Середньостатистичний німець може не вірити нікому, але Дойчебанку він довіряє просто-таки свято. Відповідно, і комерційні банки, що перебувають під його невсипущим контролем, теж користуються високим авторитетом у громадян. Дуже високий вплив у країні й у світі має Федеральна резервна система США, рівноцінна за функціями нашому Нацбанку. Власне, і в українському центробанку зібрані фахівці, яких і в Європі, і в Америках ще пошукати.
От лише працювати їм у вітчизняних умовах набагато складніше. Наші банкіри вимушені постійно косити оком то на Кабмін, то на Верховну Раду, щоб не опинитися хоч на півкроку попереду або осторонь від обраної ними стовпової дороги. Власне, в цьому не було б нічого страшного, якби не страждала найбільша цінність банківської системи. Це не валюта, і не золоті злитки, і навіть не національна грошова одиниця, за стабільність якої Нацбанк відповідає головою. Найбільше надбання будь-якого банку, а тим паче національного — це довіра до конкретної фінустанови та до системи загалом. І держава повинна її всіляко пестити, як кажуть, пилюку здувати. Тому що це — фінансова основа, як говорили раніше — базис. За його підрив у Кримінальному кодексі та в етичному кодексі держслужбовця годилося б ввести відповідну сувору статтю.
Але в нас із цим не поспішають. Відповідно, зовсім не всі і не завжди вважають своїм обов’язком зміцнювати довіру до банківської системи. І нерідко на неї абсолютно без причини та приводу наводять тінь. Наприклад, наш уряд раптом вирішив позбавити 12 комерційних банків статусу агентів з обслуговування зовнішніх позик під гарантії держави. У чому тут справа? Не інакше як провинилися в чомусь, думає обиватель, а наш брат журналіст одразу ж береться копати: чи не замішана в цій справі якась політика? Виявляється, цим і не пахне. Як пояснило «Дню» джерело в НБУ, вся річ у тому, що названі в постанові 12 банків, а це вельми солідні і, можна навіть сказати, найбільші в країні установи, цим просто не займалися — переважно таким агентом працював державний «Укрексімбанк». От Кабмін і «полегшив» список, вичистивши з нього баласт. Але пам’ятаєте стару приказку — «чи то він украв, чи то в нього вкрали»? Тінь на банківський тин прилипає так, що нескоро відмиєш...
У четвер Президент Віктор Ющенко на нараді з керівниками банківської системи та правоохоронних органів закликав учасників об’єднати зусилля у захисті інтересів вкладників і в боротьбі з відмиванням брудних грошей. Звісно, Президент, у послужному списку якого поки що найуспішніший період — саме керівництво НБУ, намагався додержати баланс. Відкриваючи нараду, він зазначив, що банківська система України в 2005— 2006 роках розвивається динамічно й успішно. Разом із тим, за його словами, в окремих банках з’явилися серйозні проблеми, що загрожують інтересам вкладників й іміджу всієї банківської системи. «Непокоїть практика діяльності окремих проблемних банків, які через порушення процедур, правил, нормативів, непрозору діяльність дискредитують усю банківську систему України», — заявив Ющенко та додав, що за статистикою останнім часом «близько 30 тисяч вкладників восьми банків стали жертвами дій шахраїв». На думку Президента, такі дані свідчать про те, що в правовому полі банківського та кредитного регулювання з’являються проблеми, які треба усувати, посилюючи таким чином захист інтересів вкладників і забезпечення довіри населення до банківської системи.
У нараді також брали участь прем’єр-міністр, керівники служби безпеки, Секретаріату Президента, голова податкової служби, міністри фінансів і економіки... То які ж у цьому секторі насправді справи? Сам факт такої наради та склад її учасників мимоволі підштовхують до неоднозначних оцінок.
Але насправді, схоже, все впирається в абсолютно інші обставини. Потрібен хоч і мінімальний, але все ж привід для оновлення керівництва Нацбанку. Річ у тiм, що коаліційний гармидер навколо купки міністерських портфелів зміг задовольнити аж ніяк не всіх претендентів. От і знадобилися додаткові високі крісла для тих політиків, які поки що залишаються не при справах. У результаті до переліку коаліційних призів, схоже, потрапила і посада глави Нацбанку, для якої законом чітко встановлений термін перебування на цій відповідальній службі та яка ніколи не входила до складу уряду. У результаті найдосвідченішого банкіра, який цього терміну ще не відпрацював, зате вже одного разу, всупереч встановленій законом незалежності Нацбанку, побував у «шкурі» жертви політичних колотнеч, схоже, можуть пустити по цьому колу вдруге. Ця мудра людина, безумовно, не зламається та витерпить несправедливість із притаманними їй гумором і стоїцизмом. Але як поведе себе банківська система?..
До речi, як повідомила в коментарі для «Дня» заступник голови «Промінвестбанку» (цей найбільший український комерційний банк потрапив до списку 12-ти виключених) Тамара Шульженко, банк не лише перебував у списку агентів уряду з обслуговування зовнішніх позик під держгарантії, але й реально та неодноразово виконував цю роботу. Найбільш показовий випадок, за словами Шульженко, трапився з обслуговуванням кредиту Дойчебанка (під гарантії українського уряду) для нафтопереробного заводу «ЛиНОС». Як сказала заступник голови, тоді ми не просто обслуговували кредит, але навіть у результаті й постраждали, оскільки практично за свої гроші покрили інвестору відсотки за кредитом, щоб виконати зобов’язання країни перед ним, а коли завод у ході приватизації продали, то про ці гроші забули, в інвестиційних зобов’язаннях не згадали, і нам їх ніхто потім не повернув. Цей наш кредит «ЛиНОСу» досі не погашено». «Тепер нас зі списку агентів викреслили, — з гіркотою говорить Шульженко, — і ви як людина, напевно, розумієте, як це впливає на імідж банку». «Ніхто нас не проінформував, мотивованої причини для виключення також немає, — нарікає банкір, — а згідно iз Конституцією всі суб’єкти права та власності рівні перед законом. Наш банк може зараховувати себе до дітей нашої країни так само, як і будь-який інший. Це спроба чимось підтримати банк з державною формою власності. І це дивно: якщо наші клієнти отримуватимуть такі кредити, то чому ми маємо віддавати їх в інший банк? Адже й у нас така ж рівна перед законом форма власності, як і державна. Але, мабуть, це робиться для того, щоб загнати клієнта в державний банк і забезпечити йому додаткові доходи, хоча за результатами слідчої комісії (я читала відповідні матеріали Верховної Ради) у нього дуже багато проблемних боргів».
