Вересень традиційно стає періодом гучних кадрових рішень. У 2005-му тодішній голова президентського Секретаріату Олександр Зінченко обвинуватив найближче оточення Віктора Ющенка у причетності до корумпованих схем. Це стало приводом до відомих кадрових рішень, які стали початком кінця ідилії в постмайданному таборі. Тоді на місце автора корупційного скандалу з дорученням якнайшвидше загасити скандал у вищих ешелонах влади прийшов давній соратник Президента Олег Рибачук. Нині крісло чільника президентського Секретаріату залишив і він. За власним бажанням.
Чутки про ймовірну кадрову революцію ширилися у владних коридорах давно. Навіть напередодні брифінгу Ющенка, на якому він власне і повідомив про цю відставку, прес-аташе тепер уже екс-голови президентського Секретаріату називала чутки про неї нісенітницею. Можливо, саме тому у політичних колах і почали ширитися розмови про те, що пан Олег залишив важливий пост не сам — його попросили. Причому, як запевняє один із «нашеукраїнців» Михайло Поживанов, зробив це сам глава держави. На думку Поживанова, «Олег Рибачук роль керівника Секретаріату в повному обсязі не виконував. Звідси і проблеми, котрі виникали між Президентом і депутатами. За час роботи у СП, мені здається, Рибачук робив усе, щоби Віктор Ющенко не чув інші точки зору з приводу окремих проблем. Тому, Президент і вирішив замінити Рибачука».
Щоправда, останній ніби вже давно це передчував. У одному з інтерв’ю він відзначив: «Ми ж усі працюємо , як ступені ракети. Кожен проходить якийсь відрізок і відпадає. А ракета має нестися далі». Тепер, прогнозують окремі політики, ракета Рибачука матиме закордонний маршрут. Однак Рибачук це спростовує: «Я був і буду працювати в Україні. За кордоном я трудився сім років і більше не хочу».
Тим часом звільнення Рибачука деякі політологи розцінюють як свідчення того, що Ющенко піддався «сторонньому» впливу. Чиєму? Є версія, що цим «опікувався» Олександр Третьяков. Подейкують, що під час регулярних зустрічей з головою держави, він постійно вказував на слабкість і неналагодженість роботи відомства, очолюваного Рибачуком.
Та відпрацьована ступінь нині вже не так сильно цікавить політичний клас. Набагато більший інтерес викликає наступник Рибачука — екс-міністр МНС Віктор Балога. Однак з Третьяковим його призначення не пов’язують. В президентському Секретаріаті шепочуть про те, що нового шефа «просунув» позаштатний радник Президента, його односельчанин і друг дитинства Михайло Дорошенко. Втім у перші ж хвилини роботи на новій посаді Балога заявив про те, що віднині президентський Секретаріат буде реагувати на всі політичні події набагато оперативніше. Про що йдеться? Можливо, про більш жорсткий курс стосовно партнерів «нашої України» по коаліції або про перетворення Секретаріату на адвокатську контору Ющенка. Адже після підписання Універсалу із «регіоналами» з боку останніх все активніше робляться (поки що усні) заяви, спрямовані на те, щоб применшити вагомість і авторитет Президента. Йдеться, зокрема, про слова Віктора Януковича у Брюсселі про «замороження» питання вступу України у НАТО, в яких голова уряду по суті заперечив зовнішньополітичний курс держави. Водночас з’являються пропозиції обирати главу держави в парламенті. Вірогідно, саме це й стало приводом для переформатування Секретаріату. Та чи зможе такий малопублічний політик, яким є Балога, протистояти професійним ораторам із ПР — інше питання. Втім і ця головоломка має свою відповідь. На прес-конференції, під час якої Рибачук представив суспільству Балогу, обоє говорили про спільну, злагоджену роботу. Це може означати, що Рибачук залишатиметься заочним керманичем СП, у той час як основним його завданням буде сторення нової провладної, а вірніше пропрезидентської партії, яка є нині дуже на часі.
ВIЗИТIВКА
Віктор Балога народився 15 червня 1963 року в селі Завидово Мукачівського району Закарпатської області. Закінчив Львівський торговельно-економічний інститут. Працював старшим товарознавцем, заступником голови Косинського сільського споживчого товариства на Берегівщині, старшим товарознавцем у Мукачевому. З жовтня 1992 року до березня 1997 року — директор фірми «Рей-промінь». До березня 1998 року — директор ТзОВ «Барва». З квітня 1998 до 1999 р. — Мукачівський міський голова. З 5 травня 1999 до 1 червня 2001 р. — голова Закарпатської обласної державної адміністрації. З квітня 2002 р.— народний депутат ВРУ. Безпартійний. Член фракції «Наша Україна» (парламентський комітет з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій). З лютого 2005 р. — голова Закарпатської облдержадміністрації. 27 вересня 2005 р. призначений на посаду міністра надзвичайних ситуацій.
