Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Розібрали» ПЕК до зими

18 серпня, 2006 - 00:00
АНДРIЙ КЛЮЄВ

Цією фразою віце-прем’єр Андрій Клюєв стисло охарактеризував те, що відбувалося на нараді, присвяченій підготовці до настання холодів. Але, мабуть, нею ж можна описати і нинішній стан паливно-енергетичної галузі. Дотримуючись оголошеного прем’єр-міністром мораторію на критику попередників, Клюєв нікого і ні в чому не звинувачував, однак цифри часом красномовніші за будь- які коментарі до них.

Кількість аварій у ПЕК за останні два роки зросла, за словами віце-прем’єра, вдвічі, обладнання електростанцій украй зношене, якість ремонтних робіт знизилася. Запаси вугілля на складах теплових електростанцій і теплоелектроцентралей України зараз становлять трохи більше двох мільйонів тонн, тоді як на цей час їх належить мати близько чотирьох мільйонів. На нараді вирішили: до 15 листопада ці запаси повинні бути збільшені на 1,5 мільйона тонн — до 3,7 мільйона. Щоправда, віце-прем’єр констатував: поки що генеруючі енергокомпанії не лише не нарощують запасів, а й, навпаки, спалюють вугілля, що знаходиться на складах (очевидно, для того, щоб використовувати якнайменше газу).

Отже, зимовий стан країни зараз залежить від того, чи зможуть заповнити провали на вугільних складах ТЕС українські шахтарі. Але чи захочуть вони працювати, як кажуть, на голому ентузіазмі. Борг вугільних підприємств України перед шахтарями із заробітної плати, як повідомив віце- прем’єр, перевищив 160 мільйонів гривень.

Не набагато краща ситуація й у газовій сфері. Якусь, хоч i не повну ясність у її зимові перспективи, вніс візит прем’єр-міністра Віктора Януковича в Сочі. Але досить великі проблеми все ще залишаються. Одна з них — діри в газовому балансі країни. Його дефіцит, за словами Клюєва, становить у 2006 році вісім мільярдів кубометрів. Віце- прем’єр запевняє, що додаткові поставки спрямовані на те, щоб заповнити цей недолік, уже почалися. За його словами, до початку опалювального сезону є всі можливості цей дефіцит ліквідувати. «Пішли додаткові обсяги поставки газу, і зараз утрясають цінову позицію», — повідомив головний «опалювач» країни.

Проблема тут також у тому, щоб відновити ефективну роботу НАК «Нафтогаз України», що має сьогодні вісім мільярдів гривень касового розриву. Рішення Клюєв убачає в прийнятті спеціальних законів, які, мабуть, повинні зменшити фіскальне навантаження на це провідне бюджетоутворююче підприємство країни. «У НАКу важка ситуація, особливо все, що стосується його фінансового стану. Нам, разом із Мінфіном, ДПАУ, доведеться подати низку законодавчих ініціатив, щоб витягнути його з тієї ями, в якій він опинився, хоч би до лютого-березня наступного року», — сказав Клюєв.

Спалах цінової лихоманки на ринку нафти уряд, за словами Клюєва, збирається вирішувати не лише шляхом відпрацювання правил гри на ринку з нафтотрейдерами та підписання відповідного меморандуму, а й шляхом максимального прискорення запуску в дію всіх зупинених зараз під приводом ремонту та модернізації нафтопереробних заводів. «Відповідний законопроект уже розглянутий керівниками фракцій, що входять до складу коаліції, — сказав Клюєв i уточнив: — Він стимулюватиме власників нафтопереробних заводів до швидкої й ефективної інвестиційної діяльності на нашій території».

Звісна річ, на передзимовій нараді не обговорювали питання роботи нафтопроводу Одеса — Броди, який задіяний зараз у напрямі, що зворотний проектному (реверс) і не відповідає національним інтересам країни. При цьому далеке від проектного також і завантаження нафтопроводу російськими «орендарями». Більше того, всупереч раніше оголошуваним урядовим намірам, новий міністр палива й енергетики Юрій Бойко недавно повідомив, що в аверсному режимі нафтопровід зможе працювати не раніше, аніж через два роки, коли повністю заповниться каспійською нафтою нафтопровід Баку — Тбілісі — Джейхан. Коментуючи на прохання «Дня» це висловлювання, Клюєв повідомив, що уряд створює чергову робочу групу, яка має займатися цим проектом та визначити, чи зможе він бути ефективним. «Потім можна буде робити якісь висновки — два, три роки, або, можливо, десять років, або, можливо, цей нафтопровід узагалі ніколи не працюватиме...». Невеселі перспективи. Але тоді треба порушувати кримінальну справу та пояснити народу, на кому лежить безпосередньо відповідальність за те, що в українській землі похована труба, вартість якої майже півмільярда...

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Газета: