Кожного дня диспетчери МНС у всій Україні отримують тривожні виклики з проханням про допомогу людям, які дрейфують на крижинах або провалилися під лід. За декілька місяців нинішнього року на льоду загинуло 42 людини, серед яких — 15 дітей. Один із останніх випадків стався на річці Інгул у Миколаївській області. Там, неподалік від пішохідного містка, перехожі помітили двох парубків, які перебували на крижині, що відірвалася. Вже за півгодини на місце прибув воєнізований гірничорятувальний загін МНС. Робота ускладнилася погодними умовами і темним часом доби, але хлопців успішно доставили на берег. Подібні історії зі щасливим кінцем — скоріше виняток із небезпечних правил. Але що найстрашніше — вони зовсім не лякають людей, які продовжують рибалити чи просто гуляти кригою в період її танення.
Часто на лід виходять рибалки-новачки в пошуках гострих відчуттів від зимової риболовлі. Досвідчені ловці вiдходять подалі за уловом, підлітки влаштовують змагання на сміливість, діти просто гуляють, а люди з периферії вибирають шлях покоротше, щоб зрізати відстань, і нехтують мостами, які й так велика рідкість для сільської місцевості. Всі вони стають заручниками оманливої весняної погоди і тонкої криги.
«Майже всі люди, які потрапили в біду на льоду, гинуть, — розповідає прес-секретар МНС України Ігор Кроль. — Врятувати не вдається практично нікого. Такі надзвичайні ситуації в основному трапляються в сільській місцевості, де люди не мають засобів мобільного зв'язку або відсутня зона покриття. Люди, які дрейфують на крижині, часто гинуть, оскільки їх ніхто не встигає помітити. А якщо людина провалюється під кригу, то тут, зрозуміла річ, і не йдеться про телефонні дзвінки. Єдине, що люди, які тонуть, спроможні зробити, — це покликати на допомогу. На жаль, не завжди поряд є хтось, здатний допомогти або викликати рятувальників».
Проте нинішньої зими сталося все ж менше трагедій на воді, аніж минулої. За січень-лютий 2005 року в холодних водах загинуло втричі більше людей. Цього року до весни, танення снігів і катастрофічно складної ситуації з порятунком людей, що дрейфують на крижинах або тонуть у крижаній воді, МНС підготувалося ґрунтовно і заздалегідь. Через ЗМІ і особисто рятувальниками було проведено роз'яснювально-застережну роботу. «Ми агітуємо, в основному рибалок, не виходити без крайньої потреби на тонку кригу або далеко в море, — говорить І. Кроль. — Адже рибалки часто стають жертвами пригод на воді. Позавчора провели рейд у Київській області, під час якого прохали, наставляли, роздавали листівки та роз'яснювали місцевим рибалкам про небезпеку тонкої криги». Рибалки, щоправда, схильні більше покладатися на свій власний досвід — рятувальникам не вірять, зате переконані, що вже ж із ними, розумними і бувалими, ніколи нічого не трапитися.
Другі за частотою заручники дрейфуючих крижин, крижаної рибальської ополонки чи підталої криги — діти. Особливо під час весняних канікул. Виховну роботу з ними мають вести педагоги й батьки. Питання лише в тому, чи проводять вони її? Відповідь на запитання — страшна статистика: цього року потонуло 15 дітей...
Проте дорослі також не відстають у порушенні правил власної безпеки. Недавня історія: 15 працівників Київського ювелірного заводу вибралися на зимовий пікнік. Як водиться, напилися, і вирішили побродити Дніпром. Один із працівників ухитрився загубитися на крижаній гладіні. Люди напідпитку не змогли самостійно знайти товариша. Через чотири години підключилися рятувальники МНС. Виявилося, що горе-гуляка приліг відпочити, та так і заснув посеред Дніпра. Зрозуміло, що це загрожувало йому не лише можливим утопленням, але й обмороженням. Ще одні екстремали, оповіли «Дневі» в МНС, вирішили влаштувати екстравагантні перегони на льоду. У результаті, одна з іномарок відправилася під воду. Щоправда, троє пасажирів зуміли вибратися самостійно. Але картина загалом ясна — ще не скоро в рятувальників стане менше роботи на воді.
