Не можна не визнати: альтернативою підвищенню енергетичних та житлово-комунальних тарифів може бути ще більш небажане явище — дефіцит відповідних послуг, який неодмінно призведе до ще радикальнішого підвищення. Про це інформують виробники. Вчора підприємства та профспілкові організації нафтогазової галузі оприлюднили відповідну заяву.
На думку її авторів, зволікати з вирішенням цієї проблеми більше не можна. Граничні рівні цін на природний газ з урахуванням тарифів на його транспортування й постачання залишались незмінними з квітня 1999 року і менше ніж на 50% відшкодовували витрати підприємств. За цей період ціни реалізації природного газу в Російській Федерації, яка є одним iз найбільших видобувачів цього палива в світі, зросли більше ніж у 3,2 раза та навіть перевищили (на 21%) рівень цін в Україні. Нинішні газові ціни в інших наших найближчих сусідів також незрівняно вище: в Молдові $113 за тисячу кубометрів, у Польщі — $450.
За висновками фахівців, реалізуючи природний газ споживачам соціальної та бюджетної сфер в Україні за цінами, що не відповідають економічно обґрунтованим рівням, «Нафтогаз України» щорічно недоотримував понад 4 мільярди гривень. Відтак тільки у 2006 році втрати його підприємств лише при реалізації природного газу населенню перевищать три мільярди гривень. Загалом же ця компанія втратить від занижених цін понад 7,5 мільярда гривень.
Автори звернення посилаються на Указ Президента України від 27 грудня минулого року «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 9 грудня 2005 року «Про стан енергетичної безпеки України та основні засади державної політики у сфері її забезпечення», який констатує, що «Нафтогаз» спільно з НКРЕ, Мінекономіки, Мінпаливенерго опрацював економічно обґрунтовані рівні цін на природний газ з урахуванням зростання собівартості власного видобутку та інших необхідних затрат, а також підвищення цін на імпортований газ (у порівнянні з минулорічними витрати «Нафтогазу» на закупівлю імпортованого газу в 2006 році збільшились на 20%).
При цьому газовики наголошують, що споживання природного газу за «пільговими» (нижче економічно обґрунтованого рівня) цінами не стимулює запровадження енергозберігаючих технологій на виробництві та в побуті. Найбільш енергозатратним є вітчизняне комунальне господарство. За цим показником воно чи не найперше в світі. Витрати на опалення жител в Україні в 4—5 разів перевищують аналогічні показники таких «холодних» країн, як Фінляндія та Швеція. Житлово-комунальне господарство Польщі (населення 38 мільйонів, середньозимова температура -5 0 градусів, тоді як в Україні -6,5 0 ) споживає природного газу в 4 рази менше, ніж 47- мільйонна Україна.
Низький рівень цін на природний газ на внутрішньому ринку України по суті означає, що газовий сектор змушений субсидувати всю економіку. Це, вказують в заяві газовики, робить галузь фінансово вразливою. Тому вони не можуть зрозуміти висловлювання деяких політиків про те, що ціни на газ слід залишит и без змін. «Інакше, ніж політичним популізмом це пояснити неможливо», — вважають автори заяви і просять уникати таких необгрунтованих висновків. На їхню думку, якщо сьогодні не збільшити ціни на газ, то завтра Україна газу власного видобутку не матиме зовсім, а населення буде змушене використовувати на комунально-побутові потреби імпортний газ, який коштуватиме вдвоє дорожче. Крім того, підвищення цін і відповідне зростання доходів забезпечать державний бюджет додатковими коштами для фінансування субсидій населенню.
Та звернемось до пересічного, а отже незаможного українського громадянина. Дай Боже, щоб на нього в нашій державі припадала одна кімната розміром приблизно 15 квадратів. Отож додаткові витрати його сім’ї за рахунок підвищення газових цін як на опалення і нагрівання води, так і на приготування їжі не будуть надто обтяжливими. Та є у нас, на щастя, і такі громадяни, які мають власні квартири або будинки площею 300—500 або більше квадратних метрів. Підвищення цін на газ для того, хто зміг побудувати або купити таке помешкання, також не буде обтяжливим. Це розуміє кожний. Зовсім інша справа, що сьогодні такі люди отримують від держави, а насправді від більшості її незаможних громадян, величезні цінові пільги на опалення своїх просторих світлиць. Із тим, що цьому слід покласти край, згодні всі. І це не заздрість, не побажання, «щоб у сусіда хата згоріла». Зрештою, саме цей сусіда має ресурси для того, щоб застосувати альтернативні енергетичні джерела як у себе вдома, так і на підприємстві, яким керує або володіє. Підвищення цін буде для цього гарним стимулом.
