».
— Як вдається «Мертвому півню» концертувати, репетирувати, коли музиканти гурту розкидані по трьох мегаполісах у різних куточках України?
— Нас можна назвати збірною музикантів України. Утім, двічі не вмирають. Буває, збираємось у Києві. Це найчастіше, тому що всі шляхи сходяться там. А останній альбом «Пісні мертвого півня», приміром, записували у Харкові.
— Ви задумали фольклорний проект спільно з львівським бардом Віктором Морозовим та харківським world-music-колективом «Ойра». Коли буде реалізована ця ідея?
— Кілька років тому ми робили з Віктором Морозовим спільний проект «Афродизіяки» і на кілька концертів запросили «Ойру». Тоді ще це був квартет (зараз в «Ойрі» п’ять музикантів і три вокалістки — Авт. ), який виконував народну слобожанську музику. Нам настільки сподобалось, що ми зафіксували це в робочому записі. Хочеться відновити нашу співпрацю. На наступний рік на «Флюгери Львова» ми підготуємо програму. Але це не буде етнічна музика, а дещо позастильове.
— Як справи з великим осіннім туром «Мертвого півня» містами України та Європи на підтримку останнього альбому?
— Мушу зробити маленьку перерву. Бо трапилася несподівана театральна історія: польсько-білорусько-український проект, присвячений Чорнобилю. Це спільна постановка «Арабесок», польського театру «Бюро подорожей» і білоруських акторів. Тому продовження туру «Мертвого півня» переносимо на пізніший час.
— Ваша тісна творча співпраця з письменником Юрієм Андруховичем триває вже 17 років. Як ви з ним познайомилися і вирішили писати музику до його віршів?
— З творами Андруховича я познайомився раніше, ніж з ним особисто. Наша зустріч відбулася, коли Юрій приїхав на львівський фестиваль «Вивих». Це був, по-моєму, 1990 рiк. Роман Чайка та я написали на його тексти музику. Показали пiснi Ю. Андруховичу — так і познайомилися.
Наш спільний з Андруховичем проект «Листи в Україну» виник спочатку як театральний проект «Арабесок». Уже потім з’явилась ідея провести прем’єру на святкуванні 750- річчя Львова. Це музична презентація збірки поезій Ю. Андруховича, написаних на початку 90-х. В «Арабесках» готується постановка. Власне, у нашому театрі всі вистави наповнені музикою. До «Листів» музику написав композитор Юрко Дудар. До них якось хотілося саме такої музики і такого складу музикантів (польський гурт Pink Froyd).
— А коли буде прем’єра цієї вистави?
— Наступного року. Ми хочемо більше попрацювати з музикою, привезти хлопців iз Польщі й українських учасників (Юрка Дудара) і засісти, мабуть, у Харкові. Щоб ніщо не відволікало. І вистава почнеться.
— Ви дуже артистично поводитеся на сцені, а кожен виступ — шоу. Свою експресивність, імпровізійність ви переносите з музичної сцени на театральну, чи навпаки?
— Артистизм у мене був ще до «Арабесок». Колись, років 10, мабуть, тому мене запитували: «Які наркотики ти вживаєш?» Я нічого не вживаю, рідко навіть пиво п’ю. Я своєї експресивної поведінки на сцені не можу пояснити. Тренінги зі сценічного руху, з вокалу, з мови мені дуже допомогли на музичній сцені також.
