Час відпусток у розпалі. Як справи з путівками? Скільки українців цьогоріч зможе отримати курортне лікування? На ці запитання відповідає голова правління закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» Валентин ПОЖИДАЄВ.
— Валентине Володимировичу, можна сьогодні вільно придбати путівку людині, яка йде у відпустку, чи це досі дефіцит?
— На жаль, сьогодні проблема не в дефіциті путівок, а в дефіциті інформації. Часто люди просто не знають, до кого звертатися.
— За старою звичкою, люди звертаються до профспілки. Чи є можливість підлікуватися, придбавши пільгову путівку?
— Певну частину путівок, які може запропонувати «Укрпрофоздоровниця», викупляють фонди соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, чорнобильські фонди, інші. Це, в основному, пільгові путівки, які реалізуються фондами.
Частину «Укрпрофоздоровниця» продає самостійно — навіть у санаторії зараз можна придбати путівку. І ця частка збільшується: фонди з кожним роком скорочують обсяги закупівель путівок. Та й нам, чесно кажучи, економічно невигідно працювати з фондами, бо рівень рентабельності в цьому випадку становить 1,5—2 відсотки.
— Хіба фонди викупляють путівки не за повну вартість?
— За повну, але, наприклад, цього року Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності встановив граничну межу: вартість путівки в двомісний номер зі всіма зручностями не повинна перевищувати 100 гривень (при собівартості 98 грн.) на день, а якщо йдеться про реабілітацію, то не вище 150 гривень. У вільному продажу путівки продаємо дорожче. У цьому випадку маємо рентабельність 5—8 відсотків. Від цього залежить, як ми розвиватимемося. При низькому рівні рентабельності ми, по суті, проїдаємо ці гроші, оскільки не маємо коштів для перспективного розвитку.
— Який відсоток путівок викупляють фонди?
— У межах 45 відсотків — це в середньому.
— Вам, кажете, невигідно сьогодні співпрацювати з фондами, але ж для не дуже грошовитих людей пільгова путівка — чи не єдина можливість відновити своє здоров’я, адже так?
– Знаєте, Фонд соціального страхування не сильно зараз хоче купувати путівки, бо коштів немає. Дивіться, підняли допомогу при народженні дитини, поклали виплати на Фонд соціального страхування. Повинна бути компенсація з бюджету. Компенсація не надходить. Виходить, використовуються ті кошти, за які могли б купити путівки. Виник прецедент: уперше за всю історію нашого існування фонд своєчасно не перерахував аванс за третій квартал, тобто на 1 липня не поступило 50% від суми, на яку придбані путівки. Це важливо, бо санаторії мають закуповувати продукти, фінансувати інші свої потреби, щоб як слід прийняти відпочиваючих. Усе це б’є по нашій системі.
— Скільки сьогодні коштує путівка в санаторій «Укрпрофоздоровниці»?
— У середньому путівка на 21 день з харчуванням і лікуванням коштує приблизно 2400 гривень, при тому що значно поліпшилися умови проживання, якість лікувального харчування. Додайте до цього, що курортологія в Україні зробила великий крок уперед. Ще в середині 90-х років система реабілітації «Укрпрофоздоровниці» вважалася чи не найкращою у світі. Таку оцінку дала Всесвітня організація фізіотерапевтів і курортологів, оскільки вже на той час була організована реабілітаційна допомога за 14 напрямами. З тих часів намагаємося тримати рівень. Отож вартість путівки (якщо порівняти з лікувальними послугами, які надаються зарубіжними санаторіями, а також якщо взяти до уваги ціни на енергоносії й рівень зарплати в нашій державі) не така вже й висока.
— Колись ви були монополістами в санаторно-курортній сфері України. Сьогодні ж з’явилося чимало санаторіїв приватних та інших форм власності. Як почуваєтеся в конкурентному середовищі?
— Конкуренція потрібна, вона спонукає до розвитку. Але не можна забувати, що ми конкуруємо на надрах — на тій же питній воді, на грязях. І якщо ми почнемо брати більше, ніж може дати природа, то завтра цієї води не буде або якість її погіршиться. Почули, що, умовно кажучи, «Шаяни» — хороша водичка, побудували там корпус, створили комфортні умови, туди народ поїхав. А хто сьогодні контролює, хто веде розрахунки щодо навантаження на курорт? Адже вже зараз зрозуміло, що виникнуть проблеми з лікувальною водою, питною водою, каналізацією тощо.
Свого часу патронат над нашою сферою здійснювало Міністерство охорони здоров’я. Звідти надходили нормативні документи, на які ми орієнтувалися. Потім нас передали Міністерству культури й туризму. Ми до туризму маємо непряме відношення. Виникли певні проблеми, тому що розробка законопроектів, інших нормативних актів — це ж усе-таки більше сфера медична. Туризм — це готелі, це пішохідний, велосипедний, кінний туризм, цим цікавляться, до речі, здорові люди. Ми ж займаємося лікуванням. І хоч проходимо акредитацію, ліцензування, але, на нашу думку, за санаторно-курортною системою має наглядати фахова структура.
От ми були піонерами у відкритті реабілітаційних відділень, і зараз посідаємо чільне місце — маємо 100 відділень реабілітації. Минулого року реабілітацію пройшли 45 тисяч хворих, це приблизно 10 відсотків від загальної кількості людей, які оздоровилися. Багато людей стає до праці, бо не переводимо їх на інвалідність, якщо хочете — навіть вертаємо до життя. Та виникають проблеми. Наведу приклад: реабілітаційна база «Хмільника» на голову вища за будь-який санаторій іншої системи. А в нас були суперечки з одним із фондів, санаторій якого виграв тендер. Знаєте як? Збили ціну, хоча лікувальна база санаторію була нікудишня. Ми зараз наполягаємо, щоб реабілітацію вивели з тендерів.
— А як же конкуренція?
— Вважаю, це загострить конкуренцію. Судіть самі: після обстеження оздоровчих закладів, Міністерство охорони здоров’я повинно дати висновок, що такі-то санаторії можуть забезпечити відповідну реабілітацію. Це й спонукає власників — державних, акціонерних, приватних — працювати над оснащенням лікувальної бази, щоб привернути до себе людей, які хочуть пройти курс реабілітації.
— Майже кожного року напередодні літа ЗМІ Росії розгортають інформаційну війну з метою, якщо не зірвати оздоровчий сезон у Криму, то відвернути від кримських пляжів якомога більше відпочиваючих. Наприклад, цього року були використані локальні антинатовські виступи, які широко висвітлювали російські газети й ТБ. Чи зменшилася кількість відпочиваючих із Росії, зокрема на кримських курортах? Узагалі, чи приваблюють курорти України іноземних відпочиваючих?
— Цей рік для нас важчий за, скажімо, минулий. Такого не було, щоб у липні Крим був завантажений на 80 відсотків. До цього призвели масові відмови російських туроператорів — приводом для них слугували події, які мали місце у Феодосії. Для того щоб оздоровниці, зокрема в Криму, працювали з повною віддачею, необхідна стабільна політична й економічна ситуація, яка б приваблювала відпочиваючих. Ми самі (маю на увазі всіх, хто працює в санаторіях, базах відпочинку) цю проблему вирішити не зможемо. Тут потрібна відповідна політика центральної й місцевої влади, яка, на жаль, не відреагувала адекватно на прояви нерозумної поведінки галасливої юрби, від чого постраждав не тільки імідж України, а й економіка Криму, її санаторно-курортна складова. До слова, маємо інформацію, що курорти в Краснодарському краї цього року завантажені стовідсотково.
— Але ж там клімат гірший.
— Так, Крим за своїми рекреаційними можливостями більш привабливий за курорти Краснодарського краю. Близькість моря й захищеність берега грядою Кримських гір створюють у цих місцях унікальні можливості для оздоровлення. В умовах низької вологості, чим характерний клімат Криму, наші лікарі прекрасно лікують хронічні бронхіти, ларингіти, бронхіальну астму та багато інших хвороб. Після перебування в кримських санаторіях краще себе почувають гіпертоніки, хворі на церебральний атеросклероз, ішемічну хворобу серця, iз захворюваннями нирок тощо. Але політика переважила, на жаль.
Погано — на рівні 50 відсотків — завантажений Одеський регіон. Лякають Одесою: що не рік — там холера, про це дуже оперативно сповіщають ЗМІ нашої північної сусідки. Зі своєї сторони ми маємо проводити рекламну кампанію, підвищувати якість лікування тощо, разом із тим до конкретних дій на своєму рівні повинні вдатися державні органи.
Та не хочу казати, що все зав’язане на політиці. Такий приклад: за рахунок державного бюджету білоруси лікувалися в Моршині, Трускавці, Закарпатті. Зараз до нас вони можуть приїхати тільки за власні кошти, оскільки Білорусь прийняла рішення оздоровлювати своїх громадян на своїй території.
— Може, треба знаходити відпочиваючих в інших регіонах? За радянських часiв у Трускавці, пам’ятаю, багато було гостей із республік Середньої Азії. Чи працюєте в цьому напрямi?
— Працюємо. І вони виявляють зацікавленість. Але існує транспортна проблема. Зважте незручності — якщо хтось із тих країв купив путівку до Трускавця, літаком дістанеться лише до Львова, а до санаторію ще 80 кілометрів. Виникає проблема, як цих людей доставити. Іноземців путівка в Трускавець влаштовує й за ціною, й за якістю води: Нафтуся — джерело унікальне. Але тільки доходить справа до того, як дістатися до курорту, то вони відмовляються, бо іноземці цікавляться: чи є аеропорт поряд. Якщо є прекрасне лікування й налагоджено якісне дієтичне харчування, якщо ми вже зробили пристойні умови проживання в санаторіях і це не викликає якихось нарікань, то транспорт — це той фактор, який заважає розширенню курортної справи. І без держави ця проблема не може бути вирішена.
