Після того, як індійці з Mittal Steel Germany Gmbh (Дуйсбург, Німеччина) практично «зробили» бюджет-2005 для України, перед ними сьогодні постала сумна перспектива бути вигнаними з «Криворіжсталі». Якщо найбільший за всю українську історію інвестор до 6 червня не виконає ультиматуму нашого Фонду держмайна. Йому інкримінується невиконання умов договору купівлі-продажу, зокрема, як стверджує голова ФДМУ Валентина Семенюк, не була підвищена, з урахуванням затвердженого в країні розміру прожиткового мінімуму, мінімальна зарплата, а також за підсумками року не виплачена так звана 13 та зарплата. У випадку, якщоці обвинувачення підтвердяться в суді, контракт на придбання «Криворіжсталі» може бути розірваний. Більш того, як повідомила Семенюк, уже є п'ятеро претендентів, які можуть заплатити більшу ціну, ніж та, за яку комбінат було продано до цього (24 мільярди гривень).
Здавалося б, тут усе дуже просто. Не виконали зобов'язань — відповідайте. Семенюк навіть наголосила, що контроль за виконанням інвестзобов'язань для ФДМ — «це авторитет України». Питання, звісно, цікаве: чи додасть новий судовий процес проти інвестора та власника авторитету нашій країні, чи навпаки? Ось, наприклад, народний депутат і президент Асоціації підприємств чорної металургії Анатолій Голубченко в розмові з «Днем» сказав, що не може зрозуміти і навіть «не приймає відносин, коли двічі протягом року завод перепродують». «Як можна працювати в такій країні? — питає неодноразовий екс-віце-прем'єр. — «Криворіжсталь» — це ж не дитячий горщик!». Разом із тим він попереджає українську владу, що чергове повернення цього підприємства в лоно держави буде дуже складним і тривалим. «Чим цей процес закінчиться, я не можу спрогнозувати», — каже Голубченко і зазначає, що заяви з цього приводу йому здаються більше політичними... Хай би там що, він зазначає, що «вся метушня навколо цього Україні абсолютно не потрібна — іміджу вона країні не додасть. Треба було думати, коли продавали».
Але вислухаймо й обвинувачувану сторону. Генеральний директор «Mittal Steel Кривий Ріг» (так тепер називається «Криворіжсталь») Наренда Чодері на прес-конференції в Кривому Розі повідомив, що підвищення ставки робітника першого розряду до прожиткового мінімуму мало статися одноразово при купівлі підприємства, а не постійно, як того вимагають ФДМ і профспілки. «Ставка працівника першого розряду на підприємстві була підвищена до прожиткового мінімуму з моменту підписання договору купівлі-продажу, як це записано в договорі. ФДМ наполягає на повторному її підвищенні у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму», — стверджують інвестори й також зазначають, що перший раунд моніторингу виконання інвестзобов'язань, який відбувся в березні, мав позитивний результат. Що стосується 13-ї зарплати, то індійці обіцяють виплатити її, щойно підіб'ють фінансові підсумки року.
Ми всі, в тому числі й ФДМУ, звісна річ, за те, щоб іноземний інвестор виконував усі українські закони. У тому числі й про прожитковий мінімум. Але чи всі українські підприємства, наприклад шахти, де умови праці ще складніші, виконали цю законодавчу норму? Можливо, спершу треба навести лад у власному королівстві? А можливо, навпаки, якраз і треба натискати на іноземця — хай покаже приклад законослухняності нашим державним менеджерам. Але що тоді робити з провідним постулатом інвестиційного клімату, що свідчить про рівні правила гри для вітчизняних і зарубіжних інвесторів? Словом, проблема інвестиційного клімату в Україні знову виноситься на обговорення, і вже лише це вводить країну начебто в інвестиційну тінь.
I ще, звісно, не можна не дорікнути авторам інвестиційних умов щодо «Криворіжсталі»: адже добре знали, з ким мають справу. Могли передбачити, що злетить ціна на один із видів «хліба» будівництва — арматуру, з якою «Криворіжсталь» у країні явний монополіст? Могли. А те, що нові власники не купуватимуть вітчизняного вугілля, бо мають відповідні підприємства в Казахстані? Теж могли додуматися. Але тоді тривало полювання виключно за грошима... Але чому не виписали як слід хоч би ті інвестзобов'язання, на яких наполягали? А тепер, на сміх усьому світу, судитимемося з головним своїм інвестором, і ще не факт, що зуміємо виграти...
Якось не складається в нас, усупереч офіційним заявам, з інвесторами. Ось нещодавно така поважна організація, як Європейська бізнес асоціація,вкотре провела відповідні глибокі дослідження. Але чомусь не поспішає їх оприлюднювати. Боїться помилитися у висновках? Цілком можливо. Наприклад, учора в «День» надійшла копія відкритого листа компанії-члена названої асоціації Президенту України. Представники власника іноземної материнської компанії «Філдес Ентерпрайзис ЛТД» (у неї в Україні дочірнє підприємство «Філдес Україна» і невелика — $200000 — іноземна інвестиція) розказують главі держави про наш інвестиційний клімат, просять захисту та законності. Особливо вражає фраза: «Протягом останніх 18-ти місяців наша компанія відчула на собі «привабливість інвестиційного клімату»... За два роки компанія виплатила до бюджету понад два мільйони гривень. А щойно почали заробляти, до керівництва компанії звернулися співробітники відповідних органів і запропонували так званий «дах». Такі «відносини» не підпадають під розуміння чесного бізнесу, пишуть інвестори-скаржники. Але їхнє небажання «грати за правилами», як у нас водиться, вилилося в кримінальну справу, обшуки, вилучення документів і комп'ютерів, багатомісячне досудове утримання в камері. I що там розказував міністр внутрішніх справ про те, що тепер у країні припинилися «маски-шоу»? Чи посмілішали і вже навіть не ховаються? Автори звернення м'яко просять гаранта Конституції України (чомусь Леоніда Кучму часто уособлювали з цим його конституційним обов'язком, а Віктору Ющенку про нього рідко нагадують) вжити всіх можливих законних заходів і притягнути винних до відповідальності, поки це не завдало шкоди міжнародному іміджу України...
Тим часом вітчизняні експерти також не приховують своєї заклопотаності щодо інвестиційного клімату в країні. Віце-президент Центру досліджень корпоративних відносин (Київ) Ростислав Iщенко, наприклад, вважає, що інвестиційний клімат на практиці не настільки сприятливий, як стверджують перші особи країни. «Iснує велика кількість прикладів прямого тиску українських правоохоронних органів на іноземних інвесторів. Підтвердженням може послугувати песимістичний висновок великої європейської інвестиційної компанії Mid Europa Partners, яка спеціалізується на реалізації інвестиційних програм у Східній і Центральній Європі», — зазначає експерт. Він вважає неможливим створення нормальних умов для притоку в країну зарубіжних інвестицій і нормальний розвиток національної економіки «без рішучого реформування правоохоронної системи». «Принаймні, про інвестиційний прорив, який декларує влада, за нинішньої системи тиску правоохоронних органів на бізнес не може навіть йтися», — стверджує Iщенко. I, схоже, багато інвесторів думають так само.
