З 1 жовтня у Житомирі плата за одноразову поїздку в трамваї або тролейбусі підвищена з 40 коп. до 60 коп., і одночасно в середньому на 20— 35% підвищені ціни на місячні проїзні квитки. Тепер загальногромадянський проїзний на один вид транспорту обійдеться пересічному житомирянину в 40 гривень, а на два види — в 50 гривень. Студенти платитимуть 16 і 20 гривень відповідно, а учні шкіл — 10 і 12 гривень. Напередодні вихідних міськвиконком ухвалив рішення про зміну тарифів.
Щоправда, міська влада вчинила на перший погляд демократично й у відповідності із законодавством — за день до засідання виконкому, на якому розглядалося це питання, були проведені громадські слухання, де висловилися як представники транспортників, так і зацікавлених прошарків городян. Начальник планово-економічного відділу трамвайно-тролейбусного управління Олена Вишинська на слуханнях обґрунтовувала необхідність підвищення плати значним зростанням виробничих витрат, зокрема, на оплату електроенергії, закупівлю необхідних для ремонту матеріалів, заробітну плату працівників. Із її слів, собівартість однієї поїздки в електротранспорті складає понад 70 коп., плюс на 100 пасажирів, які оплачують проїзд, припадає 124 пільговики, які мають право їхати безкоштовно. Отже, підприємство збиткове. Натомість лідер Студентського братства Житомирського державного університету імені Івана Франка Олена Галагуза висловила сумніви щодо тверджень у збитковості ЖТТУ, зауваживши, зокрема, що не впевнена у прозорості надходження коштів від реклами на електротранспорті. «Дню» вона заявила, що вважає дії представників влади при підготовці рішення про підвищення плати за проїзд і ці слухання імітацією діалогу з громадськістю. Запитання, куди йдуть кошти, призначені ТТУ, ставили й інші учасники слухань. У коментарі для нашої газети заступник міського голови Ігор Гундич заперечив подібні звинувачення, вказавши, що думка студентів була частково врахована, в тому числі — щодо плати за проїзні, яка була підвищена не на 9—10 гривень, як планувалося, а на 5 гривень. Однак він визнав, що законодавчо обумовленого механізму врахування результатів громадського обговорення тієї чи іншої загальноміської проблеми не існує, а тому багато що залежить від доброї волі місцевої влади.