Сивовусий вчитель любив закликати нас, вельми неврівноважених у своїх вчинках школярів: «Шануйтеся!». І лише набагато пізніше «недоростки» втямили, що в нас виховували особисту відповідальність, яка в сумі мала перетворитися на соціальну. На жаль, в юному віці аж ніяк не кожна істина сприймається адекватно. Ось і виростають дорослі дядьки, які не здатні поважати ні себе, ні інших, які зважають виключно на власні інтереси — чи то гучна музика посеред ночі, чи то раптово збільшена ціна на цукор... Тож можна сказати, що дефіцит соціальної відповідальності — вміння порівнювати свої потреби з інтересами інших людей — характерний для всіх прошарків нашого суспільства, починаючи від політичного класу і бізнесу та закінчуючи найнятими робітниками (порядок переліку в цьому випадку не має практичного значення).
Минулого тижня відбулося перше робоче засідання експертної ради суспільного руху «Форум соціально відповідального бізнесу», що взявся за досить складне завдання — розробити механізми та критерії оцінки соціальної відповідальності бізнесу (перед споживачами, співробітниками, суспільством загалом і навіть до навколишнього природного середовища).
За визначенням учасників форуму, соціальна відповідальність бізнесу — це ринковий механізм, що дозволяє інтегрувати в повсякденну практику управління систему взаємодії з так званими групами впливу підприємства. Оптимізація відносин із ними створює підприємству конкурентну перевагу за рахунок ефективнішого управління ризиками та репутацією, підвищення лояльності споживача і виходу на нові, більш вимогливі до екологічних і соціальних характеристик продукту ринки, залучення іноземних інвестицій, мінімізації плинності кадрів і пов’язаних із цим витрат, скорочення управлінських витрат, у тому числі й на управління шкідливими викидами підприємства...
«Створення експертної ради — це надзвичайно важлива та перспективна подія для українського бізнесу й українського суспільства, що спрямовує діалог між суспільством і соціально відповідальним бізнесом у русло прагматичних дій», — так оцінив початок роботи експертної ради завідувач секретаріату парламентського комітету з питань соціальної політики та праці Володимир Проненко. Ініціативу створення та діяльності Форуму соціально відповідального бізнесу вітали прем’єр-міністр нашої країни і навіть Представництво ООН в Україні. Як пообіцяв голова координаційної ради Форуму Володимир Щелкунов, на основі розроблених експертною комісією стандартів будуть організовані системи рейтингів соціально відповідального бізнесу України.
А начальник відділу зі зв’язків із громадськістю та внутрішніх комунікацій компанії «Київстар» Руслан Скиба вважає, що «сьогодні суспільство сприймає соціальну відповідальність бізнесу як невід’ємну складову репутації тієї чи іншої компанії. Водночас відповідальний підхід стосовно суспільства загалом стає вельми значущим компонентом ефективності бізнесу. Адже він існує не у вакуумі та є частиною суспільства, а тому повинен відігравати важливу роль у його розвитку. З іншого боку, соціально відповідальний бізнес є системною цінністю і для самого суспільства».
«Компанія «Майкрософт» уже не перший рік створює у світі звіти з корпоративної соціальної відповідальності. У 2005 році вперше видала свій перший звіт і «Майкрософт Україна». Своїм світовим і українським досвідом ми готові поділитися й передати його для роботи Форуму», — сказала на форумі представник цієї найбільшої транснаціональної компанії Ольга Бунятян.
Звісна річ, аж ніяк не завжди подібні декларації мають продовження в реальному житті. Наприклад, трудовий колектив Херсонського бавовняного комбінату обвинуватив голову ФДМУ України Валентину Семенюк у змові з інвестором підприємства ЗАТ «Волинський шовковий комбінат».
Профспілка працівників підприємства вважає, що голова Фонду держмайна таємно, без згоди колективу та профспілки, підписала з інвестором додатковий договір, що є неприйнятним для робітників підприємства. Обурені працівники підприємства навіть блокували адмінбудівлю компанії, у результаті чого зірвали збори акціонерів. Ось що каже голова профспілкового комітету ХБК Любов ФАЛЬЧЕНКО: «Колектив сьогодні дуже стурбований, що без згоди колективу, профспілкового комітету вже частина активів передана інвестору — Волинському шовковому комбінату.
Я запитала інвестора про це рішення суду. Він відповів, що власник повинен себе захищати. Від кого він захищається? Тут уже все зрозуміло — від нас, людей, колективу». За словами Фальченко, блокуючи проведення зборів акціонерів, колектив вимагає скасування незаконного рішення Херсонського господарського суду про передачу активів комбінату, а також забезпечення людей роботою, що записане в зобов’язаннях інвестора при купівлі комбінату, і регулярною виплатою заробітної плати в повному обсязі. Якщо ці вимоги не будуть виконані, то колектив погрожує довгостроковим страйком.
Як бачимо, соціальна відповідальність обох сторін може опинитися під сумнівом. Але, мабуть, головне запитання тут до держави, яка крізь пальці дивиться на виконання інвестзобов’язань великих інвесторів. І про те, що це не поодинокий випадок, свідчить схожа ситуація на «Криворіжсталі», де профспілка протестує, а ФДМУ щось мимрить про незначні упущення. У цьому випадку і бізнес, і держава за показником соціальної відповідальності були не на висоті.
У цій справі суспільство має претензії і до глави держави. Поставивши завдання щорічно створювати в Україні мільйон робочих місць, він підняв планку соціальної відповідальності на небувалу висоту. Але що було зроблене, аби цей рубіж реально подолати? Чи можна погодитися зі скороспілими рапортами чиновників, які доповіли про виконання цього завдання лише на основі того, що відповідні служби працевлаштували деяку кількість чоловік? Але чи були це насправді нові робочі місця або ж просто звільнені вакансії? На це запитання відповіді ще немає.
Не замислюється поки що держава і над такою складною проблемою, як підготовка робітників та інженерних кадрів для промисловості. Уже сьогодні багато підприємств буквально задихаються від нестачі робочих рук не лише для розвитку, а просто для підтримки колишнього рівня виробництва — досвідчені робітники та фахівці виходять на пенсію, а замінити їх ніким.
Аж ніяк не завжди демонструє соціальну відповідальність і сторона, яка має захищати найманих працівників — наші профспілки. Йдеться про проект нової генеральної угоди, що встановлює взаєморозуміння в трикутнику «держава — працівники — роботодавці» та є запорукою розвитку українського суспільства й національної економіки. На думку експертів, цифри, закладені в цьому документі, є вкрай обтяжливими для українського бізнесу. Даючи працівникам ілюзію підвищення зарплати, передбачені генугодою тарифи насправді можуть обернутися втратою робочих місць і ослабленням конкурентоспроможності української економіки. Представники бізнесу протестують проти необґрунтованих популістських декларацій, якими, на їхню думку, підмінюється суто економічний документ, що ним, як вони вважають, є генугода. Зі свого боку Федерація роботодавців України також має свої резони. На попередніх переговорах її вимоги не були враховані (питання про мінімальний прожитковий мінімум і мінімальну заробітну плату).
Яку оцінку з соціальної відповідальності виставить учасникам цих переговорів суспільство?
