Це був аншлаг! У Волинському державному університеті імені Лесі Українки відкрилася експозиція робіт Міжнародного фотоконкурсу «День», що його вже сім років поспіль організовує наша газета. Її дебют відбувся у вересні торік — традиційно на день народження видання. Біля 180-ти знімків (рекордна кількість за увесь час проведення змагання) були представлені у двох великих залах Українського дому. Тоді всього лиш за кілька днів виставку відвідали близько 20 тисяч (!) киян та гостей столиці. Після чого вона, як завжди, мандрує Україною. Між іншим, у цьому нас навіть почали наслідувати... Де виставка «Дня» не побувала б, повсюди викликає небачений інтерес. У Луцьк вона прибула з Острозької академії, де стала резонансною подією. У Волинському університеті на неї особливо чекали. У 2002 році там відбулася презентація книжки «Україна Incognita», що започаткувала бібліотеку газети. І цього разу, окрім відкриття фотовиставки, було заплановане представлення нашого книжкового проекту (про це напишемо окремо).
Задовго до цього біля знімків почали юрбитися люди. «Я захоплена! — ділиться враженнями доцент кафедри української літератури Волинського університету Олена Маланій. — Власне, представлені роботи можна поділити на дві тематичні групи — політика і повсякденне життя. Мені найбільш сподобалися фото: «Нестатутні відносини» Бориса Корпусенка, «Артистизм» Оксани Недільниченко, «Інавгурація» Михайла Марківа і «Веселі старти» Олександра Косарєва. Здається, фотохудожниками помічені моменти, які характеризують українців у хвилини найбільшого позитивного чи негативного напруження. Це — наша природна хитрість, лукавство, набожність, великодушність і, врешті- решт, ліричність... Шкода, що за своїми щоденними справами нам все ніколи споглядати світ, що довкола, з його розмаїттям барв і відтінків. На жаль, такі виставки тут відбуваються нечасто». Дедалі глядачі між собою почали визначати фаворитів. Найчастіше називалися — «Тепла зустріч» та «Біржа» Леоніда Бакка, «Нестатутні відносини» Бориса Корпусенка, «Артистизм» Оксани Недільниченко, «Як би ви вчились так, як треба» Миколи Лазаренка... До речі, деякі зi згаданих робіт відзначені преміями та призами конкурсу «День-2005». «Ця експозиція дає яскраве різнопланове уявлення про українців та Україну», — узагальнювали майже всі присутні, відтак знову пильно вдивлялися у кадри, мабуть, вишукуючи волинські пейзажі. Може, й серед цьогорічних переможців будуть лучани з роботами про своїх волелюбних земляків та рідний край. Завкафедри української літератури університету Ірина Констанкевич роздивлялася знімок Анатолія Степанова «На паску» що його відзначено призом головного редактора «Дня». Я побачила у цій роботі волинський сюжет, — розповідає Ірина Мирославівна. — А ще спiвзвучне із моїм настроєм фото «Знайома хустка» Людмили Сафарової. Воно, як і багато інших, наповнене дивовижною енергетикою. Якось незвично, адже енергетику несуть здебільшого художні полотна... Насправді, виставка перевершила наші очікування. Ми сподівалися, що вона буде цікавою, але не чекали, що стане повноцінною культурною подією».
На її відкриття прийшли ректор Ігор Коцан, викладачі, студенти, школярі, бібліотекарі, журналісти, а також представники місцевої влади. «Що стосується фотовиставки, то в історії, як кажуть, немає корзини для сміття. Але мить зникає, варто відвести погляд, вона кане у вічність. Й ця виставка є саме тим поглядом, який зберігає нам історію, є несподіваним часто поглядом, бо знайомі нам обличчя і події стають ближчими», — виступив із вітальним словом заступник голови Волинської облдержадміністрації Володимир Карпук. «Газета «День» вже проторувала шляхи до людей за допомогою слова, але ми не відкидаємо й інший спосіб — за допомогою образу, — сказала, представляючи виставку, головний редактор Лариса Івшина. — У перші роки конкурсу виставлялися лише роботи наших фотокореспондентів і виходила повноцінна висококласна експозиція. А потім я подумала, що для конкуренції треба змагання оголосити міжнародним, де братимуть участь як професіонали, так і любителі. Якщо аматори пройшли відбір, можна вважати, що вони отримали сертифікат якості. Переконана, що варто тратити зусилля, щоб талановитим людям дати можливість показати себе, бо вони інколи бувають несміливими. У нас діє тверде правило — перемагають не свої, а кращі».
Після короткої офіційної частини присутні розійшлися у різні кінці залу та коридорів. Тільки-но встигай стежити за їхнім проявом емоцій — просто ненадумані ракурси для нових фото! Врешті, ми поцікавилися враженнями у них.
Оксана РЕМЕНЯКА, викладач кафедри культурології Волинського університету:
— Враження хороші, бо експозиція дуже професійна, не дивлячись на те, що в ній беруть участь і аматори. Бачимо, власне, позитивний аспект професійної роботи, хоча, якщо відверто, то є елементи спекулятивні, політизовані. Але це теж потрібно, бо ми живемо в цей час й актуальність проблеми розуміємо. У роботах відчувається вміння впіймати мить. Навіть на політиків — нетрадиційний погляд, вони без ретуші, що особливо стосується робіт, на яких зображені Віктор Янукович, Юлія Тимошенко. Мені імпонує, що фото відібрано з почуттям смаку, бо несмак — річ катастрофічна для людської душі. А тут якраз очевидна планка, нижче якої спускатися не варто, можна лише підніматися вище. Люблю «День», бо він, окрім відчуття стилю та самку, виховує у читачів-глядачів ще й почуття поваги до слова. Очевидно, в ньому працюють професіонали, які розуміють вагу слова, тієї крапельки, котра точить камінь не силою, а частим падінням. Важливо студентів залучати до перегляду таких фотовиставок, до читання таких книжок, які видає газета. Адже молоді люди дещо аморфні, їм потрібно більше руху, більше інтелектуального навантаження.
Вікторія ГОЛОВЕЙ, доцент кафедри культурології Волинського університету:
— Фото мені дуже сподобалися. Вражає різноплановість робіт. Надзвичайно сподобалися сміливі ракурси з українського парламенту. Також імпонують унікальні знімки із бабусями й дідусями. Дивлюся й усвідомлюю, що у цих людей вже все в минулому. Час добряче постарався і залишив свої сліди: сивину на скронях, борозни на чолi й втому від пережитого на обличчі... Це хвилюючі кадри. Не можу не згадати й «Поза часом» Сергія Ваганова. Закохана пара так буденно п’є каву на даху, а внизу — львівські будинки-пам’ятки архітектури, стара бруківка... Дуже настроєва фотокартина...
Яна КУТЬКО, студентка Острозької академії, стипендіатка «Дня»:
— Виставка газети — як календар за 2005 рік, який, очевидно, був багатим на події. Найважливіші дати окремо зазначені на знімках, наприклад, «Інавгурація» Михайла Марківа. У тому своєрідному календарі багато й невиділених днів, але хіба від того вони менш значущі? Адже тоді ми просто жили: раділи й печалилися, надіялися та іронізували. Такими і постали у роботах фотохудожників. Портрети просто прекрасні! Для мене ця експозиція — це, фактично, новітня українська історія у документальних фото, де головними персонажами виступають як політики, так і «прості» українці.
Леонід КОНДРАТИК, завідувач кафедри соціології, директор Інституту соціальних наук Волинського державного університету:
— Представлені кадри — ніби вихоплені з виру життя. Мене найбільше вразили «Теж українці» Василя Артюшенка, де віруючі УПЦ Московського патріархату йдуть хресною ходою із портретами... Миколи II... А також «Якби ви вчились так, як треба...» Миколи Лазаренка, де Президент Ющенко біля портрета Кобзаря. Вони, як і решта робіт, змушують глядача замислитися над проблемами сьогодення. Гадаю, у цьому й полягає успіх фотовиставки. Врештi, й сама газета створюється для мислячих людей, спонукаючи займати їх певну позицію. Я давно є прихильником «Дня». Очевидно, видання впливає на процес формування у нашій країні того омріяного громадянського суспільства, про яке ми говоримо.
Тамара ПРИЙМАК, редактор інформаційного відділу радіостанції «Сім’я і дім»:
— Побачене справді вражає! Вражає передусім секундністю моменту. Фотокореспонденти дуже вміло вловили найцікавіші, найнесподіваніші і, сказати б, неоднозначні ракурси з життя вітчизняного політикуму та звичайних українців. Ці роботи — ніщо інше, як фіксація часу для сучасників і майбутніх поколінь.
P.S. Головний редактор «Дня» Лариса Івшина пообіцяла подарувати Волинському університету копії фотографій, які найбільш сподобаються відвідувачам. Голосування за найкращу, на погляд лучан, роботу триває. До закриття виставки — 20 лютого — залишилося кілька днів. І ті, хто за якихось обставин не встигли її оглянути, ще мають трохи часу. Як повідомили «Дню», вчора з експозицією знайомилися романо-германські філологи, які, наслухавшись вражень від студентів-істориків та міжнародників, вирішили подивитися експозицію всім факультетом!
