У вашій редакційній статті «Путінське село» від 15 липня Росія та її економічний досвід подані в світлі, вельми далекому від реальності. Росія прагне до встановлення демократичних принципів і вільних ринкових процедур. Але ми не прагнемо — та й нам це не потрібне — до того, щоб впроваджувати в себе інститути та процедури державного управління, заведені в цей час у Сполучених Штатах.
У вашій статті не враховано, що демократичне суспільство мусить мати генетичне ядро. У будь-якій країні світу демократичне суспільство відображає культуру й історичну спадщину народу цієї країни, а також наявні умови. Демократичне суспільство постійно прагне до підтримки рівноваги між особистою й економічною свободою та контролем держави над крайнощами й виявами суб’єктивної несправедливості, що виникають у тому випадку, якщо «прагнення до щастя» нічим не обмежується.
Пригадаймо, в якому стані прийняв країну в 2000 році нинішній російський уряд. Так, 90-ті роки минулого століття були для Російської Федерації часом великих надій і устремлінь, але вони також були часом нерівності й економічного хижацтва, результатом якого став масштабний і нічим не виправданий перерозподіл матеріальних благ. Пригадайте те, якими гарними були справи в американських «баронів-розбійників» в умовах юридичного та нормативного вакууму, характерних для XIX століття. І належною відповіддю на це — і тоді в США, і тепер у Росії — стало втручання держави в ім’я виправлення недоліків демократичного суспільства, тобто експропріація злочинно нажитих багатств і ліквідація «трестів», що спотворили принципи економічної свободи та рівних можливостей. Щоб максимально запрацювали переваги ринкової конкуренції і при цьому крайнощі, що можуть їх скомпрометувати, залишалися під контролем, необхідні диктатура закону та належно оформлений нормативно-правовий нагляд.
Будівництво демократії — важка праця; вона вимагає постійної переоцінки й обліку тих або інших внутрішніх і зовнішніх чинників тиску. Ми вітаємо конструктивну критику, але водночас вважаємо, що необхідно гідно оцінити і прогрес, якого ми досягли. Те, що у вас характеризується, як «повзучий авторитаризм», насправді є не наступом на принципи такої собі раніше вже наявної демократичної або ринкової економічної моделі, а зміщенням балансу прав і обов’язків, що стало необхідним у світлі пануючої нерівності та нинішніх економічних умов. За будь-якими стандартами Росія досягла видатних результатів — як за швидкістю, так і за масштабом демократичного й економічного будівництва.
Ви вірно вказуєте на те, що ступінь диверсифікації, до якого ми всі прагнемо, для російської економіки все ще нехарактерний. Однак ознак того, що економіка диверсифікується та розширюється, досить багато. Протягом останніх років збільшилася кількість підприємств малого та середнього бізнесу; сектори роздрібної торгівлі та послуг за 2005 рік виросли, відповідно, на 12 і 10 відсотків. Уперше в російській історії в країні існує середній клас, що традиційно виступає каталізатором розширення економічних і політичних свобод.
У моїй компанії — «Газпромі», найбільшій газовій компанії країни — 51% акцій належить російській державі. Це означає, що решта 49% належить акціонерам з усього світу, і наші акціонери, як і акціонери американських компаній, вимагають від нас прозорості та високих фінансових показників. Те, що право власності на провідні енергетичні активи належить державі, аж ніяк не свідчить про те, що держава має якісь недобрі економічні наміри; не суперечить це і принципам демократії. Досить поглянути на Мексику, Бразилію, Канаду, Норвегію та багато інших країн, щоб побачити, що ця модель досить глибоко укорінилася. Зрештою, всього кілька років тому компанія British Petroleum також була державним підприємством.
Росії на міжнародній арені потрібне те саме, що й будь-якій відповідальній країні — політична інтеграція з міжнародною спільнотою та змістовна участь у світовій економіці; також Росії потрібно, щоб її поважали як повноправного партнера, який має власні погляди й інтереси. Ми вважаємо, що заслужили на повагу, якої вимагаємо, і в майбутньому розраховуємо на більш збалансоване ставлення до наших досягнень і труднощів, із якими нам доводиться стикатися.
Олександр МЕДВЕДЄВ, заступник голови правління ВАТ «Газпром», Москва
