Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Час, що не вартий гіркого жалю»

28 липня, 2006 - 00:00

Як давно ви в останній раз стояли в черзі більше нiж 20 хвилин? А носили піонерський значок? З погляду людського життя це було давно, а ось із погляду історичної пам’яті — нещодавно. На «1+1» триває робота над новим проектом «Наша цивілізація», який з історичною глибиною охопить увесь період, починаючи з 50-х років, ХХ сторіччя та сьогоднішні дні. Автор ідеї й проекту — Юрій Макаров. Що стосується композиції «Нашої цивілізації», то вона розвиватиметься не за хронологією, а тематично. Теми, які будуть підняті в новому проекті, розповідатимуть глядачеві про те, що ми носили, їли, читали, як розважалися, працювали десять, двадцять років тому назад. Сама ідея у ведучого виникла під враженнями від порівнянь, які час від часу можна почути на вулицях, від бідкань і стогонів, що оплакують «старе життя». «Історична пам’ять дуже хороша, але вона послужливо висмикує ті факти, які їй потрібні, — говорить Юрій Макаров із прозорливістю дослідника. — А між тим, не вважаю, що є щось у 70-х роках, про що можна було б жаліти».

І Юрій Макаров послідовно розказує й доводить, чому той час не вартий гіркого жалю. Якщо взяти квартирне питання — то, як зараз відсотки по кредиту можна виплачувати 25 років, так і тоді люди по 25 років стояли в черзі на квартиру. «І я добре пам’ятаю знайомих, уже дорослих жінок, які жили в гуртожитках і чекали на квартиру», — ділиться ведучий власним досвідом. Український хліб раніше коштував 16 копійок — зараз, звичайно, по такій ціні хліб не знайдеш, але й у радянські часи були пенсіонери, які були приречені жити на пенсію 55 — 60 рублів. «А якщо пригадати радянські вареничні, — знову звертається до життєвого досвіду Макаров, — їхні відвідувачів мали набагато більше шансів отруїтися й зашкодити своєму здоров’ю, чим нинішні завсідники «МакДональдса» та інших фаст-фудів.

Їжі у проекті Юрія Макарова буде присвячена окрема серія, оскільки в радянські часи люди, навіть не роблячи з неї культу, всупереч власному бажанню витрачали багато часу на її «здобич». У 1950-ті роки люди займали чергу з четвертої години ранку за хлібом, у 60-ті — за молоком, у 70-ті стояли, чекаючи, коли «викинуть» курей, а в 80-ті стояли в чергах за всім підряд. Сьогодні, мабуть, найдовші черги шикуються у ВВІР за оформленням закордонних паспортів.

В окрему серію виділиться тема мови й самоідентифікації, яка варіювалася й продовжує варіюватися кожне десятиріччя. «П’ятдесят років тому назад, згідно з переписом населення, — заглиблюється в історію Юрій Володимирович, — 90% українців назвали рідною мовою українську. У це важко повірити, але це дійсно було так — до початку другої хвилі урбанізації. А в 70-тi роки, коли на вулиці хтось говорив українською, люди оберталися — настільки це було не прийнято й здавалося дивним. Якщо ж зовсім заглиблюватися в історію — у першій половині XIX сторіччя Київ був польськомовним містом, й однією з прихованих причин відкриття Київського університету ім. Тараса Шевченка тодi була мета русифікувати польськомовну київську шляхту».

Юрій Макаров відомий своїм інтелектуальним багажем і багаторічним досвідом дослідника. До цих якостей треба додати особистий досвід ведучого, й режисера проекту Артема Литвиненка (автор фільму «Мушкетери через 27 років») — в сумі вже можна розраховувати на позитивний результат. Крім того, автори залучають до зйомок експертів, серед яких такі відомі особистості, як Юрій Рогоза, Олег Скрипка, Юрій Луценко, Андрій Курков, Ольга Герасим’юк, Лесь Подерев’янський та інші. Ведучий цікавитиметься думками цих людей, але вони, звичайно ж, не є остаточними й безповоротним. Адже останнє слово — за історією, а історія вся — у фактах, які й пропонує «Студія «1+1» у новому проекті «Наша цивілізація».

Максим РОСТОВ
Газета: 
Рубрика: