ЩОДЕННИК

22 липня

Повертаюся до юності. Перечитую Й.-П. Еккермана «Розмови з Гете». Як все- таки цей Його Високопревосходительство дійсний таємний радник і міністр Саксен-Веймарський і Ейзенахський умів радіти всьому значному та достойному в житті! Здавалося б, усього вже досяг і при дворі великого герцога, і в поезії, і в науці. Можна було б наприкінці життя преспокійно почивати на лаврах. А цей старий і у свої вісімдесят років залишався юнаком. Все талановите і неординарне завжди помічав у нікому не відомій молодості. А все потворне і неповноцінне у всім відомій старості висміював теж нещадно...