Гість нашої рубрики — журналіст телеканалу НТН Василь ЗВЄРЄВ — більшу частину свого телечасу витрачає на світські тусовки — пропонує телеглядачам «Вершки» на будь-який смак. Однак у кожної людини є якесь захоплення — справа «для душі». «Хобі», як говорять англійці, яке дозволяє відійти від прагнення чогось досягти, щось захопити чи завоювати. Просто лишитися собою і «віддатися» тому, на що у «професійному житті» не вистачає часу. Такі миті здатні «розповісти» про Звєрєва красномовніше, ніж будь-хто з його оточення чи він сам про себе у світських новинах.
— Моїм незмінним з дитинства хобі залишається читання. В три роки я зацікавився призначенням літер і став смикати батьків: «Навчіть мене читати!» Чи то я був дійсно здатним хлопчиною, чи то вже, як кажуть, «дістав» своїх мамку і татка — невдовзі я вже читав свої перші слова, які складалися з назв радянських газет: «Труд», «Правда», «Известия». В чотирирічному віці записався до бібліотеки — і відкрив для себе світ літератури. З того часу книга є моїм незмінним супутником. Звичайно, з віком мінявся я — і мої літературні вподобання теж змінювалися. Якщо моїми першими книжковими героями стали герої казкові, то згодом їхнє місце займали Том Сойєр, Робінзон Крузо, Шерлок Холмс. Читалося багато, читалося запоєм.
Так вже влаштована людина, що її завжди ваблять заборони. Тому в ті, радянські часи, декого з авторів доводилося читати тишком-нишком. А коли почалася перебудова, раптом дозволили все — і народ масово кинувся в літературні обрії. З’явилася мода на певні книги. Ось тоді стало нецікаво. Ненавиджу читати те, що «модно». Тому, наприклад, з Булгаковим, Солженіциним, Єрофеєвим довелося знайомитись після того, як скінчився бум, пов’язаний з їхніми іменами. Багато чого змінилося з тих пір, але й досі читання викликає в мене неабияке задоволення. Щоправда останнім часом все менше часу залишається на книжки. Тим не менше вважаю, що всім, чого я досяг у житті, маю завдячити саме літературі.
Щодо інших своїх хобі і вподобань — зізнаюся, що обожнюю активний відпочинок, тому свого часу захопився туризмом. Лазити по скелях, сплавлятися по річках на плотах або катамаранах — це по мені! Душа постійно прагне подібних пригод. Якщо все буде гаразд — наступного року збираюсь відвідати озеро Байкал, а потім розповідатиму всім про його красу.
А ще я колекціоную портсигари. Так склалося, що поповнюють мою колекцію в- основному друзі. Тому хоч колекція поки невелика, та кожний екземпляр в ній дуже цінний для мене .
