Хоч як це дивно, але українці все ще вірять, що чергові вибори змінять їхнє життя на краще. Оптимізм щодо розвитку загальної ситуації після березневого голосування демонструють близько половини наших співгромадян (45%). Ще більше виборців (48%) вважають, що після того, як ЦВК оголосить результати їхнього волевиявлення, у Верховній Раді буде створена більшість, і це дозволить парламенту ефективно працювати. Також достатньо велика частина українців (37%) висловлює переконання (чи радше сподівання), що після виборів між новим складом ВР, Президентом та урядом країни буде налагоджена тісніша та конструктивніша взаємодія, ніж за діючого парламенту. Найбільш позитивно налаштовані мешканці Кримського півострова, півдня та заходу України. Найбільшими песимістами виявилося населення на півночі країни — тут сподівання на краще висловлюють тільки 38%, тоді як 14% бояться, що загальна ситуація погіршиться.
Картину поствиборних сподівань досліджували соціологи Українського інституту соціальних досліджень ім. Олександра Яременка та Центру «Соціальний моніторинг» з 18 по 22 лютого. Загалом у всіх регіонах України було опитано 3056 респондентів віком від 18 років. Як зазначила в коментарі «Дню» голова правління УІСД Ольга Балакірєва, «населення продовжує зберігати оптимізм, який з'явився у нього більш ніж рік тому, під час помаранчевої революції. Сьогодні майже в два рази більше респондентів, ніж це було перед минулими парламентськими виборами в 2002 році, висловлюють надію на те, що в цілому ситуація в країні поліпшиться. І це накладає велику відповідальність на ті політичні сили, що борються за місця в парламенті. Адже від того, наскільки вони виявляться дієздатними та ефективними, залежить не тільки власне майбутнє нашої країни, але й морально-психологічний стан суспільства».
Загалом же явка на вибори наших співгромадян очікується висока. Про свою готовність прийти на виборчі дільниці у лютому заявила переважна більшість опитаних (91%). За словами О. Балакірєвої, це дозволяє спрогнозувати, що у голосуванні візьмуть участь не менше 73— 75% виборців. Чітко ж артикулюють небажання виконати свій громадський обов'язок 26 березня тільки 2% респондентів.
Ті ж, хто прийде на виборчі дільниці, заявляють, що віддадуть свій голос, передовсім, за ту політичну силу, яка захищає близькі їм інтереси. Для половини дорослого населення України — це найважливіший орієнтир в густому лісі партій та блоків. Також для українських виборців важливі фактори довіри до лідера політичної сили (38%), близькість ідеології їх власним поглядам (29%), гарна програма (27%) та наявність у списках політиків, яким вони довіряють (23%). Показово, що лише 1% опитаних зазначили, що можливим мотивом їхнього голосування буде відповідний заклик місцевих керівників. З таким електоратом у адмінресурсу невелике поле для наступального маневру! Ті, хто має намір голосувати «проти всіх», керуються насамперед своєю звичкою брати участь у виборах (проголосувати хочеться, а за кого — не знають) та бажанням висловити протест проти дій влади.
А от агітувати українців, ходячи від хати до хати, — марне витрачання часу. Серед тих 27% виборців, помешкання яких протягом останніх двох місяців відвідали агітатори виборчих блоків та партій, лише 1% переконали аргументи «непроханих гостей» і вони вирішили голосувати за прорекламовану партію. Ще 1% опитаних, навпаки, чітко вирішили для себе, що за цю політичну силу голосувати не будуть. Решта ж просто не змінили свою думку. «Річ у тім, що велика частина громадян уже давно зробили свій вибір — ще восени, — пояснює О. Балакірєва. — А агітатори активно почали свою діяльність десь в останні два місяці». На думку соціолога, така локальна агітація може бути більш ефективною, коли йдеться про вибори до місцевих рад та про малознайомі партії. Для відомих же партій та блоків це — марне витрачання часу та грошей. Їм краще заробляти електоральний капітал своєю діяльністю.
