Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Поле без плуга, або Повернення через сто років

28 вересня, 2006 - 00:00
ФОТО СЕРГIЯ ТВЕРДОХЛIБА

Село Зарічанка чогось подібного ще не бачило. Й гадки не мало, що таке буває у природі. Трактористи пустили сівалки… на стерню й отак зайняли весь озимий клин, як кажуть, в оптимальні строки. «А досі як було? Орали, потім пускали культиватори, борони, інші причіпні знаряддя. Тепер за комбайном — сівалка», — розповідає генеральний директор ТОВ «Стіомі- холдинг» Василь Мороз.

Отаку технологію, так званий нульовий обробіток, товариство застосувало на десяти тисячах гектарів, посіявши озимі культури — жито, пшеницю, ріпак. Аргентина отак уже давно вирощує рясні врожаї», — продовжує Василь Мороз. Ото скажуть: на городі бузина, а у Києві дядько. Аргентина — у Південній Америці, а Зарічанка — у Чемеровецькому район і, за сотню кілометрів від Хмельницького. Виявилося, що батьки- засновники «Стіомі-холдингу», напитавши не так уже й давно дорогу до далекої країни, познайомилися із президентом групи «Лос Гробо» Густавом Гробокопателем. А у пана Гробокопателя — 150 тисяч гектарів сільгоспугідь, 10 тисяч голів великої рогатої худоби на відгодівлі. Коли назвав цифри врожайності пшениці, сої, кукурудзи, то в гостей, як кажуть у народі, аж у головах запаморочилося — такі великі. Заморський латифундист звернув увагу і на той факт, що, застосовуючи таку технологію, забезпечує собі райське життя. Вкладає у виробництво долар, натомість одержує 1,5 долара. Тобто, рівень рентабельності виробництва — до 50 відсотків. Заповітна мрія кожної ділової людини.

І ще виявилося, що пан Гробокопатель не забув про своє походження. У далекому 1906-му його дід Бернардо Гробокопатель у пошуках кращої долі виїхав із Кам’янця-Подільського до Аргентини. «Ось він, бачите, біля трактора. Фото зроблене у 1910 році», — показував онук одного із теплих вересневих днів 2006-го фотографію чиновникам Кам’янець-Подільської міської ради.

Прибув, аби знайти документальне пiдтвердження, що його предки саме звідси. «Допомогли панові Густаву у його пошуках. Зробили запит до архіву, де зберігаються дані перепису населення Росіійської імперії, зроблені Подільським губернським статистичним комітетом. Прізвища Гробокопатель у цьому переписі немає, але бачимо інші прізвища, названі аргентинцем, — Духовічний, Фелер,» — повідомив завідувач організаційно-контрольним відділом Кам’янець- Подільської міськради Валерій Клименко. Він говорить: вдячний за плідний результат оцих пошуків аргентинець пояснив, що Фелер — то дівоче прізвище його бабусі, дружини Бернардо Гробокопателя. Пан Густав Гробокопатель висловив версію, що його дід ріс- виростав десь в інших краях, а одружився і жив у Кам’янці- Подільському вже після перепису 1895 року.

Президент групи «Лос Гробо» прибув на землю своїх незабутніх предків не сам. А у складі поважної бізнесової делегації Аргентини. Прибув з офіційним візитом, ініційованим послом України в Аргентині Олександром Никоненком. Делегація зробила справжній фурор в аграрних колах краю. Трактористи ТОВ «Стіомі-холдинг» якраз досівали за аргентинською технологією останні із запланованих 10 тисяч гектарів.

«Гості — науковці і практики — подивились, як ми сіємо по-новому, і зробили обнадійливий висновок: усе так, як має бути», — говорить генеральний директор «Стіомі- холдингу» Василь Мороз.

Одначе питається в задачі, навіщо нова технологія, коли є своя — випробувана, доступна і результативна там, де виконуються всі її вимоги? «Як це навіщо?! На «традиційний» гектар від обробітку грунту і до збирання вирощеного витрачається до центнера солярки, а на «новий» гектар — утричі менше. Ще маємо значні заощадження на оплаті праці, зменшуються амортизаційні витрати. І, що найголовніше, — бережемо землю. Сьогодні яка задача? Дбати про довкілля. Це ж зберігається структура грунту. Що ми й починаємо робити», — говорить Василь Мороз. Чи ця, заморська технологія, має якийсь гандж у порівнянні з традиційною у наших краях? «Я поки що не бачу жодного ганджу», — впевнено відповідає генеральний директор. Одначе погодився: «90 відсотків ріллі Америки — Південної та Північної — обробляється саме у такий спосіб. А європейці поки що так не сіють».

Невже «біжимо» попереду всього Старого континенту? Принаймні, у рільництві? Обласна влада приймала аргентинців як найдорожчих гостей. «Відправимо делегацію наших аграріїв до Південної Америки. Хай поїдуть і на власні очі побачать, що то за технологія і з чим її їдять», — заявив на спільній прес-конференції голова обласної ради Іван Гладуняк.

Одначе факт: найпросунутіші рільники краю докоряли аргентинцям за те, що приїхали аж тоді, коли оптимальні терміни осінньої сівби вже почали минати. Тобто, дещо пізно приїхали. Тепер мають надію на весняну посівну. Обіцяють, що не за горами та пора, коли вони позбавлять шматка хліба виробників плугів, культиваторів, борін, котків, інших причіпних знарядь, а разом із ними — і нафтомагнатів. Тим паче, що пан Гробокопатель, вельми зворушений тим, що нарешті ступив на землю дорогих предків, пообіцяв повернутися. Для продовження співробітництва у галузі рослинництва на взаємовигідних умовах.

Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ, «День», Хмельницька область
Газета: 
Рубрика: