Факт обрання Івана Гладуняка головою Хмельницької обласної ради не став сенсацією. Одначе виявився дещо несподіваним. Бо Іван Васильович — представник «Нашої України», яка одержала 24 депутатських мандата, а це на 11 менше, ніж Блок Юлії Тимошенко. Отже, місцеві спостерігачі передбачали, що представницьку гілку влади очолить «людина від найуспішнішої політичної сили».
У тому, що найуспішніша сила не відмовиться від претензій на цю посаду, переконували й учасники мітингу на головному майдані міста. Зустрічаючи депутатів, які йшли на свою першу сесію, учасники акції мовою плакатів вимагали: Ю. Тимошенко — прем’єром, В. Кулакова — головою обласної ради. І сам Володимир Кулаков, виступаючи з трибуни сесії, показував депутатам якийсь папір, що начебто засвідчував: Юлія Володимирівна вказала на нього. І це буцімто мало означати, що вибір уже зроблений за всіх депутатів.
Позиції успішного власника швейних фабрик Володимира Кулакова, здавалося б, були надійні, як ніколи. У сесійній залі виявилися антагоністи губернатора Івана Гладуняка — екс- нардеп Віталій Олуйко, який прийшов до обласної ради від Блока Литвина, й недавній однопартієць губернатора Микола Приступа. Віталія Олуйка й Миколу Приступу «подружила» проти Івана Васильовича не тільки спільна робота на відповідальних комсомольських ділянках. Віталій Олуйко ввійшов до новітньої історії тим, що був попередником губернатора І. Гладуняка лише три дні — написав заяву про звільнення з цієї посади під тиском місцевої опозиції.
На відміну від свого товариша по комсомолу, хмельницький міський голова Микола Приступа не лише мало зважав на тиск із боку опонентів. Свого часу він поїхав до Києва й повернувся додому з партквитком «Нашої України». Цей крок Миколи Івановича, мабуть, не привітали в міській організації «НУ»: і чого б то, як кажуть, не через двері, а через вікно? Отже, в претензіях на посаду міського голови підтримали не Миколу Приступу, а трудівника бізнесу Віктора Коліщака. Ображений такою ухвалою, Микола Іванович гучно грюкнув дверима «Нашої України» й подався до соціалістів. Ті прийняли його з щирими обіймами.
А невдовзі Феміда за позовом Віктора Коліщака ухвалила: зняти з реєстрації кандидатом на посаду Хмельницького міського голови Миколу Приступу — за використання адмінресурсу. Відтак, події почали розгортатися за непередбачуваним сценарієм. Раптом якісь хвороби відомого походження «скосили» сімох із 15 членів міської територіальної виборчої комісії. На майдані обласного центру, під вікнами службового кабінету губернатора, з’явилися сміттєвози й машини для прибирання вулиць. З трибуни мітингу на підтримку Миколи Приступи виступили Віталій Олуйко й сам постраждалий.
Почуте від полум’яних майданних ораторів дало поживу для роздумів і висновків. Знавці провінційних політтехнологій установили, що відтепер є спільний «винуватець» і вже призабутої відставки після триденного перебування на посаді губернатора, й зняття з реєстрації кандидатом. І буде спільний наступ, спрямований на те, щоб цей таки залишився міським головою, а той одержав посаду голови обласної ради.
На першому етапі наступу виборці Хмельницького 26 березня одержали тільки бюлетені за кандидатів у парламент. Отже, вибори міського голови й депутатів міськради відбудуться 25 червня. На другому етапі наступу — полум’яні промови Віталія Олуйка й Миколи Приступи на першій сесії обласної ради.
Поміж цими етапами в політикумі краю відбувалися й інші речі. З’явилися розтиражовані «розпорядження» й «звернення», буцімто підписані губернатором. Й Іванові Гладуняку навіть довелося дати з цієї прикрої нагоди прес-конференцію. Він був змушений пояснювати, що хтось має лихий намір його скомпрометувати.
Були й таємні переговори, консультації, про які потім розповідав дехто із залучених до участі. Говорили: план такий, що на першій сесії не оберуть ні І. Гладуняка, ні В. Кулакова, а вже на наступній сесії «спливе» третя кандидатура «рятівника» ситуації.
Одначе мало хто міг передбачити зміст виступу на цій, першій сесії екс-нардепа Віталія Олуйка. Він звинувачував Івана Гладуняка в усіх гріхах. Найменший — розкол місцевої еліти, найтяжчий — доведення до смерті поважних людей. Те, що говорив Віталій Олуйко, обурило навіть опонентів Івана Гладуняка. Вони вимагали із зали, аби той залишив трибуну поважного зібрання. Нарешті, зважили на прохання самого Івана Васильовича не обмежувати Віталія Миколайовича в часі для виступу.
Кандидат на посаду голови обласної ради І. Гладуняк спокійно прийняв виклик. Зажадав, аби депутати створили комісію, яка перевірила б усі звинувачення. Якщо, заявив, хоч щось сказане екс-нардепом відповідатиме дійсності, то він, І. Гладуняк, тут-таки відправиться у відставку. Зміст виступів представників усіх фракцій зводився до одного: чия б казала, а твоя мовчала б.
Схоже на те, що Віталій Олуйко й Микола Приступа досягли результату, протилежного до бажаного ними. За голову обласної ради Івана Гладуняка проголосували 56 депутатів, за його опонента Володимира Кулакова — 16. «Гадаю, що 4 травня (день, коли відбулася перша сесія обласної ради — Авт.) — день народження еліти краю. Ті, хто досі вважали, що належать до еліти, остаточно переконали громадськість: вони здатні лише на підкилимові інтриги, відкриті ігрища. В обласній раді утворилася коаліція людей, для яких громадські інтереси вищі за вузькопартійні. Шкода лише, що депутати були втягнуті в іншу «тему». Замість того, щоб по-діловому обговорити програми кандидатів на посаду голови облради», як заявив газеті «День» уперше обраний депутатом обласної ради Михайло Немов.
