Українська народна партія заявляє про свій перехід в опозицію та закликає всі патріотичні сили до об’єднання. Про це йдеться в заяві УНП. Партія заявляє, що «уряд, який сформувала Верховна Рада, — це відвертий реванш політичних сил, які були усунені від влади «помаранчевим Майданом». У документі зазначається, що «на жаль, Універсал національної єдності, який творився начебто з добрими намірами, не має правового статусу, а є лише декларативним документом, яким скористалися антиукраїнські сили на чолі з Віктором Януковичем, комуністами та соціалістами, щоб прийти до влади». У зв’язку з цим Українська народна партія планує проведення низки вуличних акцій на знак протесту проти підписання Універсалу національної єдності та призначення Віктора Януковича на посаду прем’єра. На думку лідера УНП Юрія Костенка, щоб Україна «остаточно не відмовилася від своєї європейської та демократичної перспективи, треба повертатися до вуличних методів роботи», які починалися в 1988 році «за часів тоталітаризму». «Наша тактика — це не лише Майдан київський, ми вже у вересні проводитимемо низку заходів під назвою «Захистімо українське» в усіх без винятку областях України», — сказав Костенко. У цьому контексті УНП заявляє про виникнення гострої необхідності у створенні національно-демократичного фронту захисту держави, завоювання національної демократії». Разом із тим, Костенко сумнівається в тому, що УНП об’єднається в єдиний опозиційний блок із БЮТом. «Якби БЮТ боровся не за посади, а за ідею, то ми, без сумніву, були б найближчими соратниками», — наголосив лідер УНП.
Які перспективи в цього фронту й у націонал-демократії загалом, «День» попросив прокоментувати політолога, директора Центру соціально- політичного проектування Вікторію ПОДГОРНУ:
— Зараз Україна опинилася між двох альтернатив, між олігархічною та політичною республікою. І ті сили, які представляють ці стратегії, визначилися і програмно, і предметно. Йдеться про Партію регіонів і Блок Юлії Тимошенко відповідно. А Юрій Костенко в цій ситуації просто намагається скористатися гострими моментами, думаючи про майбутні вибори. Зараз він намагається вклинитися в цей конфлікт, аби зайняти свою нішу. Наскільки актуальна ідея національної демократії в умовах вибору між олігархією та демократією? Якщо дивитися на це з позицій Президента, з позицій, які були підписані в Універсалі, то в цієї ідеї слабкі перспективи. Оскільки вона роз’єднує, а не об’єднує українську націю. З іншого боку, постановка питання про цілісність країни, про її суверенітет є для цих сил основною. На цій ідеї вони прийшли до влади наприкінці 1980-х. І спроба повернутися до тих засад в умовах, коли Україна перебуває в дуже складній геополітичній ситуації, може, звісно, розглядатися як варіант. Але навряд чи він має серйозні перспективи. Тому що навіть Майдан виходив не з ідеєю національного розвитку української нації, а із загальними ідеями демократії лібералізму та свободи. А ці ідеї часто не стикуються з націоналістичною ідеологією, яка все- таки є корінням для УНП. Хоч вони і намагалися привнести демократичний вектор у національну ідею, ці спроби виявилися невдалими. Тому якщо вони форсуватимуть демократичні ідеї у конкуренції з тією ж Тимошенко, то однозначно програють, оскільки тут вона є лідером. А грати у націоналістичні ідеї в Україні безперспективно. І для того, що зберегтися як рух, їм доведеться об’єднатися із загальнодемократичним табором. Зайняти самостійну політичну нішу УНП у тому складі, який є в них зараз, на мій погляд, нереально.
