Прем’єра опери Мирослава Скорика «Мойсей» відбудеться 27 січня в Національній опері України.
Виставу ставлять молодий режисер Анатолій Солов’яненко та відомий музикант — диригент Iван Гамкало, сценографія Марії Левитської, хормейстер — Лев Венедиктов, балетмейстер — Аніко Рехвіашвілі. П’ять років тому колектив Львівського оперного театру ім. С. Крушельницької першим презентував цей твір публіці. Причому прем’єру було приурочено до візиту Папи Римського Iвана Павла II до України, і вона викликала великий резонанс. «Мойсей» на київській сцені — друге «прочитання» цього музично-філософського твору. Лібрето написали поет Богдан Стельмах та композитор Мирослав Скорик на основі легендарної однойменної поеми Iвана Франка.
У вівторок у театрі відбулася зустріч колективу Національної опери з Главою Української православної церкви Київського патріархату Філаретом, який благословив усіх, зайнятих у постановці. На прохання диригента Iвана Гамкала, Його Святість розповів тим, хто зібрався, про біблійного пророка, вождя єврейського народу, який віддав свої сили та життя, аби вивести його з неволі й привести до обіцяної Землі Обітованої. Його Святість провів паралелі і з сьогоденням, сказавши: «Нам нині потрібен свій Мойсей, який звільнив би Україну від пут, у які вона була закована протягом багатьох століть».
— Я думаю, що опера «Мойсей» зацікавить українську публіку тому, що ми нині проходимо період звільнення від несвободи радянської, — підкреслив «Дню» Глава УПЦКП Філарет. — Ми відчуваємо дух свободи, живучи в незалежній державі, хоча є ще чимало українців, які оглядаються в минуле, як євреї за часів Мойсея оглядалися на Єгипет. Але якщо ті шкодували за м’ясом та часником, то деякі наші співвітчизники з ностальгією згадують радянську ковбасу за 2.20 крб. Мені здається, що опера матиме вплив на наше суспільство, щоб ми не боялися труднощів, не зупинялися на половині шляху і пам’ятали, що свобода набагато цінніша, ніж дешеве м’ясо, ковбаса, газ...
— Львівську виставу благословив Iван Павло II, а київського «Мойсея» благословили ви, тобто різні церковні конфесії підтримали оперу...
— Тут конфесії не мають значення, оскільки основа опери «Мойсей» — біблійна, а «Біблія» не лише для всіх християн одна, але й для іудеїв — вона об’єднує всіх віруючих. Мені здається, що ця опера посяде гідне місце в репертуарі театру, і поки Україна міцно не затвердиться як незалежна держава, вона буде довгі роки для нас актуальною.
Як розповів Мирослав Скорик, у Львові у виставі було зайнято понад 500 чоловік, а київська версія стане ще масштабнішою. Постановки різні за режисурою (львівського «Мойсея» поставив польський режисер Збігнев Хшановський, сценографія братів Тадея та Михайла Риндзаків. — Т.П. ), хореографією, художнім оформленням, але основа залишається та сама. Мирослав Михайлович стане за диригентський пульт, але диригуватиме не всією оперою, а одним актом.
— Я люблю Львів і залишаюся його патріотом, але масштаби двох театрів все-таки різні, — підкреслив Скорик. — Не хочу ображати львівських артистів, але трупа Національної опери на рівень вища. Якщо у Львові був лише один склад виконавців, то у Києві їх три, і всі солісти високого класу. Наприклад, головну партію Мойсея підготували найсильніші баси театру — Микола Шопша, Богдан Тарас, Сергій Магера, а незабаром до цієї акторської команди підключиться й четвертий співак — Тарас Штонда.
— До теми Мойсея зверталося багато композиторів: Орефіс, Россіні, Рубенштейн, Шенсберг, — сказав диригент- постановник Iван Гамкало. — Наш театр оперу Скорика сприймає через призму поеми Iвана Франка. Для мене було важливо для кожного слова віднайти свою інтонацію, щоб опера звучала актуально для нашого часу (інтерв’ю з I. Гамкалом та М. Скориком читайте в найближчих номерах «Дня»).
Микола Шопша, виконавець ролі Мойсея сказав: «Ця опера — високодуховний твір, і його виконувати треба iз чистою душею. Скорик написав дуже цікаву музику. Я вперше виконую його твір і відчуваю величезну радість від спілкування на репетиціях iз цим самобутнім композитором і тонкою та інтелігентною людиною. Як для співака, ця робота надовго запам’ятається. Вона внесла свіжий струмінь не лише до репертуару театру, але й відкрила творчий потенціал нашої трупи. Сподіваюся, відтепер на нашій сцені звучатиме сучасна українська музика. Маючи в репертуарі «Мойсея», ми станемо національним театром за суттю, а не лише за назвою».
