Останніми тижнями так званий Універсал став головною темою чи не кожного випуску українських новин та навіть дискусій звичайних людей на вулиці, в ресторанах чи кулуарах. Цим Універсалом переймалися Президент, члени новосформованого Кабінету Міністрів та народні депутати Верховної Ради України. Схоже, що в цей період в урядових колах усе зупинилося. Крім розв’язання політичної дискусії, не було якихось інших активних дій щодо поліпшення життя країни, навіть депутати запізнилися з відпусткою на канікули. Щоправда, економіка нібито й розвивалася, як іноді буває при відсутності втручання владних осіб.
На мою думку, варто зупинитися на перевагах цього Універсалу. Адже остаточний варіант узгоджували Президент Віктор Ющенко, голова Верховної Ради Олександр Мороз та тоді ще кандидат на посаду прем’єр- міністра Віктор Янукович. Тому й Універсал треба розглядати передусім у площині користі для цих трьох осіб. Отже, документ підкреслив визнання та узгодження Президентом головування Верховною Радою Олександра Мороза. До того ж Універсал фактично зробив Віктора Януковича прем’єр-міністром.
Якщо загально прийнято, що політика — це мистецтво можливого, то узгодження Універсалу стало мистецтвом неможливого. Здобувши близько п’яти відсотків на виборах, Олександр Мороз не міг плекати ілюзій бути обраним головою ВРУ. Віктор Янукович, намагаючись «украсти» вибори 2004 року, також не міг передбачити, що за такий короткий термін стане прем’єр-міністром із розширеними повноваженнями, а тому політично теж сягнув неможливого. Залишається для оцінки Президент Віктор Ющенко, який переміг на президентських виборах 2004-го завдяки блискучому народному прояву національної й демократичної зрілості. Натомість Президент спромігся лише на деякі «банальні» фрази з повторенням конституційного твердження щодо мови, що й так не виконується ним же призначеними урядовцями, та узгодив двовекторну (всупереч його основній орієнтації політики одного напрямку) закордонну політику й економіку в сторону Європейського Союзу та Єдиного Економічного Простору. Тобто Президент теж досяг неможливого, бо зумів зазнати тільки політичної поразки.
Власне Універсал немає державного юридичного значення як засіб співпраці між гілками влади, оскільки слова «універсал» у Конституції немає. Суть концепції контрактної домовленості — це добра віра його учасників, а також консеквенції у випадку її порушення. Але тут немає консеквенцій. Мабуть, Універсал може лише морально впливати на його підписантів. Та коли подивитися на моральне минуле панів Мороза, Януковича, Симоненка, то цей документ, мабуть, морально зобов’язуватиме тільки Президента.
Перебуваючи в Києві днями підписання Універсалу, я проходив парком Шевченка, де завів розмову з незнайомцем. Виявилось, він був учасником помаранчевої революції. З болем висловився про Президента, мовляв, що той був символом революції, а не ідолом, що так і не зрозумів цієї різниці, як не зрозумів і самої суті революції, яка була змаганням не за вибір особи Віктора Ющенка, а за людські, демократичні та національні права українського народу.
