Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів змінює тактику. Відтепер, окрім пропагування альтернативних видів енергоносіїв, тут займатимуться мотивацією економії. Принаймні так було неформально вирішено на засіданні колегії НАЕР, що відбулась днями в Києві.
Якими будуть методи заохочення, поки що не вирішили. Однак без них, здається, не виходить. Скільки не розповідали споживачам про дешевизну енергії з соломи, ріпаку, вітру чи малих річок — нічого не допомагало. Впроваджують її вряди-годи і тільки сміливці. Кажуть, тому, що народ у нас консервативний...
І дійсно, Україна вже третій рік поспіль не може зменшити обсяг спожитого палива. Хоча енергетична стратегія України до 2030 року розрахована на поступальні рухи в бік зменшення енергетичних витрат. За прогнозами голови НАЕР Євгена Сухіна, в 2007 році Україна «з’їсть» не менш як 76 мільярдів кубометрів природного газу. Енергетична залежність України від поставок органічного палива з інших країн на сьогодні становить 60,7%, тоді як в цілому у країн ЄС — 51%. Щоправда, такі розвинуті країни Європи, як Німеччина (61,4%), Австрія — (64,7%) з цього показника нас не випереджають, однак працюють над тим, щоб диверсифікувати джерела постачання палива. В той же час у багатьох країн світу майже немає власних енергоресурсів, але це не заважає їм залишатися в числі лідерів світового розвитку. Зокрема в енергобалансі Японії лише близько 7% власного палива, в Італії — близько 18%.
Основною проблемою економіки України, на думку Сухіна, є висока енергоємність валового внутрішнього продукту (ВВП), яка складає 0,89 кг умовного палива на $1, що у 2,6 раза перевищує середній рівень енергоємності розвинутих країн світу. Висока енергоємність ВВП в Україні є наслідком суттєвого технологічного відставання у більшості галузей економіки і житлово-комунальній сфері, незадовільної галузевої структури національної економіки та впливу «тіньового» сектора економіки. Сухін підрахував, що зниження енергоємності ВВП України на 1% дає економіці приріст не менше 0,3%.
Втім, існує цілий ряд перепон для запровадження альтернативних джерел електроенергії. Перший заступник міністра палива та енергетики Юрій Продан заявив «Дню», що поки ціни на електроенергію не зростуть, ніякі альтернативні джерела не будуть упроваджені. Сухін частково погоджується: «Ціна повинна бути світовою. Питання лише в тому, як її пережити». Дійсно, поки не вгамуються тарифи та ті, хто їх встановлює, активне пропагування альтернатив може спричинити лише до зайвого галасу та плутанини. А це невигідно ані Мінпаливенерго, ані пану Сухіну, який останнім часом активно виступає за створення НАК «Синтез- газ України».
Держава тим часом цю тему продовжує фінансувати. Держбюджет на 2006 рік передбачає 450 мільйонів гривень — на розвиток газових мереж (вони, до речі, завантажені на 8—12%), мільярд гривень — на зменшення витрат з виробництва, передачі та споживання електроенергії в регіонах, 250 мільйонів (за рахунок приватизації «Криворіжсталі» та інших державних об’єктів) — на інвестиційні проекти з впровадження енергозберігаючих технологій в різних галузях економіки тощо. Та як використовуються ці кошти? За словами Сухіна, нині школи та лікарні в областях починають переводити на альтернативні види палива. Однак не за гроші бюджету. Сухін розповів, що до цієї діяльності активно залучаються кредитори, передусім — банки. Установка, яка перетворює в енергію, наприклад, тирсу, коштує, за його словами, стільки ж, скільки річне опалення школи (близько 130 тисяч гривень). Тобто строк окупності досить короткий, і впроваджувати такі нововведення для бюджету — вигідна справа. Питання лише в тому, чи зможуть нинішні поодинокі випадки стати закономірністю?
