Нинішня політична ситуація, про подробиці розвитку якої більшість українців дізнається переважно завдяки телевізійним новинам, укотре примушує замислитися над тим, наскільки рівень інформаційного шуму відповідає рівню інформованості суспільства про те, що ж реально відбувається в політикумі. «День» звернувся до експертів із запитанням:
? «ЯК ВИ ОЦІНЮЄТЕ ВИСВІТЛЕННЯ ВІТЧИЗНЯНИМИ ТЕЛЕКАНАЛАМИ НИНІШНЬОЇ ПОЛІТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ В УКРАЇНІ (НАСАМПЕРЕД, ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ «ЕПОПЕЇ»: А) З ПОГЛЯДУ ВИДОВИЩНОСТІ; Б) ІЗ ПОГЛЯДУ ЗМІСТОВНОСТІ?»
Володимир ФЕСЕНКО , Центр прикладних політичних досліджень «Пента»:
— Вітчизняні телеканали повинні висловити особливу вдячність народним депутатам за те, що ті в розпал літа («мертвий сезон» для мас-медіа) влаштували захоплюючу виставу (в жанрі реаліті-шоу) під назвою «парламентська криза». Це найсправжнісінька мильна опера, в якій є все — підступність і любов, зрада та розлучення, явні негідники та благородні (начебто) герої. Фішка серіалу — гладіаторські бої депутатів. У якій ще країні світу побачиш публічну бійку мільйонерів. А яка тактична витонченість — рейди в тил противника, обстріл конкурентів яйцями та проектами парламентських постанов, захоплення трофеїв (мегафони, клавіатури комп’ютерів, ґудзики з ширінок депутатів із протилежного табору), напади з тилу та згори (епічна картина — депутат Стоян, залізши на плечі своїх товаришів, б’є депутата Турчинова по лисині регламентом Верховної Ради). У цього трилера з елементами мелодрами — мільйони шанувальників, які нетерпляче чекають кожної нової серії. Треба віддати належне провідним телеканалам — видовищність парламентського серіалу вони забезпечують. Можу припустити підвищення рейтингу «5 каналу», який організував телемарафон із прямими трансляціями з Ради.
Що стосується змістовної сторони «парламентської епопеї», то не все так однозначно. Позитивний момент — у формальній політкоректності парламентських репортажів у більшості телеканалів (принаймні, провідних). Ситуацію, як правило, коментують представники обох конфліктуючих сторін. Однак у новинах і репортажах домінує «картинка» та поверхневий подієвий опис. Практично відсутній аналіз підоснови подій, а найголовніше — їх наслідків. Наприклад, деякі канали одразу ж почали розкручувати тему дострокових виборів, начебто вони стали вже здійсненим фактом. У мене є підозра, що не обійшлося без «стимулювання» цієї теми. А от аналізу можливих наслідків цих виборів, зокрема й негативних, на телебаченні дуже мало. Хоча я не претендую на узагальнення, оскільки не дивлюся новин на всіх каналах. Ще один позитивний момент — вияв корпоративної журналістської солідарності у висвітленні епізоду з нападом прихильників регіоналів (на чолі з нардепом!) на журналістів СТБ. Із хуліганством, хамством і нахабством депутатів (і політичних активістів загалом) треба боротися методами публічності. Країна повинна знати своїх антигероїв. Бажано б знати й позицію фракції Партії регіонів із цього приводу. (Учора, за інформацією Інтерфакс-України, Партія регіонів принесла вибачення знімальній групі СТБ у зв’язку з інцидентом за участю представників партії і телеканалу. — Ред. ). Тож у парламентському телесеріалі з’явилася нова (і повчальна) сюжетна лінія.
Олексій МАЦУКА, директор Донецького інституту інформації:
— Спершу скажу про донецькі ЗМІ — тут місцеві засоби інформації створюють «колючий дріт» із публікацій на тему нинішньої політичної ситуації. Таким чином, ми вже сьогодні отримуємо живопліт диктатури зі сторінок місцевих газет й особливо регіональних телеканалів і радіостанцій, які дозволяють собі недопустимі речі з погляду об’єктивної професійної журналістики.
Що стосується всеукраїнських каналів і висвітлення ними політичної ситуації в Україні — малозмістовно й абсолютно невидовищно. Людям набридає однакова картинка щодня по телевізору. Більшість телеканалів взагалі не подають альтернативного погляду. Все знімається напряму й скрізь помітна ангажованість. Водночас можу виділити репортажі ICTV. На мою думку, тут найбільш вдало висвітлюють парламентські події. А загалом, політизація ЗМІ сьогодні дуже б’є по глядацькому інтересу.
Та ситуація, що сьогодні склалася в Раді, дає право стверджувати: історія нас вчить, що ніхто не виносить із неї уроків.
Артем БІДЕНКО, політолог, компанія RuBi Consulting:
— Вітчизняні телеканали, на жаль чи на щастя, ще в повній мірі не вийшли зі стадії дитинства: їх приваблюють видовища, технічна сторона справи, картинка як така (згадаймо, як радіють телевізійники, отримуючи кращі технічні умови, ніж у конкурентів). Аналітична сторона сюжету, інформативність поки що залишається додатком до гарної картинки. По суті, стосується це більшості телеканалів, і тільки ті новини, які мають бізнес- спрямування, вже потрохи заглядають за межі візуальних технологій.
Звичайно, це не тільки біда українських електронних ЗМІ, але й української політики, яка досі має ознаки «візантійщини», тобто все відбувається приховано, під килимом. Публічні виступи зазвичай популістичні й ні про що. Тому логічно, що телевізійники, не маючи часу на ретельний аналіз, і не маючи надійних джерел, які могли б чітко давати свій аналіз, вимушені працювати у напрямі красивої картинки. Думаю, що це ознака перехідного періоду, який ми разом із усією Україною успішно пройдемо, і зовсім скоро дивитимемося новини на рівні якщо не CNN, то як мінімум РБК.
