Якщо Україна не йде до Євросоюзу, Євросоюз іде до України. Приблизно так можна перефразувати відомий вислів для оцінки Дня Європи, який Київ святкував цими вихідними вже вчетверте. Ажіотаж «єврозаходів» був знову надзвичайно високим. Минулого року в День Європи столицю відвідали 80 тисяч чоловiк, а Донецьк та Одесу — по 65 тисяч. Про цьогорічну статистику говорити ще зарано, оскільки Київ тільки-но передав естафету Дням Європи в Запоріжжі та Харкові, які відбудуться 26 та 28 травня відповідно. Утім, деякі висновки можна підбити.
Європа святкує свій день 9 травня (в Україні його переносять традиційно, аби не було збігу святкування з Днем Перемоги). 9 травня для європейців є символічним, оскільки саме цього дня 1950 року тодішній міністр закордонних справ Франції Робер Шуман висловив ідею об'єднання промисловостей провідних країн континенту. Це дало початок подальшим інтеграційним процесам, результатом якого став нинішній Європейський Союз із 25 членів. Бажання увічнити 9 травня в історії вилилося в надання йому статусу офіційного свята на Міланському саміті лідерів ЄС 1985 року. В Україні День Європи вирішили святкувати кожної третьої суботи травня.
Уся Європа — за один день. Так можна охарактеризувати задум організаторів свята на Хрещатику: українці могли відчути себе справжніми європейцями без кордонів, вивчити життя в різних європейських країнах, зекономивши сотні доларів на авіаквитках. Людей було стільки, що практично до кожного з представлених цього року наметів Європейського містечка на головній вулиці столиці, а їх була рекордна кількість — майже 30, не можна було проштовхнутись. Кожна країна намагалася продемонструвати найбільші свої принади — туристичні, культурні, гастрономічні тощо. Стабільною популярністю користувалася Школа європейських мов, де відвідувачі отримали чудову нагоду вивчити кілька корисних іншомовних фраз напередодні відкриття сезону літніх відпусток. Залишається тільки порадіти за наших співвітчизників, чий вибір напрямків подорожей рік від року розширюється, судячи з інтересу не тільки до традиційних англійської, німецької чи французької мов, але й до більш екзотичних — голландської, грецької, фінської чи шведської.
Утім, у деяких місцях традиції все ж таки перемагають. Чи не найбільше уваги в Європейському наметовому містечку привернув стенд Великої Британії. Такий ажіотаж нескладно пояснити. Із Британією багато українців знайомі з самого дитинства, коли починають учити в школі англійську мову. Отож перевірити свої знання про цю країну шкільної й не тільки давнини всі охочі могли на захоплюючих вікторинах. А мрійники могли уявити себе студентами престижних британських коледжів, начитавшись яскравих буклетів про перспективи навчання у Великій Британії. Цікавим видовищем стала міні-фотовиставка робіт відомих британських фотографів, які зафіксували різні емоції перших осіб держави. Такі знімки в друкованих виданнях зустрічаєш не кожен день.
Посольство Іспанії виявило справжню солідарність, про яку немало говорилося в цей день, і щедро оцінило таланти молодих українських музикантів і художників. За сприяння іспанських дипломатів були організовані конкурс гри на гітарі та виставка живопису, лауреати яких отримали путівки до цієї сонячної й гостинної країни. Хто знає, можливо, ми побачимо враження від подорожей батьківщиною Веласкеса в їхніх наступних творах?
Поряд із презентацією своєї країни багаторічний кандидат на членство в ЄС — Туреччина — провела опитування на тему: «Хто такий європеєць». Свої автографи можна було залишити на великих паперових стендах. Спектр уявлень українців про пересічного європейця виявився досить широким «набором»: від «європеєць — це круто» до більш конкретних «людина з високим рівнем культури, толерантності й неконфліктності» та «європеєць — це українець учора, сьогодні, завтра, завжди». Можливо, думки українців допоможуть тим у Туреччині, хто досі не визначився. Як із жалем визнав посол Туреччини в Україні Ердоган Ішджан, його країна «не стане членом ЄС до 2010 року» не зважаючи на те, що вона перейшла до асоційованого членства ще 1963 року. «Нестача консенсусу серед політичної еліти країни та громадської підтримки була проблемою до кінця 90-х. Утім, кінець 90-х був для Туреччини новим відправним пунктом, коли вдалося повернути під контроль одну з найбільших наших «болячок» — тероризм — і заручитися підтримкою вступу до ЄС громадськості. За останні чотири — п'ять років ми зробили великий прогрес, але я змушений зізнатися, що попереду ще багато роботи», — розказав Е. Ішджан у розмові з кореспондентом «Дня».
Найбільш витривалими на цьогорічному святі, напевно, виявилися представники Ірландії. У той час, коли інші вже почали згортати свої експозиції, ірландці тільки-но «розігрілися». Можливо, саме в цьому полягає секрет знаменитого ірландського пива «Гінес»? Національна музика й танці припали до душі українським глядачам і зібрали їх кілька десятків біля ірландського намету. Кожен виступ супроводжувався оплесками, всі охочі могли приєднатися до ритмічних ірландських народних танців.
Цього року був розширений павільйон публічних дебатів на Хрещатику. Для участі в дискусіях на тему різних аспектів відносин України та Європейського Союзу запросили кілька десятків українських політиків, діячів культури, мистецтва, науковців та зарубіжних дипломатів.
Щоправда, це відобразилося на форматі заходу. Через нестачу часу громадяни не завжди отримували можливість поставити свої запитання високопоставленим гостям, тож останні відбувалися здебільшого виступами про «значний прогрес України за останній рік» та «домашню роботу». Дякувати на тому, що принаймні в приналежності України до Європи, нехай і географічної, вже ніхто не сумнівається. Це визнав і президент Європейської комісії Жузе Мануель Баррозу, відзначивши «посилення ролі України на європейській сцені» у своєму зверненні до українського народу. Справа за малим — чи відчувають українці себе європейцями, чи поділяють європейські цінності демократії, свободи слова, прав людини, спільне розуміння якості життя? «Ніхто не каже, що Україна не може вступити в ЄС. Просто, це питання поки що не стоїть у переліку першочергових. Ми маємо багато спільної роботи. Наприклад, виконати План дій Україна — ЄС. Ми зможемо почати переговори про зону вільної торгівлі, якщо Україна вступить до ВТО. Продовжуються переговори про спрощення візового режиму. Незабаром ми розпочнемо переговори про угоду, яка замінить угоду про партнерство та співпрацю. Наша мета — поглиблювати наші відносини. Отже, нинішнє ставлення країн-членів ЄС до України забезпечує великий потенціал для того, щоб вона поступово інтегрувалася в Євросоюз», — зазначив голова представництва Європейської комісії в Україні Ієн Боуг у коментарі «Дню».
На підтвердження цих слів посол Ірландії в Україні Донал Хамілл розповів «Дню» про ентузіазм, з яким сприймають процес інтеграції України в ЄС. Утім, визначити часові рамки «злиття» він не береться, оскільки, на його думку «все залежить від безпосереднього прийняття пропозицій, законопроектів тощо». Посилаючись на досвід своєї країни, яка за лічені роки «з однієї з найбідніших країн Європи перетворилася на одну з найзаможніших», запорукою успіху Д. Хамілл назвав тісну співпрацю з Єврокомісією. «На даний момент треба сконцентруватися на запроваджені Плану дій Україна — ЄС у рамках політики сусідства, укріпити зв'язки між Україною та ЄС, а також здійснити адміністративну, судову та низку економічних реформ», — сказав він.
Своїм досвідом у просуванні назустріч ЄС поділився з «Днем» посол Румунії. Відомо, що ця країна має вступити в ЄС січня цього року. «1992 року всі партії сіли за стіл переговорів щодо подальшої інтеграції в Європейський Союз. Ця дискусія отримала назву Снаговського процесу. Снагов — це місце, в якому, власне, відбувалася дискусія. Вона тривала рік, і після цього всі політики погодилися, що євроінтеграція повинна стати стратегічним об'єктом румунської зовнішньої політики, оскільки це збігалося з нашими цінностями, способом мислення та європейськими критеріями. Це — довготривалий процес, але рано чи пізно його треба починати. Головна помилка румунської влади полягала в затягуванні прийняття політичного рішення про здійснення реформ, у ваганнях, інакше ми вступили б до ЄС ще 2004 року», — так оцінив дії румунської влади посол Румунії в Україні Траян Лауренціу-Христеа.
Якщо ви втомилися від усюдисущої політики й хотіли забути про неї бодай у вихідний день, то чудова нагода розслабитися розташувалася всього за кількадесят метрів від павільйону публічних дебатів. Хіба можна було залишити без уваги цьогорічний чемпіонат Європи з футболу, до якого Україна має також відношення? Як відомо, наші футболісти вибороли право змагатися за звання кращих на нашому континенті вперше за всю історію. У рамках святкування Дня Європи в Києві відбувся свій чемпіонат, в якому взяли участь близько сотні шанувальників футболу.
А загалом на Хрещатику було жваво й весело. Схоже, що святкування Дня Європи стає в Україні гарною традицією. Вінчав усе дійство грандіозний рок- концерт. Грандіозний не за кількістю, а за якістю. На сцені виступили справжні гранди жанру — українські ТНМК й ВВ та шведські The Cardigans. Отже, Європа показала себе. Чи зможемо ми дати гідну відповідь?
