Мене, як свідомого демократа, така ситуація у Верховній Раді просто спантеличує. Якщо виходити з того, що є політика, а є інтереси країни, то в інтересах країни чергові вибори не були б панацеєю. Хоча тих, хто нехтує політичною культурою, треба було б провчити і назавжди закрити «ларчик», який називається Соціалістична партія. Її лідер поступив абсолютно не прогнозовано і цинічно, показавши на 15-му році Незалежності, ким він насправді був усі ці роки.
У тій ситуації, думаючи про майбутнє держави, найкраще було б повернення до коаліції в форматі трьох. Але якщо використовувати футбольну термінологію, відбулась така груба гра, що гравця треба видалити з поля. Мала б відбутися політична дискваліфікація. У нас є нормальні люди, котрі вийшли на Майдан, ми розвиваємо футбол і юнацький, і дорослий, але у нас нічого не змінюється в політиці. Нічого не змінюється в поводирях того народу, котрий досягає таких успіхів. У такiй ситуації я б порадив Президенту зустрітися з Морозом й пояснити йому, що він спровокував сьогоднішню ситуацію. Власне, я вважаю, що нічого не залишається, як поставити крапку на короткій історії п’ятого українського парламенту і звернутися до народу, щоб він був пильний i знав, кого йому обирати. Іншого варіанту я просто не бачу.
Чи піде «Наша Україна» в коаліцію з Партією регіонів, якщо ті відмовляться від союзу з комуністами й соціалістами? На перший погляд, це б дійсно сприяло об’єднанню країни. Але в цій ситуації, я вважаю, що у нас немає з ким домовлятися. Ми сідаємо за круглий стіл, як в середу в Президента, виробляємо спільні позиції, а на ранок виявляється, що вони ламаються. В мене складається враження, що цей сценарій пишеться десь там за 700— 800 кiлометрiв від Києва, на північ і схід.
Цікавий склад виявляється в цієї коаліції. Комуністи, котрі літають за консультаціями до Москви. Нам відомі погляди сили, яка головує в цій «реваншистській» коаліції. І третя сила, яка вочевидь виконала певне замовлення. Якщо цей фактор працює, то, вибачте, парламент буде штормити постійно. Тепер наша сусідка всіма силами буде намагатися дестабілізувати ситуацію, щоб сказати, що до Білорусі і Росії приєднається їх сестра, яка посміла вибрати шлях європейської інтеграції. Даремні надії. Ми не повернемося в СРСР.
