Дипломати рідко вдаються до більш- менш чітких заяв із приводу ситуації в тій чи іншій державі. Бувають і винятки. Держсекретар США Кондолізза Райс минулого тижня висловила своє бачення причин низького результату на нещодавніх парламентських виборах Блоку «Наша Україна». На її думку, правляча партія в Україні показала невисокий результат через те, що не виявилася здатною виправдати очікування суспільства, породжені помаранчевою революцією. «Очікування, які вони могли втілити, розходилися з тим, що вони змогли втілити», — зауважила головний американський дипломат. Що мала на увазі пані Райс? Якими були прорахунки «помаранчевої» влади? Які помилки слід врахувати при формуванні нового уряду? «День» звернувся з цими запитаннями до експертів.
Пьотр КОСЬЦIНЬСЬКI, газета «Жечпосполита», Польща:
— Головна помилка «помаранчевої» влади полягає в тому, що вона не виправдала очікувань народу: зроблено було дуже мало. Обіцянок дали багато, а втілити їх не змогли. Керівництво було зобов’язане пояснити, чому так сталося. Удару по владі також завдали деякі скандали, пов’язані з сином Президента Андрієм, президентським оточенням (зокрема, обвинувачення в корупції). Певною мірою негативну роль зіграв розкол у «помаранчевому» таборі.
Якою повинна бути нова коаліція? Для багатьох поляків її «колір», звісно, важливий. Тут у якійсь мірі позначається сентиментальний чинник: поляки підтримували саме «помаранчеву» владу. Але це не найголовніше. Головне, щоб новий уряд сповідував реформаторські підходи у вирішенні проблем, щоб зберігся шлях України до Євросоюзу. Мені не доводилося чути, щоб iз подібними ідеями виступала Партія регіонів. Тому найоптимальнішим у цьому сенсі виглядає створення «помаранчевої» коаліції. Але, я думаю, що Польща, Євросоюз готові співпрацювати з будь-яким урядом України, попри його «забарвлення».
Новий уряд, звісна річ, має врахувати свої минулі помилки та намагатися не повторювати їх. Україна повинна прийняти європейську модель політики, яка була б більш прогнозованою. На жаль, у Польщі теж не часто політика вписується в європейську модель. Але все-таки є деякі базові принципи, до яких треба прагнути. Наприклад, для стороннього спостерігача важливо знати, які відносини між членами уряду, чи працює він на основі взаємної довіри. Не менш важливо чітко показати, чим займатиметься Секретаріат Президента, Рада нацбезпеки, щоб знову не з’ясувалося, що повноваження різних органів перетинаються. Це зрештою негативно позначається на результатах роботи, спостерігається плутанина. Новий уряд має стати місцем для скоординованої, чіткої роботи, а не плацдармом для боротьби за владу. Простіше кажучи, український уряд повинен стати нормальним європейським урядом. Звісно, і в розвинених європейських демократіях бувають свої складнощі, але приклад треба брати з кращого, а не з гіршого...
Євген МIНЧЕНКО, генеральний директор аналітичного агентства «Нью Iмідж», Росія:
— Відповідь треба розділити на дві частини. Перша — що мала на увазі під помилками пані Райс, а друга — якими були помилки реально.
Очевидно, що до головної помилки американці зараховують розкол «помаранчевої» команди, відставку прем’єра Юлії Тимошенко. США намагалися примирити прем’єра та Президента, але нічого не вийшло. Можна припустити, що також у Вашингтоні не були задоволені надмірною м’якістю влади по відношенню до представників «кучмістського спадку»...
Якщо ж говорити реально, то і Тимошенко, і Ющенко бездарно розпорядилися тим кредитом довіри, який вони мали ще рік тому. Вони дуже тішилися перемогою, а системної роботи не вів ані Президент Ющенко, ані прем’єр Тимошенко. Ручне управління економікою зі сторони Юлії Володимирівни створило у країні велику кількість проблем. Головна помилка — кричущий непрофесіоналізм команди, що прийшла до влади. Найяскравіше він продемонстрований у вирішенні енергетичних питань. Запаморочення від успіху та надії на те, що масова підтримка населення ніколи не закінчиться, стали основними помилками. Відсутність системних рішень, відсутність стратегії призвели до розчарування серед українців. Слід зазначити, що й тепер жодна політична сила, яка пройшла до Верховної Ради, не має виразної стратегії розвитку країни. А це насторожує.
