Народна мудрість, на жаль, помиляється рідко. І тому, коли колишня радянська номенклатура пересіла з партійних крісел у крісла української незалежності, приказка «з пана пан — пан, а з хама пан — хам», пересіла туди разом з ними. І хоч би чим цей пан займався нині, хто просуванням України в Європу, хто будівництвом Європи в Україні, робити вони це все одно будуть по-радянському. Їхня психологія так і залишилася на рівні клієнтів магазину «Берізка», з поблажливою усмішкою на обличчі й повною зневагою до співгромадян у серці. І тому ніхто ніякої Європи в Україні будувати не буде. Бо Європа — це передусім суспільний договір, договір між владою та суспільством. Це такий суспільний договір, при якому «сини богів» починають свою кар’єру не з публічного хамства, а з ввічливості рознощика піци. Це такий договір, при якому патріот Олексій Івченко, наприклад, після купівлі «мерседеса» на кошти платників податків щонайбільше сидітиме під домашнім арештом, а не в наглядовій раді «Нафтогазу». Але в Україні поки продовжує діяти старий добрий договір кругової поруки, що тасує засмальцьовану колоду політичних лузерів по міністерствах і комітетах. Закон, що переміщує невправних голів колгоспів у кабінети інструкторів райкомів, де вони продовжували вирішувати свої проблеми за державний рахунок. І наведена нижче стаття — чудове підтвердження цього.
На другий тиждень перебування в кріслі спікера парламенту для Олександра Мороза почався соціалізм. Тепер новий статус дозволяє Сан Саничу використовувати державну казну для задоволення власних примх. От захотів цієї неділі Мороз на футбол — і замовив собі літак. Але йому було нудно подорожувати на самоті — тому в дорогу спікер покликав рідних товаришів-соціалістів. Також за кошти бюджету Мороз взяв на футбол... рідну дочку і зятя.
Чи не першим своїм рішенням на новій посаді Мороз призначив керуючих справами Верховної Ради. Ця людина має бути відданою спікеру. Через нього проходять багато делікатних питань: починаючи з того, щоб тримати на замку сесійну залу, аби туди зрання не прорвалася опозиція з наміром заблокувати трибуну, і закінчуючи влаштуванням гідних побутових умов для голови парламенту.
Тому завгоспом Мороза став член Соцпартії Дмитро Рудковський (не плутати з Миколою Рудьковським, не менш спритним соціалістом!). Досвіду в справі розпорядження матеріальними резервами у Дмитра Рудковського достатньо — до обрання в минулий парламент він був начальником Головуправління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони.
Тож від минулого тижня раніше недоступні для Мороза блага стали можливими — треба тільки чітко і за адресою артикулювати прохання.
Для футбольних фанатів присутність перших осіб на матчах завжди мала таємний сенс. Наприклад, Кучма на трибуні — вірна ознака програшу. Ющенко побував лише на двох іграх — з Данією в Києві та з Італією в Гамбурзі — перший був переможним, другий закінчився поразкою. Стосовно Мороза жодної традиції не було — тому що раніше Мороза на футболі ніхто не бачив.
Але щось змусило Сан Санича кинути все та полетіти до Одеси, де відбувався матч на Суперкубок України між «Динамо» і «Шахтарем». Можливо, він скучив за стадіоном. Можливо, він хотів побачитися з Ігорем Коломойським, який загалом-то живе у Женеві і цими ж днями заїхав до Одеси.
А, можливо, Мороз захотів показати себе в статусі «не першої, але і не другої» людини держави. Допомогли Морозу його нові товариші з Партії регіонів. Організатором Суперкубка виступила Професійна футбольна ліга, президентом якої є член фракції Януковича Равіль Сафіуллін.
Саме Сафіуллін, за словами джерел «Української правди», запропонував Морозу вручити приз переможцю, щоб якось підтримати Сан Санича у буремні парламентські дні, коли не зрозуміло — чи він легітимний спікер, чи тимчасовий. А Мороз, який вручає футбольний кубок, — це вже майже альтернативний лідер держави.
Все це вимагало присутності Мороза в Одесі. Якби лідер СПУ взяв квиток на звичайний рейсовий літак, це виглядало би широким жестом — все-таки летить людина дивитися футбол, задовольняє власні емоції, економить кошти бюджету. Тим більше, що міністри соціалістичної Швеції, на яку так рівняється Мороз, їздять на роботу електричкою, а не ескортом броньованих мерседесів зі спецномерами 002.
Дехто може поскаржитися, що спецрейс потрібен Морозу, бо це вимога охорони. Але в цьому випадку Морозу міг би допомогти приклад глави Секретаріату Президента Олега Рибачука, який також, як і спікер, перебуває під опікою Управління державної охорони. Рибачук неодноразово літав рейсовими літаками — охорона проводжає його до трапу, а в місці прибуття зустрічає інша група бодігардів.
Можливо, причина в тому, що чартер для Мороза є ознакою статусу. А, можливо, тільки так в один літак можуть влізти всі охочі безкоштовно злітати подивитися футбол і з комфортом повернутися у той же день додому.
Отже, цими вихідними керуючий справами парламенту Дмитро Рудковський написав заявку до державної авіакомпанії «Україна», яка обслуговує перших осіб держави. Він попросив надати літак «для забезпечення польоту голови Верховної Ради і супроводжуючих його осіб».
Згідно з інформацією джерел «Української правди», «душевну компанію» Морозу на футбол склали:
— Адам Мартинюк (перший віце-спікер парламенту) плюс двоє осіб;
— Ярослав Мендусь (найближчий зараз соратник Мороза, депутат, член СПУ);
— Микола Рудьковський (інший близький соратник Мороза, депутат, член СПУ);
— Андрій Деркач (інформаційний спонсор Мороза, депутат, член СПУ);
— Василь Цушко (депутат, лідер фракції СПУ) плюс одна особа;
— Василь Сільченко (односельчанин Мороза, депутат, член СПУ);
— Сергій Чукмасов (депутат, член СПУ);
— Руслана Мороз (дочка Олександра Мороза);
— Давид Сарія (бізнесмен, зять Олександра Мороза, чоловік Руслани);
— Оксана Теріхова (помічниця Андрія Деркача);
— Шевченко (особа не встановлена);
— Панасенко (особа не встановлена);
— Охорона (чотири людини).
Як відбувався відбір депутатів, що полетіли разом з Морозом, невідомо. Але всі вони, за непередбачуваним збігом обставин і всупереч квотному принципу, виявилися членами Соцпартії.
Вартість чартеру Ту-134 до Одеси і назад складає близько 100 000 гривень. «Українська правда» звернулася по коментар до завгоспа парламенту Дмитра Рудковського — сподіваючись на диво, що раптом ці витрати замість бюджету покриє хтось із мільйонерів-соціалістів.
Рудковський від коментарів відмовився, відіславши до керівника прес-служби парламенту Вікторії Шведової. Прямої відповіді вона не дала, але зі сказаних слів випливало — сто тисяч за чартер для Мороза сплатила держава: «Згідно з робочим графіком, пан Мороз на запрошення Федерації футболу був присутній на матчі як офіційна особа, бо це був державний захід. Він скористався літаком, згідно з положенням про обслуговування вищих посадових осіб держави».
У цій ситуації залишається відкритим «дрібне й неістотне» питання, чи має право Мороз катати своїх друзів і дітей за державні гроші.
P.S. «Українська правда» поцікавилася точкою зору самого Мороза про його чартер до Одеси. Спікер заявив кореспонденту УП дослівно таке:
«Якби я знав, що ви теж хочете на футбол, я б і вас взяв з собою! Справа в тому, що до мене звернулася Федерація футболу і представники футбольної ліги, оскільки це Суперкубок нашої держави, і хтось із представників влади повинен вручити цей кубок. Вони запропонували мені полетіти на цей футбол. Я не вважаю, що я настільки вже активний вболівальник, і мені, правда, не дуже й хотілося там побувати. Але, з огляду на цю обставину, я дав згоду, і ми справді туди полетіли. Для поїздок по Україні у відповідній ескадрильї передбачена можливість, і я полетів. Хто хотів ще летіти — той полетів. Тому ми не робили з цього таємниці, тим паче, що запрошення було у багатьох депутатів. Я гадаю, що тут нічого дивного немає. Ну, я врахую на наступний раз, я вас теж запрошу».
Відтак «Українська правда» починає прийом заявок від усіх, хто ще хоче полетіти разом із Морозом.
КОМЕНТАР
Леонід ПІЛУНСЬКИЙ, депутат Верховної Ради Криму
— Вчинок Голови Верховної Ради України Олександра Мороза, який на чартерному рейсі за державний рахунок зі своїми родичами і однопартійцями літав на футбол до Одеси мене глибоко обурив. Я вважаю, що Олександр Мороз саме для того й рвався до влади, щоб мати можливість таким ось чином фактично обкрадати Україну та її народ, щоб використати в особистих інтересах можливості та гроші держави. Це стара традиція — не соромитися з тим, щоб залізти до державної кишені, будучи високим урядовцем. Ми пам’ятаємо поїздку команди Януковича до Афін на Олімпіаду за державні кошти, коли ці гроші були б зовсім не зайвими саме для спортсменів, які викладалися повністю лишень для того, щоб принести славу Україні. А урядовці при цьому ухитряються шикувати за бюджетні гроші, в той час як вони знадобилися б і інвалідам, і пенсіонерам, і робітникам, багатьом із яких у нас і сьогодні не вчасно виплачують зарплатню. Ми не маємо права будувати таку Україну, чиновники якої могли б так бездушно ставитися до доль людей. На жаль, я гадаю, що Олександр Мороз був таким і таким залишився досі — за своєю сутністю завідуючим відділом комуністичного обкому, далеким від народу і бездушним. Лише прикидався совістю нації, тому, що тоді це було вигідно.
Всі ми ще пам’ятаємо, що одне із завдань нашої країни — боротьба з бідністю. І Олександр Мороз, у тому числі, багато разів повторював, що наш бюджет обмежений, що Україна бідна країна, яка не може собі дозволити купувати потрібну кількість палива, і так далі. Так річ у тім, що урядовці навіть у багатих країнах себе так не поводять. Вони мають чіткі обмеження у витратах, і ніде в світі не можуть дозволити собі возити на чартерах своїх родичів за державні кошти. У багатих країнах урядовці обмежені у використанні навіть службових автомобілів і часто користуються громадським транспортом, тим більше з бюджету ніхто за цей проїзд не сплачує, як у нас. Ніхто в світі не повірить, що Україна — бідна країна, якщо її чиновники зі своїми родинами літають на футбол чартерами за державний рахунок. З іншого боку, світ нас спитає — а як же вам боротися з бідністю, якщо у вас так жирують урядовці? Починати будівництво красивої і гуманної України, я гадаю, і потрібно саме з того, що обмежити розкрадання бюджету, в тому числі й такими способами.
