21 липня біля Пам’ятного хреста у «Бабиному Яру» пройшла панахида та покладання квітів, присвячені 100-річчю з дня народження видатної поетеси — Олени Теліги, яку розстріляли фашисти під час Другої світової війни.
Доктор філології Іван Денисюк пригадував: «Щось непереможне тягло дивитися на неї, вдивлятися в її обличчя. Вона не була вродлива, але досить висока й струнка... Її усмішка була дивовижна, сповнена таємничості, повабу і чару»... В когорті найближчих ідейно людей для Олени стануть: Дмитро Донцов, Олег Ольжич, Євген Маланюк, Михайло Теліга (її чоловік). Про Михайла мистецтвознавець Аркадій Горняткевич розказав: «Спершу він зробив свою дружину Олену тим, ким вона згодом стала в українській літературі, а тоді жив і помер у її тіні»... Їх єднало велике почуття. За чотири місяці до завершення свого земного шляху Олена напише чоловікові: «Моє ти золотко рідне, мій найліпший у світі Михайлику! Любий мій!.. Що буде в Києві? Як? Не знаю! І сумно мені, що ти не їдеш зі мною... Рушай, рідний!» (Рівне, 17 серпня 1941 року). І він приїде. А коли заарештовуватимуть письменників на Трьохсвятительській, сам назветься літератором і піде в останню путь разом із дружиною...
Вперше твори О. Теліги були надруковані у 1946 році у збірці «Прапори духу», а найповніше зібрання її творів вийшло за кордоном у Франції майже три десятиліття тому. Телігінські вірші друкували у Америці, а на Батьківщині збірка «Найгостріше слово — Україна» побачилa світ на початку 90-х років. На сьогодні зберiгся лише 41 вірш із її творчого доробку. Олена Іванівна прожила коротке життя, але залишила яскравий слід у серцях багатьох людей, які мріяли про незалежність нашої Батьківщини. До ювілею Олени Іванівни Міністерство культури і туризму оголосило конкурс на кращий ескіз проекту пам’ятника О. Телізі та її соратникам, який планують установити на території Меморіального комплексу «Бабин Яр». Це буде спільний проект міністерства та мерії Києва...
ДОВIДКА «Дня»
Олена ТЕЛІГА (ШОВГЕНІВА) народилася 21 липня 1907 (за іншими версіями 1906-го) року в Санкт-Петербурзі. Впродовж 1918 — 1923 рр. мешкала в Києві. Її батько — Іван Опанасович Шовгенів очолював Департамент шляхів в уряді УНР. Після еміграції Олена жила в Польщі та Чехії. 15 липня 1941 року разом з Уласом Самчуком перейде через річку Сян, добeреться до Львова, а 22 жовтня приїдe до Києва. Буде одним із лідерів ОУН, очолюватиме Спілку українських письменників, редагуватиме журнал «Літаври». 9 лютого 1942 року її заарештують і катуватимуть гестапівці. 22 лютого Олену Іванівну Телігу розстріляють. Вона похована в братській могилі у «Бабиному Яру».
