Ми живемо сьогодні у справді багатогранному, плюралістичному, а віднедавна — ще й у майже демократичному світі. Проте різноманітність поглядів та широта можливостей чомусь нас постійно відвертає від загальнолюдського, такого, що утвердилось століттями. Невже може бути розвиненою країна, громадянин якої деградує? Наша деградація полягає у тому, що зрікаємось своїх святинь. Державна програма, що носить назву «Вчитель» — поступ назустріч учителю» починається зі слів: «Учитель представляє найсвятішу на Землі професію…» Ця професія завжди була високою, чистою, мудрою… Доки ми не почали втрачати повагу до вчителя…
Ні для кого не секрет, що корупція процвітає у вищій школі. Проте найгірше, що ця корупція укорінює проблеми і в середній школі. Якось міністр Ніколаєнко заявив, що за статистичними даними, якими володіє міністерство освіти та науки, 43% батьків готові й дають гроші під час вступних екзаменів, аби була так звана гарантія вступу і дитина «не напрягалась». Сьогодні вчитель розглядається як перешкода на шляху отримання гарної оцінки. Розглядається перш за все батьками, маленькою проекцією яких є їхні діти. «Учні сьогодні не зацікавлені в отриманні знань. Одні з них знають, що після закінчення школи їх чекає плуг з конем, а інші — переконані, що вступлять в університет за гроші своїх батьків. А якщо говорити про творчий підхід до уроку, то цього від дитини домогтися взагалі неможливо», — говорить вчитель правознавства Зарічнянської школи, що в Рівненській області.
В області та в самому Рівному загалом функціонує понад 300 шкіл. Курс «Правознавство», загальнообов’язковий за програмою Міністерства освіти і науки України, протягом року викладається для учнів дев’ятих класів. При цьому більшість вчителів, які читають цей курс, не мають спеціальної підготовки. В кращому випадку право в школах викладають історики, вчителі гуманітарних дисциплін, в гіршому — фізики. Проблема ускладнюється відсутністю підручників, які б оперативно відображали нові зміни до законодавства, та загальною пасивністю молодого покоління. Без сумніву, якісне викладання курсу «Правознавство» та зацікавленість учнів предметом є необхідною запорукою виховання соціально свідомих громадян, здатних боротися за свої права цивілізованими правовими методами.
Де ж взяти мотивацію для навчання? Нові проблеми породжують нові вирішення. Застосування інтерактивних методик та ґрунтовні, цікаві підручники — це справді вирішення питання сьогоднішньої учнівської пасивності. А ще — це реальна допомога вчителям у подоланні психолого-педагогічних стереотипів у відносинах «учень — вчитель», набутих ними під час роботи у традиційній моделі навчання.
Стосовно підручника — зрозуміло, що коли він ілюстрований, без перенасичення науковою термінологією та не схожий на чиюсь дисертацію з проблем теорії держави та права, і буквально «на пальцях» розтлумачує підростаючому поколінню правила гри, за якими живуть у світі дорослих, то він однозначно буде гарно сприйматися дітьми. І не лише дітьми. З гарними (і за змістом, і за формою) підручниками простіше працювати і вчителям.
Стосовно інтерактивних методик юридичного навчання, то тут також повинно бути все зрозуміло. Проте, яки ми б успішними та широковживаними вони не були на теренах України, ці «терени» точно не стосуються сільської місцевості. Інтерактивні методики належать до інновацій в українській школі. А поняття «інновація» характеризує не лише створення та розповсюдження нововведень, а передбачає сутнісні зміни, зміни в стилі мислення, спровоковані цим нововведенням. Так інтерактивні методики справді будуть інноваційними при застосуванні на кожному уроці, при розумінні їхньої важливості, перш за все, вчителем, при його бажанні змінити стиль мислення дитини. ***
Траса на один із районних центрів Рівненської області — Зарічне — була відносно рівною та приємною. По обидва боки змінювалися сосново-березові ліси. Де-не-де виростали поодинокі населені пункти. Рідше — зупинки з назвою села чи селища, до якого потрапити можна було лише через ліс і лише в гумових чоботях. Зарічне знаходиться на півночі Рівненської області — біля кордону з Білоруссю. Таке розташування неймовірно зближує його жителів із слов’янськими побратимами: більшість телеканалів та продовольчих товарів — білоруські, а у розмові з місцевим населенням прослідковується характерний акцент. На виборах президента в 1999 році в ці краї заглядала журналістська експедиція, яка «розкопала» перли жанру: селяни, яким, власне, відкрили таємницю про скорі вибори глави держави виявили бажання проголосувати за … пана Лукашенка.
Віддалена місцевість, проте мальовнича й дуже «природна». Здавалося б все повинно було зостатися у недоторканному цивілізацією спокої та умиротворенні, зі збереженим колоритом, традиціями та цінностями. Але проблеми мають характерну здатність існувати на будь-якому ґрунті. В Зарічному також є проблема у відносинах «вчитель — учень», проблема пасивності та небажання розвиватись останніх. «Школа тут не винна, ми робимо все можливе, ми стараємось», — кажуть вчителі.
Зарічне стало останнім районним центром, до якого завітали працівники Благодійного Фонду «Правничі ініціативи» (його працівники та засновники — студенти та екс-студенти Острозької академії. — Ред. ) у межах реалізації проекту «Рівненський регіональний центр підвищення кваліфікації вчителів правознавства», що здійснюється за фінансової підтримки Американської асоціації юристів/Правової ініціативи у Центральній Європі та Євразії (ABA/CEELI). Було проведено одноденний тренінг із вчителями району на теми: інтерактивні методи навчання та їх використання на уроках «Правознавства»; методика побудови інтерактивного уроку; особливості використання навчально-методичних комплексів. Більше того — всім вчителям району було презентовано унікальний підручник «Основи правознавства», розроблений з орієнтацією на комплексне, системне вивчення права в школі. Підручник змушує замислитись, аналізувати суспільні та державні процеси, шукати відповіді на питання, що виникають. Наприклад, на початку кожного розділу — велике фото з текстівкою: перед розділом «Основи теорії держави» фотографія дітей з глибокими, ледь усміхненими очима, і підпис: «Не ми існуємо заради держави, а держава заради нас. Заради нашої безпеки, впевненості у завтрашньому дні та дитячих посмішок», — хіба не тема для твору, хіба не концептуальне пояснення дітям такого складного механізму, як держава? Авторами підручника є працівники Фонду «Правничі ініціативи» і одночасно Національного університету «Острозька академія» — викладач кафедри цивільно-правових дисциплін Філіп’єв Артем та викладач кафедри правосуддя, кандидат юридичних наук Самолюк Василь. Острозька академія була першим вищим навчальним закладом Східної Європи і, власне сьогодні, Європа асоціює сучасну українську вищу освіту найперше з Острозькою академією. Разом із БФ «Правничі ініціативи» університет долучається і до середньої освіти, поки що лише в Рівненській області. Але в найближчому майбутньому — й в усьому Західному регіоні. Сподіватимемось, що Острозька академія, з якою пов’язувався ренесанс українського народу ще в XVI столітті й сьогодні сприятиме відродженню якісної та дієвої освіти в Україні.
