Будь-який уряд здійснює якісь спроби прикрасити дійсність. Але те, що ми чуємо зараз, викликає щирий подив. Що ж відбувається з нашою економікою насправді?
ПРО ЦЕ НЕ МОЖНА МОВЧАТИ
Основні показники соціально- економічного розвитку України свідчать про те, що українська економіка знаходиться напередодні глибокої кризи. Неефективна політика уряду протягом останніх півтора року не дозволила вирішити системних та стратегічно значущих проблем. Це призвело до передкризового стану. Серед основних його проявів — суттєве (майже п’ятикратне) уповільнення темпів економічного зростання і, як наслідок, відчутне скорочення бази реалізації фактично непосильних соціальних зобов’язань, узятих на себе державою. Практично зупинилися інвестиційний та інноваційний процеси. У 2005 році темпи зростання інвестицій скоротилися майже вдев’ятеро — з 28% до менше 3%. Фіксується також падіння рентабельності підприємств за стрімкого зростання витрат виробництва. Поглиблюється криза функціональної інфраструктури економіки, досяг межі знос основних фондів у провідних галузях, у тому числі в енергетиці, на транспорті та житлово-комунальному господарстві. Посилюються кризові явища й в агропромисловому комплексі, де фактично зупинилися як земельна реформа, так і процес ринкових перетворень загалом. Втрати врожаю зернових, спричинені погодними умовами цього сільськогосподарського року, можуть призвести до дефіциту продовольчого зерна на внутрішньому ринку. Крім того, Мінагрополітики прогнозує значне зниження, а в низці регіонів втрату врожаю фруктів і винограду.
Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі, досягши критичної величини, трансформувалося в негативне сальдо платіжного балансу. За підсумками I кварталу 2006 року вперше з 1998 року на поточному рахунку платіжного балансу зафіксований негативний результат — мінус $0,7 мільярда. За прогнозами Мінекономіки від’ємне сальдо поточних операцій може становити $1,2— 1,5 мільярда, тоді як у 2004 році воно сягало $6,9 мільярда. Як наслідок, швидкими темпами скорочуються золотовалютні резерви. Від початку року вони зменшилися на $2,3 мільярда, що може суттєво вплинути на стабільність гривні.
Не можна не відзначити негативного впливу на економіку загалом й інвестиційний клімат зокрема посилюваного політичного розколу в суспільстві та незбалансованості в зовнішній політиці, що веде до погіршення взаємовідносин із Росією — основним торговим партнером України. У результаті сталося різке подорожчання імпортованого для українських споживачів природного газу за збереженої високої енергозатратності економіки. І це є однією з реальних загроз, здатних запустити та прискорити інфляційний процес.
Ці та багато інших чинників створюють небезпечні ризики. Прогнози Мінекономіки та Світового банку не дозволяють говорити про якесь економічне диво в другій половині 2006 року. Нагадаю: 15 березня 2006 року Міністерство економіки України погіршило прогноз зростання ВВП у 2006 році з 7% до 2,8%, знизивши на початку травня цей показник до 2,7%. Світовий банк погіршив прогноз зростання валового внутрішнього продукту України за підсумками 2006 року з 3,5—5,5% до 1,5—3,5%. Аналогічні оцінки дає й МВФ. Йдеться про темпи зростання, які в 2,5—3 рази нижчі за прогнозоване зростання ВВП у країнах СНД і майже вдвічі — в країнах Центральної Європи. Не може не засмучувати останній прогноз ЄБРР: 1,2% зростання ВВП. Як зазначають експерти, ця величина перебуває, по суті, в межах статистичної похибки, і на практиці означає цілковитий застій, а, можливо, й зниження темпів розвитку економіки.
Очевидно, що в цих умовах ситуація вимагає реалізації пакета невідкладних антикризових заходів, спрямованих на подолання негативних явищ у розвитку народного господарства та соціальній сфері та на прискорення темпів економічного зростання. Аналіз дозволяє виділити три сценарії або моделі антикризової політики, до яких може вдатися майбутній уряд залежно від складу коаліції та самого уряду.
«СОЦІАЛЬНІ ЛІБЕРАЛИ»
Здійснюючи соціально-ліберальний сценарій, держава вважатиме своїм головним завданням не стільки патронат над промисловістю, скільки підтримку прийнятного рівня соціальних стандартів. Фінансові ресурси для цього знаходитимуть за рахунок операцій із державними активами й оптимізації коштів, залучених до державного бюджету та достатніх для забезпечення соціальної стабільності найближчим часом. Водночас не йтиметься про оздоровлення національної економіки та модернізації галузей, оскільки внутрішні фінансово-інвестиційні ресурси, необхідні для цього, вважатимуться апріорі недостатніми. Основним гравцем модернізації української економіки повинен стати приватний, у тому числі й зарубіжний капітал. І уряд виходитиме з необхідності створення економічних преференцій для його інвестиційного використання. Зрозуміло також, що поступове та контрольоване згортання державної присутності в економіці стане вимушеною, але адекватною реакцією на об’єктивні обставини.
Я зважаю на те, що основним завданням нового уряду стане забезпечення виконання державного бюджету, виявлення й акумулювання коштів для фінансування уже взятих соціальних зобов’язань, а також залучення та створення умов для діяльності великих національних і зарубіжних інвесторів із метою підтримки й оновлення виробничого апарату та, насамперед, зниження енергоємності виробництва.
Водночас я зважаю на необхідність виключення будь-яких заходів, спрямованих на створення тепличних умов для національних суб’єктів господарювання. Треба проводити політику «вимушеної (прискореної) модернізації», згідно з якою виживання національної промисловості залежатиме від рівня накопичення капіталу й інвестиційної активності її власників на ринку. Економічна роль держави зводиться до мінімуму. У цьому відмінність від «примусової модернізації», у якій держава стає основним розробником і провідником модернізаційної стратегії.
Відмовляючись від ролі активного економічного гравця, уряд має виконувати роль посередника між національним капіталом і транснаціональними корпораціями (ТНК), а також роль арбітра в системі відносин між працею та капіталом. Мають бути вжиті заходи для скорочення кількості зайнятих у державному секторі економіки, зниження рівня державного споживання, частки бюджетних витрат у структурі ВВП.
Окрім цього, дії уряду в рамках сценарію м’якої лібералізації передбачають також і деякі жорсткі заходи. Це посилення бюджетної дисципліни й оптимізація механізму розпорядження бюджетними коштами; заморожування заборгованості із зарплат і соціальних виплат та посилення адміністративного контролю над своєчасністю поточних виплат. Для цього уряд посилить контроль над станом і динамікою надходжень і витрат Пенсійного фонду й інших фондів соціального страхування; забезпечить скорочення бюджетного дефіциту та витрат на фінансування довгострокових державних програм розвитку, насамперед, затверджених в умовах передвиборного політичного тиску. Можна передбачити перехід до змішаного фінансування соціальних програм; раціоналізацію та поступову монетизацію соціальних пільг. Уряд приділятиме увагу виконанню Генеральної угоди між профспілками, роботодавцями й урядом. Своїми завданнями він вважатиме стримування інфляції та девальвації національної валюти; спрощення регуляторних обмежень для діяльності малого бізнесу; розширення переліку ліквідних державних активів і їх продаж за максимально високою ринковою ціною; прискорення приватизації «збиткових» галузей (таких як житлово-комунальне господарство та вугільна промисловість); утримання державного контролю над поставкою та розподілом імпортних енергоносіїв; поглиблену валютну лібералізацію; залучення великих іноземних інвестицій; прискорення процесу отримання членства в СОТ.
«ПАТЕРНАЛІСТИ»
Наступний сценарій можна позначити як економічний патерналізм. Він передбачає посилення ролі держави в регулюванні економіки та відновлення преференційної політики, як на галузевому, так і на регіональному рівні, а також проведення державою політики стримування цінового шоку на ринку енергоносіїв. Зокрема для стабілізації ситуації в енергетичній сфері уряд прагнутиме на основі нових цін на газ сформувати енергетичний баланс на 2006 і 2007 роки та підвищити питому вагу електроенергії й вугілля в енергобалансі. При цьому він спробує переглянути базові принципи тарифоутворення в паливно-енергетичному комплексі, зважаючи на необхідність поетапного наближення тарифів до реальної вартості енергоресурсів. Зрозуміло, що це передбачає використання принципів «ручного регулювання» на ринку енергоносіїв. Крім того, можливі такі методи роботи, як щоквартальний розгляд на засіданнях уряду звітів керівників профільних міністерств про хід виконання державної Програми енергозбереження. При цьому буде здійснена спроба розпочати реформування ринків нафти та газу в напрямі їх демонополізації. Для запобігання подальшому погіршенню зовнішньоторговельного балансу держава проводитиме політику активного стимулювання експорту. Зокрема ставка буде зроблена на спрощення митних процедур для українських експортерів у відносинах із країнами-основними торговими партнерами України. При цьому можна також спрогнозувати перегляд політики ревальвації гривні та підтримку експортерів за рахунок плавної (регульованої) девальвації. Крім того, може бути прийняте законодавство, спрямоване на впровадження систем експортного кредитування, виділення на ці цілі частини надходжень від приватизації, інституційне забезпечення цього процесу. Одночасно держава може підтримувати стратегічно важливі експортні проекти шляхом створення спеціалізованих банківських інститутів довгострокового інвестиційного кредитування.
Особливу роль у сценарії економічного патерналізму відводять бюджетним інструментам підтримки промисловості. Йдеться про перегляд державного бюджету на 2006 рік із урахуванням зміни вартості енергоносіїв, необхідність зниження податкового навантаження на економіку й істотного підвищення фінансової самостійності місцевих бюджетів.
«Патерналісти» спрямують свої зусилля також на безумовне виконання плану державних капітальних витрат на 2006 рік, збільшення інвестиційної складової бюджету 2007, у тому числі — із застосуванням змішаного інвестування держави, приватного й іноземного капіталу, створення інвестиційного державного банку реконструкції та розвитку. Будуть зроблені спроби вдосконалення системи адміністрування податків, припинення практики неповернення ПДВ, обмеження та поступового припинення практики авансового стягування окремих податків (насамперед, податку на прибуток). Парламент прийме держпрограму приватизації, в якій буде суттєво скорочений перелік стратегічних об’єктів, що не підлягають приватизації. Можна також передбачувати посилення контролю держави за виконанням постприватизаційних зобов’язань.
«РЕСТАВРАТОРИ»
У рамках третього «реставраційного» сценарію основним завданням антикризової державної політики ставиться стабілізація ціни на імпортовані енергоносії. У цьому контексті стабілізація цін на газ, нафту та нафтопродукти розглядається як умова, що дозволяє запобігти скороченню обсягів виробництва в таких базових секторах української економіки, як гірничо-металургійний, аграрно-промисловий і машинобудівний. Це забезпечить відносну макроекономічну та монетарну стабільність і дозволить дещо прискорити динаміку зростання ВВП, зовнішньоторговельний баланс, а також досягти підвищення бюджетних надходжень за рахунок податкових виплат великих фінансово-промислових груп. Якщо і станеться девальвація гривні, то вона буде помірною та не переступить критичного порога (5,3 грн./$1), що протримався протягом 2001—2004 років.
Збереження обсягів виробництва та підтримка рівня рентабельності промислових і сільськогосподарських підприємств у свою чергу забезпечить достатній рівень соціальних виплат і зайнятість працездатного населення.
Крім того, стабільні ціни на енергоносії дозволять, по-перше, демпфірувати соціальні ризики у зв’язку з необхідністю значного підвищення тарифів на послуги житлово-комунального господарства. По- друге, вдасться знизити інфляційні очікування на українському ринку.
Після реалізації досягнутих антикризових завдань ставитимуть питання про подальший економічний розвиток на інвестиційній основі. У цьому сенсі стабілізація цін на енергоносії в середньостроковій перспективі розглядається не лише як передумова подолання поточної економічної кризи, але і як передумова успіху для перехідного стабілізаційного періоду, що має створити умови для прискореного підйому й інноваційного оновлення.
Таким чином, третій антикризовий сценарій загалом передбачає повернення до економічного курсу 2003—2004 років. Його основним пріоритетом була реіндустріалізація промислового потенціалу (індустріальна модернізація) та відновлення втрачених позицій в індустріальному сегменті світового ринку. Звідси й визначення «реставраційний».
Слід зазначити, що, на відміну від попередніх антикризових програм, цей сценарій вимагає від влади прийняття не лише низки внутрішніх управлінських рішень, а й серії зовнішньополітичних кроків. Зокрема у зовнішньоекономічній сфері необхідно знову повноцінно приєднатися до процесу створення ЄЕП, у тому числі в частині узгодження єдиних митних зборів і транзитних ставок. (Довідково: станом на листопад 2005 року Україна була готова приєднатися до 40 документів із 93 із формування ЄЕП, у тому числі принципово Україна погодилася з 14 документами з 29 першочергових). Крім того, спільно з російською стороною треба буде створити комісію на рівні міністрів економіки з координації вступу до СОТ.
Інтеграція в ЄЕП дозволить, зокрема, суттєво знизити експортне мито на нафту та нафтопродукти, які постачаються з РФ в Україну, що забезпечить не лише завантаженість українських НПЗ, а й збільшить їхній експортний потенціал. Будуть врегульовані наявні протиріччя в питаннях доступу товарів українського АПК на російський ринок (м’ясо-молочна продукція).
Для відновлення взаєморозуміння в секторі газу знадобиться підписати міжурядовий українсько-російський протокол із фіксацією ставок по транзиту та ціни на газ, а також надати гарантії для російських інвестицій на території України та повернутися до створення тристороннього російсько-українсько-німецького газотранспортного консорціуму.
У сфері внутрішньої економічної політики знадобиться прийняти та виконати програми уряду на 2006 рік, внести корективи до бюджету 2006 року з метою скорочення його дефіциту, що створюється за рахунок прямих витрат на підвищення зарплати держслужбовців і бюджетників. Важливим заходом «реставраторів», спрямованим на підвищення інвестиційної привабливості української економіки та поновлення продуктивного діалогу з бізнесом, стане заборона реприватизації та надання правових гарантій власникам. У цьому ж напрямі працюватимуть такі можливі в цьому сценарії заходи, як поновлення діяльності СЕЗ і ТПР. Одночасно плануватимуть поступове зниження податкового тиску, насамперед податку на заробітну плату, а також податків на прибуток і додану вартість (у середньому на 2% на рік). Окрім того, можливе відновлення кількох захисних митних зборів на імпорт товарів, аналоги яких виробляють на внутрішньому ринку (насамперед продукція українського АПК). Серед соціальних заходів із великою часткою ймовірності можна прогнозувати продовження пенсійної реформи, поступову монетизацію соціальних пільг і перехід до соціального субсидування. Буде прийнятий новий Житловий кодекс, спрямований на глибоку структурну реформу цієї сфери.
«Реставратори» заявлять також нові підходи до регуляторної політики. Не виключене повернення до системи фіскальних преференцій для підприємств базових галузей економіки, насамперед у питаннях інвестиційної, інноваційної й енергозберігаючої політики. Буде продовжена лінія на зменшення регуляторних обмежень для малого бізнесу та приватних підприємців. Крім того, можливі заходи зі стимулювання укрупнення національного бізнесу, злиття та поглинання. Робитимуть ставку на розвиток низки великих національних ФПГ. Основне завдання — стимулювання створення на базі цих груп транснаціональних корпорацій. Одночасно почнеться процес концентрації державних активів, буде продовжений курс на створення сильних державних корпорацій. У валютно-фінансовій сфері можна передбачити проведення м’якої девальвації гривні (як і у «патерналістів», у межах 5,3 грн./$1).
На жаль, пріоритети й інструменти описаних антикризових сценаріїв роблять їх важкосумісними на практиці. Проте кожен із них орієнтований на відновлення макроекономічної стабільності та створення передумов прискореного економічного зростання. Зрозуміло, що їхнє використання залежить від конфігурації парламентської більшості та нового уряду, але в будь- якому випадку йдеться про подолання сьогодні ситуації, що виникла, за якої трансформаційні процеси в економіці фактично зупинилися, а загрози піти за кризовим сценарієм стають дедалі реальнішими.
