Тринадцятий

Володимир ГАЗІН, доцент Кам'янець-Подільського держуніверситету:

— Ще півтора роки тому ніхто не міг навіть уявити, що складеться подiбна ситуація в українському політикумі, що такої конфігурації набудуть вищі ешелони влади. Пригадується, що тоді з боку «біло-блакитних» надходили несміливі пропозиції щодо подібного розподілу обов'язків: Ющенко — Президент, Янукович — прем'єр. Однак в умовах тогочасної постреволюційної ейфорії такі ідеї здавалися абсурдними.

Сьогоднішня ж ситуація є цілком логічним наслідком політичного й економічного розвитку України протягом 2005-го й першої половини 2006-го. «Помаранчеві» виявилися надто вразливими для критики з боку політичних опонентів. Реальних досягнень нової влади якось не було помічено. Натомість уся країна спостерігала за періодичними кризами в економіці, за міжособистісними конфліктами в середовищі лідерів Майдану, за неспроможністю влади довести до завершення бодай одну гучну кримінальну справу тощо.

На цьому тлі постійно звучали звинувачення в елементарному непрофесіоналізмі. Нарешті, «помаранчева» команда виявилася нездатною створити коаліцію, яка сформувала б уряд. Відтак сьогодні маємо коаліцію, яка сформувала новий уряд, що анонсується як уряд професіоналів (чомусь у ньому опинився Роман Зварич, якого найчастіше згадували, коли говорили про непрофесійність уряду Юлії Тимошенко). Якби сьогодні жив байкар Крилов, то він написав би твір про Лебедя, Рака й Щуку в новій інтерпретації. Надто різні устремління в недавніх опонентів, тобто нинішніх коаліціянтів. Надто різні обіцянки вони давали своєму електоратові, а їх треба виконувати.

Уряд одразу може опинитися в надзвичайно складному становищі. Так щоб стабілізувати, насамперед, економічну ситуацію, регіоналам доведеться вдатися до непопулярних заходів. Для комуністів же — це подальша втрата свого бунтівного електорату. Спроби поліпшити стосунки з Росією за рахунок поступок чи то політичного, чи то економічного характеру призведуть до конфлікту з нашоукраїнцями. У той же час намагання перейти від декларацій до реальних кроків на шляху євроінтеграції, що, як передбачається, здійснюватиме очолюване Борисом Тарасюком МЗС, може гальмуватися керівництвом Кабміну.

Без сумніву, слід вітати спроби Президента зберегти єдність країни. Адже не вельми привабливою є перспектива того шляху, який пройшли США у ХIХ столітті (розкол, громадянська війна, реконструкція півдня). Позитивним є те, що, нарешті, завершився період невизначеності та політичної кризи. Насторожує те, що в уряді знову ті ж самі, до болю знайомі обличчя, які вже виявили свою нездатність або небажання) працювати на національні інтереси України ще в епоху Кучми. Не може не хвилювати й те, що при владі опинився великий бізнес, який об'єктивно в першу чергу задовольнятиме свої інтереси. Залишається сподіватись, що Президент не втратить контроль над ситуацією в Україні, що нові коаліціянти дотримуватимуться положень підписаного ними Універсалу, що та антиукраїнська риторика, яка звучала під час передвиборної кампанії, була лише технологічним прийомом, який поступово забудеться. Нарешті, сподіваємося, що на українську політику справлятиме вплив і серйозна політична сила, якою має стати БЮТ.

Олесь ДОНІЙ, політолог:

— Цілком очевидно, що на першому етапі буде вичікувальна позиція, бо поки що невідомо, хто в домі старший: Віктор Ющенко чи Віктор Янукович. Перший період піде на очікування, хто візьме гору. Вірогідно, буде тертя між президентською частиною міністрів і прем'єрською.

Ще один аспект: Партія регіонів не використала шанс створити свій уряд із молодих професіоналів. Показати, що в них є команда здібних і, що дуже важливо, незаангажованих у попередніх конфліктах молодих менеджерів. Те, що вони покликали людей, які раніше були в команді Кучми, свідчить про комплекс неповноцінності донецької команди. Вони не довіряють своїм кадрам. Тобто вони готові орієнтуватися чи то на московські, чи на «кучмівські» кадри. Вони готові працювати з кадрами Ющенка, а не готові ростити свої. Вони їм не довіряють. А це означатиме, що в середині самої Партії регіонів буде більш глибокий конфлікт, але віддалений у часі.

Що стосується різноманітних проблем, пов'язаних із Росією, газом, НАТО, то вони жодним чином не вирішуватимуться. Зараз важливо зменшити інформаційну напругу, а це сприятиме євроінтеграційним спрямуванням України. Чим менше галасу, тим швидше Україна просуватимється в Європу.

Треба розуміти, що, на відміну від суспільства, українські еліти налаштовані більше пронатовським та проєвропейським чином. Суспільство більш неоднорідне й радикальне, певна частина взагалі налаштована по-антиєвропейськи. Таким чином, той факт, що деякі питання заховали в шухляду, піде на користь євроінтеграції.

Щодо Росії, то тут не все так однозначно. Очевидно, Росія захоче продемонструвати певні позитивні кроки щодо уряду Януковича. Але, насправді, у них можливість для маневру не така й велика. Одна справа — ліквідувати м'ясо-молочну війну, а інша — зменшити ціну на енергоносії, що фактично неможливо. А значить, уряду Януковича буде не легше, ніж уряду Єханурова.

Петро ВОЛЬВАЧ, голова Кримської філії Наукового товариства ім. Т. Шевченка, академік Української екологічної академії наук:

— Загалом, створення такого нового уряду — це подія досить унікальна для української політики, яку важко оцінити однозначно, оскільки в Кабміні об'єдналися діаметрально протилежні сили. У самому принципі його формування вже закладена конфліктність. Хоча плюс цих рішень уже в тому, що на певний період знижена конфліктогенність тієї ситуації, яка існувала в країні, що політика на певний час стала більш утилітарною. Але саме на певний період, і це, очевидно, вся користь, яку здатне принести це рішення. Дуже сумнівно, що «біло-сині» й «помаранчеві» зможуть плідно співпрацювати, отже, річ у тому, чи будуть вони урівноважувати один одного, й тут відповідь однозначно негативна — в новому уряді в кілька разів переважають представники ортодоксального авторитарно-адміністративного стилю управління, від чого Україна вже певним чином відвикла, й тим самим мала нагоду оцінити ефективність демократії — показове «невтручання» минулого уряду в економіку принесло більше зростання, ніж ручне керівництво економікою попередніх урядів. Особливо насторожує те, що фактично всі посади заступників голови уряду віддані одній політичній силі, а це значить, що саме вона контролюватиме всі напрямки розвитку. Тому в економіці слід чекати певних ускладнень, можливо, нових криз, популістських, а не професійних методів управління, які можуть призвести до зростання інфляції та інших негативних процесів. Разом із тим ціни не перестануть зростати, тому основні ресурси спрямовуватимуться у виробничу сферу, а тому продовжиться стагнація гуманітарної сфери, яка знову буде забезпечуватись за надлишковим принципом. Звичайно, новий уряд спробує «домовитись iз Росією», за що повинен буде заплатити частиною державницьких ідей, і хоч це не принесе економічної вигоди, однак призведе до регресивних тенденцій у суспільному розвитку. І тут виникає питання: чи здатен новий уряд забезпечити низькі ціни на газ і на інші енергоносії? Це буде лакмусовим папірцем його не професійності, а просто дієздатності. Якщо здатен — то це дасть можливість нашій економіці просто краще підготуватися до світових цін, хоча й просто відтягне період упровадження прогресивних енергоекономічних технологій, а якщо через кілька місяців уряд почне пояснювати, що повернутися до низьких цін не можливо за жодних умов, то тоді виникає питання, а для чого ж і на якій підставі вони критикували уряд Єханурова?

З іншого боку, якщо вже було домовлено про те, що Партія регіонів бере економічний блок, то в такій ситуації гуманітарну сферу требу було віддати представникам «Нашої України» та опозиції. Мене непокоїть ця ситуація ще й тому, що гуманітарна сфера віддана в руки людини, яка була індиферентною до української ідеї. Ще й до цього часу наше суспільство не отримало відповіді на скандал про пограбування музеїв, на інші проблемні питання минулих часів, що принесло Україні багато моральних збитків. Отже, сьогодні фактично невідомо, в якому напрямку розвиватимуться освіта, культура, туризм, наука, сфера мови.

Я вважаю, що крок Президента, який запропонував майбутній коаліції підписати Універсал національної єдності, це досить сильне рішення, однак воно нівелюється тим фактом, що Універсал, по-перше, не є юридичним документом, а тому слід було йому або надати юридичної сили, затвердивши текст як закон на сесії Верховної Ради, або хоча б увести до складу коаліційної угоди. По-друге, за такої умови до нього слід було занести ще один пункт про те, що сторони добровільно зобов'язуються виконувати всі його статті, а у разi порушення їх Президенту надається право приймати відповідні рішення — наприклад, видавати укази про скасування рішень, які не відповідають курсу Універсала, та про дострокову відставку уряду, який припустився порушення його статей. А так Універсалу нічим практично не захищений. І, як це було вже багато разів, швидше за все, незабаром буде порушений.

Віталій БАЛА, директор Агентства моделювання ситуацій:

— Вважаю, що прем'єрство Віктора Януковича не буде безхмарним. Річ у тiм, що для успішного проведення запланованої політики Віктору Януковичу потрібно, щоб йому ніхто не вставляв палицi в колеса. Але ми чудово розуміємо, що такого не буде. І прем'єра, і його міністрів «підставлятимуть» постійно.

Тому ситуація може вирішитися, на мій погляд, лише двома шляхами. Перший шлях — це своєрідна суспільна ротація міністрів за квотою «Нашої України». Тобто представники більшості, міністри від Партії регіонів, створюватимуть ситуації, що свідчитимуть про невідповідність міністрів-нашоукраїнців своїм посадам. Можливо, їм спершу ставитимуть завдання, з якими буде важко впоратися. З іншого боку, як я вже сказав, палиці в колеса вставлятимуть самому прем'єру та його команді в уряді. У результаті ситуація досягне такого апогею, що уряду буде важко не лише рухатися вперед, а й просто давати собі раду зі своїми обов'язками. І тоді настане момент, коли він просто буде вимушений піти у відставку. На мій погляд, це станеться через рік-півтора. Тому великих перспектив цей уряд не має з самого початку. І пов'язане це як з об'єктивними економічними проблемами, так і з політичною ситуацією навколо цього уряду.

Річ у тiм, що боротьба за політичний вплив між Віктором Януковичем і Президентом, результатом якої став компроміс у вигляді цього уряду, фактично не припинилася. І хтось із них повинен перемогти в цій боротьбі. І шанси на перемогу в прем'єра Януковича, на мій погляд, не дуже великі. Хоча б тому, що в нього є такий «хороший» союзник, як Олександр Мороз, який використовуватиме це протистояння для власного виграшу. Намагаючись постійно маневрувати між двома гравцями, він прагнутиме того, щоб жодне рішення не проходило без його участі. Зрештою, в результаті цих ігор програють усі.

Крім того, економічна ситуація в енергетиці також додасть своїх складнощів. Так, Росія, звісно, зробила подарунок Україні, заявивши про те, що не підвищуватиме цін на газ. Але й знижувати їх вона не збирається. Росії, з погляду її інтересів, не потрібні тут ні сильний президент, ні сильний прем'єр. Тому в неї немає особливих причин підгравати Януковичу. Швидше за все, Росія гратиме у свою гру, зіштовхуючи Президента з прем'єром, ослаблюючи таким чином й одного й другого.

Володимир МАЛИНКОВИЧ, директор українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень:

— Слава Богу, людей (на мою думку), які працюватимуть, отримуючи вказівки з Банкової, в уряді небагато. Принаймні менше, ніж очікувалося. Передбачається, що в уряді буде баланс, як про це говорив Зварич, тобто половина працюватиме на Президента, а половина — на прем'єра. І така ситуація, звичайно, дуже небезпечна, оскільки такий уряд може бути підірваний протиріччями зсередини. Двовладдя всередині однієї структури виконавчої влади мене дуже лякає. Сподіваюся, його вдасться уникнути.

Гадаю, виникнуть проблеми з Тарасюком і Зваричем, але загалом команда працюватиме як єдина. Ця команда буде орієнтована на експортну, технологічно більш розвинену частину нашої економіки, що повинна вносити максимум до нашого бюджету. Не випадково міністром економіки призначений Володимир Макуха, людина, яка відповідала за науково-технічну співпрацю в Міністерстві закордонних справ. Шкода, звісно, що там немає Яценюка (наскільки я знаю, його Президент забрав до себе), він був би дуже хорошим міністром економіки.

Сподіваюся, що вдасться домовиться з Росією про помірні ціни на енергоносії. Бойко в цьому сенсі дуже вдалий міністр. Зараз важливо підписати протокол міжурядової угоди про поставки й транзит газу між Україною та Росією. Якщо його підпишуть, ми можемо не боятися кризи, на зразок тієї, що була минулого року.

Важливо, щоб Тарасюк поводився помірно: не треба нас притягувати до Росії, але і заважати, нашим економічним відносинам також не варто. Сподіваюся, що в перші періоди він так і поводитиметься.

Я дуже задоволений, що Табачник очолює гуманітарний відділ. Це означає, що буде збалансовано політику щодо україномовного та російськомовного населення країни. Тож загалом, вважаю, уряд зможе працювати протягом кількох років досить ефективно.

Дмитро ТКАЧЕНКО, політолог (м. Донецьк):

— Особисто для мене цей список новопризначених міністрів і віце-прем'єрів підтвердив факт народження неокучмізму й тактичну перемогу «помаранчевої контрреволюції». Мало не більшість людей, представлених там, — люди старої системи, які працювали ще за часів Леоніда Даниловича і вже тоді розробляли тіньові схеми. Це, на мій погляд, тривожний сигнал.

Більш того, дуже насторожує потрапляння в уряд такої одіозної персони, як Василь Джарти. Присутність таких людей в уряді — знак того, що незабаром будуть відроджені старі схеми з відмивання ПДВ, лобіювання інтересів конкретних фінансово-політичних груп у рамках роботи СЕЗ і ТПР, і все це працюватиме вже на вищому рівні, більш «якісно» буде інтегроване в життя України. Яскравим прикладом таких прагнень є спроби «штучної» девальвації національної валюти на догоду певним ФПГ України. Новий уряд знову почне демонструвати пріоритет інтересів великого бізнесу над реальними інтересами цілої системи. Це знову буде відкат до кучмізму.

Що ж стосується призначення таких людей, як, наприклад, Зварич, Павленко, то очевидно, що «Нашій Україні» в цьому уряді віддали непринципові позиції, тоді як основні посади зайняли регіонали. Це свідчить про те, хто «лялькар» у цій ситуації.

Саме тому в найближчому майбутньому дуже важливою стане функція опозиції, ядром якої буде Блок Юлії Тимошенко. Без компетентної опозиції стримати новий уряд буде практично неможливо. Будь-яка влада має властивість газу — заповнювати собою весь простір. І ми повинні вибудувати систему загороджень у формі сильної політичної опозиції, незалежних ЗМІ, недержавних організацій.

А загалом, на мій погляд, новий уряд схожий на такого своєрідного мутанта, «генномодифікована субстанція» начебто нічого, їсти можна, але якими будуть наслідки?

Утім, у ситуації, що виникла, є й низка позитивних сторін. Наприклад, позитив буде насамперед для Партії регіонів — деякі її представники побачать, що означає працювати на всеукраїнському рівні. По суті, регіонали просто переживуть революцію свідомості, й це піде їм на користь.

Іван БУЛЄЄВ, доктор економічних наук, заступник директора Інституту економіки промисловості (м. Донецьк):

— Новий уряд представляє великий капітал. А великому капіталу потрібні спокій і стабільність. Вважаю, всі фактори, в тому числі й налагодження відносин з Росією, й звернення уваги на проблему енергозабезпечення країни, впливатимуть так, що уряд працюватиме довго. Наприклад, сьогодні на 30% падають ціни на закупівлю м'яса, а переробні підприємства жодним чином не збираються на це реагувати. Тому держава має якось впливати на такі процеси за рахунок економічних важелів. Не просто регулювати ціни — як установимо, так і буде — а й впливати за рахунок різних інтервенцій на ринок, пільг тощо. Вважаю, що прийшли професіонали, які можуть вирішувати ці проблеми. І чекаю від нового уряду позитивних результатів.

Віктор ХМІЛЬОВСЬКИЙ, президент Спілки орендарів та підприємців України, заслужений економіст України:

— Події останнього періоду змушують політичні сили переглянути свої позиції, стратегію й тактику їхньої поведінки. У політичному єдиноборстві не може бути чітких, договірних взаємин без урахування думки електорату. Адже так чи інакше рішення від усього загалу прийматимуть лідери політичних сил. Лише за такої єдності кінцева мета може бути прийнятною для суспільства в цілому. Тож призначення прем'єр- міністром Віктора Януковича — лідера політичної сили із суттєвим потенціалом, але й із величезним спротивом частини українського населення, потребуватиме принципово нових підходів до формування суспільних відносин у країні. Виходячи із дій і Партії регіонів, і Віктора Федоровича, і його команди за останній час, можна зробити припущення, що ця політична сила стала на шлях примирення. Хотілося б, щоб це збереглося, коли влада вже в їхніх руках. Адже саме підтримкою демократичних цінностей, синхронізованих із можливостями командного капіталу та інтересами як учасників команди, так і, безумовно, електорату, який його підтримував, можливе досягнення великих політичних цілей. Нині вже відчувається переорієнтація Януковича та його команди на взаємодію й з електоратом інших політичних сил. Зрештою, це може бути визначальним у політиці уряду Януковича. І Віктор Янукович, і Микола Азаров, i Євген Кушнарьов як ключові представники політичної команди розуміють, що незабаром нові виборчі перегони. І можна не сумніватися, що команда Януковича прагнутиме заволодіти ключовими політичними позиціями в управлінні державою: Президент — спікер — прем'єр-міністр. А для цього необхідно завойовувати симпатії домінуючої частини пересічних українців. Найвищою ж оцінкою нового уряду може бути лише справдi об'єднання України. І це можливо лише на засадах зростання життєвого рівня, чого досягти не вдасться без активізації економіки, економічної свободи українського малого й середнього бізнесу, що є основою збагачення країни, особливо в перехідний період. Тому й слід чекати від уряду Януковича використання позитивного досвіду, партнерських взаємин з українським бізнесом, активної взаємодії з профспілками періоду попереднього прем'єрства.

Ми маємо можливість спостерігати за діями влади, починаючи з урядів Масола, Фокіна й так далі. Кожен прем'єр за будь-яких обставин робив якийсь свій внесок у зростання України. Наприклад, на початку ринкових відносин відчувалася її слабкість навіть у побитому паркеті Кабміну. Однак із приходом Євгена Марчука посилився державний менеджмент, дисципліна тощо. Віктор Ющенко відійшов від адміністративного режиму управління. В уряді Януковича певної цивілізованості набув соціальний діалог. Але головне завдання будь-якого уряду — не заважати. Бо виходить так, що держава — найбільший рекетир українського бізнесу. Тому хочеться сподіватися, що нарешті український уряд відкине голослівне декларування намірів, а застосує конструктивні практики, спрямовані на збагачення пересічного українця як основи збагачення всієї держави.

Ігор БАЛИНСЬКИЙ, політолог, викладач Львівського національного університету ім. І. Франка:

— Насамперед я хотів би зазначити, що сформована урядова коаліція стала дуже специфічним політичним компромісом. Партія регіонів, згідно зі своєю передвиборною риторикою, дістала можливість впливати й змінювати існуючу економічну ситуацію, отримавши в новому уряді економічні та енергетичні блоки. Цей вибір засвідчує, що «донецькі» готові взяти на себе роль своєрідних рятівників України. З іншого боку, квота Президента України Віктора Ющенка та «Нашої України», мова йде про силовиків, засвідчує, що присутній надзвичайно високий рівень недовіри до партнерів по коаліції. Присутність у «квоті» Президента такої кількості силовиків дає підстави говорити й про те, що Ющенко формально усунувся від впливу на соціально-економічну ситуацію в державі, а залишені «Нашій Україні» соціальні міністерства засвідчують і подальше бажання Президента перебувати в зручному для себе полі соціального популізму.

На сьогодні від новоствореного уряду можна очікувати стабілізації владної вертикалі, зміцнення виконавчої дисципліни чиновників, жорсткого контролю з боку уряду за економічними та бізнесовими процесами, намагання налагодити відносини з Росією до рівня принаймні взаємозрозумілих правил гри. Та це не означає повернення з боку Росії енергетичних преференцій для України. З іншого боку, ми можемо очікувати від нового уряду соціальної риторики та намагань задекларувати свою своєрідну європейськість як важливу складову легітимізації фігури Януковича на Заході. Від новоствореного уряду важко чекати кардинальних реформ, водночас очікування щодо стабілізації ситуації та її часткова стабілізація є на сьогоднішній день безсумнівним плюсом цього уряду. З іншого боку, ідеологічна штучність урядової команди, недовіра партнерів по коаліції можуть спричинити низку криз, які поставлять під сумнів такого типу урядовий проект. Попри це спробую припустити, що в умовах можливих конфліктів шанси вийти переможцями, власне, в Партії регіонів є суттєво вищими, ніж у «Нашої України». Причини дуже прості — впродовж останніх двох років саме Парія регіонів спромоглася найефективніше адаптуватися до нових політичних умов, консолідувати власні людські та матеріальні ресурси, навчилася діяти вкрай системно. Тому не виключено, що урядові кризи можуть переформувати урядову коаліцію, але її основою й надалі залишаться Регіони.

Щодо побоювань представників західних областей України щодо можливих ігнорувань із боку уряду чи навмисного блокування регіональних ініціатив, то вони на сьогоднішній день є безпідставними. Партія регіонів готова нині всіляко демонструвати, що саме вона є консолідуючою політичною силою. У цьому розрізі розмови про утиск Західної України є принаймні не те що нелогічними, але й політично не вмотивованими. Інше питання, що очікувати на якісь преференції від нового уряду західноукраїнським областям не доводиться. Фактично матимемо ситуацію збереження такого статус-кво: уряд буде щодо Західної України традиційно компліментарним, і західноукраїнські політики та чиновники будуть змушені з тим працювати. Усе інше — лише риторика для виборців.

Лариса БУРЛУЦЬКА, генеральний директор ВАТ «Слов'янський завод високовольтних ізоляторів»:

— Новий Кабінет Міністрів Віктора Януковича сформований із професіоналів, здатних вивести Україну з кризи, забезпечити стабільність економіки, виробництва, вирішення соціальних питань.

Упевнена, що новий уряд зуміє вичленити стратегічні, найбільш важливі питання та забезпечити розвиток країни. Насамперед — будуть вирішено питання забезпечення енергоресурсами, поновлення та зміцнення промислових зв'язків, надходження інвестицій.

Відомо, що економіка Донецького регіону традиційно орієнтована на країни СНД, насамперед — на Росію. Сталі взаємовідносини за останні півтора року серйозно порушено, що ми гостро відчуваємо на прикладі нашого підприємства — ВАТ «Слов'янський завод високовольтних ізоляторів». Безсумнівно, роботу коаліційного уряду супроводжуватимуть серйозні труднощі, оскільки він створений із представників різних політичних сил. Є сили, які недоброзичливо ставляться до нового Кабінету Міністрів. Але попри все це, з огляду на те, що ми знаємо Віктора Федоровича Януковича по роботі як губернатора Донецької області, пізніше — як керівника уряду, його ділові якості, вміння згуртувати команду й організувати її роботу, не сумніваюся в кінцевих позитивних результатах. Упевнена, що уряд Віктора Януковича прийшов усерйоз і надовго.

Володимир СПІВАКОВСЬКИЙ , бізнесмен, вчений, письменник:

— Я постараюся, як завжди, зламати стереотип і почати від протилежного, а саме, — чого я не чекаю від цього уряду. Тому що він не всесильний, злегка консервативний, незлагоджений, не дуже сучасний. Іноді складається враження, що ці люди рідко бувають за кордоном. З іншого боку, в нього є сила, досвід, схильність до дисципліни, системність, налагоджені зв'язки та багато коштів.

Я не чекаю від цього уряду, що національний дохід щорічно збільшуватиметься: $40—50— 60—... млрд.

Я не чекаю від цього уряду, що він набереться мужності та сконцентрується на справді пріоритетних національних проектах, скажімо, з ціною питання від $2—3 млрд. кожен. Він, швидше за все, розпорошить свою роботу на дрібниці.

Я не чекаю від цього уряду, що він забезпечить середній дохід хоча б $200—300 на одного члена сім'ї.

Я не чекаю від цього уряду, що він втілить у життя реформи: податкову, судову, військову, пенсійну, освітню, регуляторну та інші, що їх постійно обговорюють у суспільстві. Що він здогадається впроваджувати ці реформи пілотним способом, розписавши його в часі та просторі по галузях і регіонах. Тоді можна було б встигнути виправити помилки, не допустивши зловживань і катастрофічних наслідків.

Я не чекаю від цього уряду, що він введе медичне страхування, хоча б попервах на 20—30%.

Я не чекаю, що в результаті його діяльності буде побудовано хоча б 30—40 нових готелів усесвітніх мереж у наших містах.

Я не чекаю, що в результаті його діяльності буде побудовано на Південному березі Криму хоча б 50—60 готелів, як у Туреччині або Єгипті.

Я не чекаю від цього уряду, що в результаті його діяльності буде побудовано для вдячних співгромадян хоча б двi-три тисячі кілометрів хороших доріг і 100—200 розв'язок, особливо в наших великих містах, як це зроблено в Шанхаї, зокрема, платних відрізків доріг, як у Гонконгу та Сінгапурі.

Я не чекаю від цього уряду, що він знайде способи переконати людей економити електроенергію, газ, воду та підтримувати чистоту в під'їздах, як це відбувається в Німеччині.

Я не чекаю від цього уряду, що він сприятиме будівництву п'яти-десяти сучасних терміналів в аеропортах.

Я не чекаю від цього уряду, що він дасть імпульс будівництву 200—300 хмарочосів у Києві, Донецьку та інших містах, подолавши надумані проблеми з архітекторами, пожежниками, населенням і землевідведенням. Інакше ми приречені на вічну провінціальність і безробіття мільйонів робітників і будівельників.

Я не чекаю від цього уряду, що він сприятиме розширенню приватної освіти, довівши її до 15—20%, хоча б з метою зменшення навантаження на бюджет.

Я не чекаю від цього уряду, що він займеться позитивним піаром країни для відновлення її репутації й іміджу.

Я не чекаю від цього уряду, що він залучить $10—20 млрд. іноземних і внутрішніх інвестицій.

Я не чекаю від цього уряду, що він сприятиме інтенсивному розвитку малого та середнього бізнесу, довівши його частку до 40—50%.

Я не чекаю від цього уряду, що він зможе гарантувати права власності.

Я не чекаю від цього уряду, що він знайде в собі сили обмежити втручання державних органів у підприємницьку діяльність.

Я не чекаю від цього уряду, що він, не боячись критики, проведе амністію капіталів. Хоча б разову. Утім, в Італії, наприклад, вона перетворилася на систему, і від цього країна лише багатіє.

Я не чекаю від цього уряду, що він для встановлення балансу інтересів вчинить із бізнесом зважено. Якщо уряд поставить перед бізнесом завдання: повністю легалізувати виплати зарплат (це батіг), то бажано полегшити податковий прес (пряник).

Я не чекаю від цього уряду, що він перейматиметься новим поповненням якісних кадрів (справжніх фахівців) в економіку. На сьогодні викладачі економіки у вищих навчальних закладах (їх приблизно 40 тисяч) у руках не тримали жодної акції. Більшість випускників вищих економічних навчальних закладів не знають різниці між прибутком і доходом, ніколи не пробували складати бізнес-план. В Україні зараз порожні (вакантні!) 10 тисяч високооплачуваних робочих місць із зарплатою від 1000 євро на місяць. Їх нікому зайняти. Ми не готуємо високоефективних власників.

Я не чекаю від цього уряду, що він запропонує суспільству ідею або мораль, і щоб над цим не сміялися.

Я не чекаю від цього уряду, що при ньому можна буде вільно писати в газетах, інтернеті та показувати по ТБ що бажано (і що небажано).

Я не чекаю від цього уряду, що він висуне 10 провідних національних брендів, які претендують на значний (для України) сегмент світового ринку. Цього вимагає світовий розподіл праці. Особливо при вступі до СОТ, щоб каталізувати національні бренди та нарешті здійснити прорив. Бразилія пестить свої бренди (кава, Амазонка, футболісти), Мексика — свої (текіла, сомбреро та гамак). Навіть Словаччина, не маючи своїх сильних національних брендів, вирішила запозичити чужі, проголосивши, що тепер вона — європейський Детройт (із виготовлення автомобілів) і європейський Гонконг (як глобальний транспортний вузол). І спрацювало.

Я не чекаю від цього уряду, що він допустить у нас будівництво іноземних автомобільних заводів за ліцензіями, як у Бразилії або Китаї.

Я не чекаю від цього уряду, що він проведе ефективну та системну реструктуризацію газової галузі.

Я не чекаю від цього уряду, що він хоч якось зрушить із мертвої точки житлове будівництво та житлове господарство.

І, нарешті, я не чекаю від цього уряду, що він скаже, як Блохін: «Ми виведемо країну «з групи» з першого місця» у світовий чемпіонат з економіки. І так само, як Блохін, дотримає свого слова.

І тоді, слава Богу, не знадобляться жодні «меморандуми» й «універсали».