Україна постала перед нагальною необхідністю кардинально змінити своє ставлення до політики енергозбереження, яка повинна ґрунтуватися виключно на економічній основі. Газова війна, яку чи то програли, чи то виграли, лише додала гостроти цій проблемі. Основний принцип, якого необхідно дотримуватися, — вкладати гроші, якщо вигідно і самоокупно.
Стара система себе вижила, і жодна з європейських країн не має такого енергомісткого промислового та приватного сектора, який сьогодні є в Україні. Чи не найгостріше проблема з цінами на газ сьогодні стоїть перед комунальним сектором. Причина відома: у багатоквартирних будинках 2/3 енергоносіїв іде на вітер. Фактично теплоцентралі обігрівають не будинки, а землю та повітря. Ще у 1999 році я пропонував для міста Вінниці проект, який міг значною мірою виправити становище. Його суть — у будівництві дахових котельних, до яких можуть підключатися не один, а декілька багатоповерхових будинків. Економія газу завдяки такому підходу сягає 66%, бо тепло не втрачається на шляху до споживача.
На мій погляд, це є питання номер один у вирішенні проблеми енергомісткості комунального господарства. Враховуючи, що наука не стоїть на місті і сьогодні котли набагато кращі, ніж ті, що були 6 років тому, ефект буде ще більшим. Якщо приватне підприємство збудує дахову котельню, то навіть у разі підвищення цін на газ (якщо, звичайно, населення вчасно сплачуватиме за послуги за встановленими владою тарифами) окупність становитиме 3—4 роки. При цьому якість надання послуг значно зросте. Відтак, це велика перспектива, і тому нові будинки споруджуються саме за таким принципом.
Заслуговує схвалення і запропонований урядом проект щодо пластикових вікон. Адже будинок, який має утеплені зовні піностіролом стіни плюс пластикові вікна, витрачає на опалення квадратного метра площі в 6—8 разів менше енергоресурсів, ніж зазвичай. Саме таким шляхом має йти країна, тому що державні комунальні господарства цього робити ніколи не будуть.
Щодо використання альтернативних джерел енергії, то наша країна, на жаль, навіть не зрушила з мертвої точки, хоча має доволі потужний науковий та ресурсний потенціал. Наприклад, Австрія, Німеччина і багато інших європейських країн ефективно використовують для виробництва електроенергії вітряні електростанції. Україна має достатньо площі для їх розміщення та ефективного використання. Однак така програма потребує відповідної державної підтримки. Не використано повністю також потенціал наших гідроресурсів. Ми не можемо спалювати величезну масу вугілля для вироблення електроенергії та тепла, як це практикується сьогодні.
Звичайно, проблема більш ніж глобальна і потребує вливання не лише державних коштів а й залучення інвестицій. Свого часу я мав розмову з міністром агропромислового комплексу Баранівським, і він стверджував, що у зв’язку з тим, що ціни на пальне зросли, нині економічно вигідно виробляти дизельне пальне з насіння ріпаку. Польща побудувала заводи, і українські сільгосппідприємства успішно забезпечують їх сировиною. Тому ми просто зобов’язані знайти інвестора для будівництва власних заводів, які вироблятимуть екологічно чисте дизельне пальне з ріпаку. Наприклад, на Вінниччині 60% землі заростає бур’янами. Вирощування ж на цих площах ріпаку матиме подвійний економічний ефект — для промислового та аграрного секторів.
