ЩОДЕННИК

26 вересня

Я не побачив його. Почув. Виїздив удосвіта автомобілем за ворота стоянки, не встиг увімкнути фари — й почув. Але пізно. Воно вже втрапило під авто. Тихо й сумирно лягло під колеса.

Я зупинився, бо в темряві щось зашелестіло. Вийшов. Підсвітив ліхтариком. Під колесами асфальт був усипаний сухим кленовим листям. Загинуло літо.

Шкода, що природа не приймає апеляцій.