У травні минає перший рік від моменту, коли французькі та голландські громадяни висловили свою негативну позицію щодо ратифікації конституції Європейської Унії. Французьке та голландське «ні» поставило якщо не жирний хрест, то принаймні потрійний знак запитання щодо майбутнього юридичного облаштування Європейської Унії. Які настрої панують серед європейського політичного істеблішменту та якими є основні варіанти виходу з конституційної кризи, що спіткала ЄУ?
ТІСНІША УНІЯ
Ідеї про функціонування більш тісного економічного альянсу в середині самої Європейської Унії не вщухають уже кілька декад, зокрема відтоді, коли голос ЄУ почав набувати дедалі більш виразного британського акценту.
Ліберальні економічні угруповання в ЄУ довгі роки наполегливо переконують політичні еліти своїх країн у необхідності припинення протекціоністської політики для сільського господарства та деяких інших галузей європейської економіки, але навпаки у зосередженні на запровадженні дійсно вільного європейського ринку.
Хоч як це дивно, однак ідеї постання більш тісного економічного альянсу в межах Європейської Унії лунають також і з іншого полюса європейської політики. Зокрема, представники широкого спектра лівих ідей пропонують об’єднатися в глибший союз тим державам, які готові реалізовувати власне благоденство на засадах виваженої та активної соціальної політики.
Європейська Унія насправді є таким непередбачуваним котлом інтересів, що досить часто навіть експертам непросто спрогнозувати, в який бік повернеться маятник суспільних пріоритетів, надто якщо в питаннях визначення політики задіяний такий апріорі популістський механізм, як референдум.
Колеги з університету пригадують, до якого щирого сміху призвело 2004 року запитання одного студента до «батька» Європейської конституції, екс- президента Франції, голови Конвенту з майбутнього Європи Валері Жискар д’Естена щодо можливих дій Європейської Унії в разі неспроможності ратифікації Європейської конституції в котрійсь із держав-членів: те, що зараз видається доконаним фактом, ще рік тому виглядало невинним жартом або ж прискіпливістю на кшталт «А що буде, коли Сонце впаде на Землю?»
ПЕРШИЙ МЛИНЕЦЬ ЗАВЖДИ ГЛЕВКИЙ
Європейська Унія неодноразово опинялася в подібній патовій ситуації, коли декотрі її члени схвалювали основні унійні документи, тоді як інші держави не спромоглися забезпечити належну підтримку громадян на національних референдумах.
Тому «шлях до відступу» було закладено ще в самому проекті конституції для Європи. Попри те, що стаття IV-447 однозначно відзначає, що конституція набирає чинності виключно в разі її ратифікації всіма державами-членами ЄУ, унійні юристи приготували принаймні декілька вірогідних сценаріїв виходу з кризи.
Зокрема, найбільш вірогідним та очевидним розвитком подій є посилання на Декларацію №30 до Договору про заснування конституції для Європи, суть якої полягає у формулі «в разі, якщо через два роки після підписання Договору про заснування конституції для Європи (документ підписано 29 жовтня 2004 року) чотири п’ятих від загальної кількості держав-членів ратифікують його, а одна чи кілька держав відчує труднощі в процесі ратифікації, то вся справа передається на розгляд Європейської Ради».
Саме цей орган може вирішити, в якому форматі повинна діяти Європейська конституція. Адже не варто забувати, що цей документ був підписаний лідерами всіх 25 держав- членів ЄУ, а отже з погляду міжнародного права він — автоматично чинний у міждержавних відносинах.
Характерним є також той факт, що після негативних референдумів у Франції та Нідерландах процес ратифікації документа не припинився, але продовжився в інших державах, голос яких на європейській юридичній арені має таку саму вагу, як і голоси унійних старожилів — Франції та Нідерландів.
АЛЬТЕРНАТИВНІ СЦЕНАРІЇ
Дискусії про вступ у дію Європейської конституції можуть відновитися в ході приєднання до ЄУ Болгарії та Румунії. Адже для цього кожна держава-член повинна буде ратифікувати відповідний договір про приєднання.
Саме тоді може бути відновлений процес перегляду окремих положень документа в спосіб внесення до нього окремих косметичних змін, що дадуть не лише юридичні, але й політичні підстави для переголосування Договору про заснування конституції для Європи в усіх державах-членах ЄУ.
Для України важливо знати, що політична еліта Європейської Унії наполягає в неофіційних розмовах на тому, що такий варіант перегляду документа можливий виключно в процесі вступу до альянсу Болгарії та Румунії, оскільки вступ інших держав, із політичного погляду, не видається: а) дуже ймовірним та б) безболісним для поміщення його в контекст із ратифікацією такого суперечливого документа, яким є Договір про заснування конституції для Європи.
Наступним юридичним приводом для «реанімації» конституції для Європи є повернення до цього питання при узгодженні точної кількості членів Європейської комісії, котрих, відповідно до Ніццького договору, буде менше ніж держав-членів безпосередньо. Деякі держави почуватимуться більш комфортно в разі можливості бути представленими в ЄУ на рівні комісара, а отже, «політичний» обмін є цілком імовірним.
Існує також і чимало інших, ще більш витончених сценаріїв виводу Європейської конституції з юридичного лабіринту. Адже за час існування ЄУ комунітарна казуїстика повертала до життя й значно «безнадійніші» ініціативи. Для прикладу, голови держав- членів ЄУ можуть одностайно внести зміни в положення ст. 48 Договору про заснування ЄС, котрим визначається, що будь-які зміни до даного документа можуть прийматися виключно одностайно (а отже, конституція не може вступити в дію).
Якщо з політичного погляду такий «трюк» видається більш ніж сумнівним, то з позиції права — це є цілком легітимна процедура. Зрештою, чого лише не зробиш заради любові!.. До євроінтеграції...
