Проблеми, пов’язані з можливістю пандемії пташиного грипу H5N1, надзвичайно складні та тісно переплетені з медициною, епідеміологією, вірусологією і навіть із політикою й етикою. Більш того, абсолютно невідомо, коли саме вірус H5N1, який на цей час відзначений тільки в птахів, може мутувати у форму, що передається між людьми, і наскільки вона може бути інфекційною та смертоносною. Тому зовсім не дивно, що коментарі про пташиний грип часто не влучають у ціль. Наприклад, у передовій статті нещодавнього номера газети «Нью-Йорк Таймс» засуджується індивідуалістичний підхід багатих країн до можливої пандемії вірусу H5N1, оскільки «щоб зупинити пандемію або хоча б виграти час для протидії їй, треба насамперед покращити спостереження за вірусом і якістю медичних послуг у країнах Східної Африки й Азії, де пандемія, можливо, й розпочнеться».
Справді, покращання заходів спостереження необхідне для своєчасного попередження про виявлення вірусу пташиного грипу H5N1, що передається між людьми. Це дозволило б країнам усього світу негайно розпочати проведення різноманітних програм охорони здоров’я, включно з виробництвом великих кількостей вакцини проти цього вірусу. Однак про масштабні заходи щодо «підвищення рівня охорони здоров’я в найбідніших країнах світу» легше говорити на сторінках газети, аніж втілювати їх у життя.
Інтенсивне тваринництво, через яке мільярди домашньої птиці та свиней перебувають у безпосередній близькості від людини, в поєднанні з антисанітарними умовами, бідністю й абсолютно неефективною системою охорони здоров’я, дають право доволі впевнено сказати, що навряд чи вдасться запобігти пандемії або не дати їй вийти за межі району виникнення. Тут заслуговує на увагу той факт, що при спробі вакцинувати 14 мільярдів курок Китай зустрівся з такими проблемами: можливістю підробки вакцин і відсутністю захисного одягу в медиків, які могли переносити вірус від однієї ферми до іншої.
Теоретично існує можливість стримування пандемії пташиного грипу в районах його первинного виникнення за допомогою проведення «кругової профілактики», тобто примусового застосування ліків і карантинного режиму з метою ізолювати порівняно невеликі спалахи вірусу H5N1, що передається між людьми. За словами Дональда С. Бурка, вірусолога з Університету ім. Джона Хопкінса, «існує ймовірність виявити вірус, що передається між людьми, на ранній стадії (тобто не більше 100 випадків) і ввести в дію міжнародні ресурси — такі, як резерв противірусних ліків ВООЗ, для швидкого придушення його поширення. Ця стратегія «завдання точкових ударів» вигідна з економічного погляду й не потребує великих капіталовкладень». Однак будь-яка стратегія може бути вигідна економічно, тільки якщо вона здійсненна. Кругова профілактика може бути ефективною в Міннеаполісі, Торонто або Цюріху, але ймовірність її успішності в тих регіонах планети, де найвища загроза початку пандемії пташиного грипу, близька до нуля. У таких країнах, як В’єтнам, Індонезія і Китай, де може розпочатися пандемія цьоого вірусу, бракує професіоналів, узгодженості дій, дисципліни, не розвинена інфраструктура.
Пригадаймо, наприклад, дії Туреччини після виявлення 50 випадків можливого зараження пташиним грипом на сході країни. Попередження про збільшення зареєстрованих випадків смерті домашньої птиці надійшло в уряд від офіційних осіб цього регіону ще 16 грудня, але розслідування почалося лише через 12 днів. Коли минулого тижня в Туреччині з’явилися перші смерті людей від пташиного грипу (14 річний хлопчик та ріднібрат і сестра), представник уряду почав критикувати лікарів за те, що, згадуючи про цю хворобу, вони «шкодять репутації Туреччині». Це нагадує про першу реакцію Китаю на атипову пневмонію в 2003 році.
На сьогодні доведено, що всі випадки зараження людей вірусом H5N1 сталися від домашньої птиці. Але ситуація в Туреччині наводить на думку, що саме такий вигляд може мати спалах пандемії серед людей на початковій стадії: швидке поширення підтверджених випадків зараження (і летальних випадків) від району виникнення до сусідніх сіл і міст. Можливе зараження великої кількості працівників і пацієнтів тих лікарень, де перебували заражені люди, а незабаром хто-небудь (можливо, навіть переносник вірусу, який сам ще не хворий) перенесе його в Анкару, Стамбул, Тбілісі, Дамаск, Багдад, а потім і далі.
Ліки від пташиного грипу «Таміфлю» і «Реленца» дуже дорогі, на всіх їх не вистачить. Практика гуманітарної допомоги ліками бідним країнам із метою проведення кругової профілактики показує, що часто вони розподіляються не відповідним чином: наприклад, зменшується кількість дози, що призводить до збільшення опірності вірусу та може тільки посилити розвиток пандемії. Також часто ці ліки продають на чорному ринку з метою збагачення корумпованих чиновників.
Політично некоректна, але раціональна стратегія полягає в розвитку багатими країнами спостереження за вірусом у бідних регіонах світу. Багаті країни будуть завчасно попереджені про наявність вірусу H5N1, що передається між людьми, і зможуть зосередити великі кошти на фінансуванні паралельних, низько- та високотехнологічних підходів, виробництво ліків і на інших заходах з охорони здоров’я. Це насамперед принесе користь їм самим.
Якщо пандемія почнеться порівняно скоро, скажімо, через рік-два, мало що можна буде зробити для ослаблення наслідків першої хвилі інфекції. Але якщо ми будемо готові розпочати програму з виробництва вакцини, то другу хвилю, можливо, вдасться стримати.
Пандемія пташиного грипу примусить нас ухвалювати складні рішення на різних рівнях, що стосуються не тільки встановлення черговості медичної допомоги пацієнтам за допомогою дефіцитних ліків, а й ширших суспільних проблем стосовно найефективнішого розподілу ресурсів у світі можливостей.
Генрі МІЛЛЕР — науковий співробітник Інституту Гувера при Стенфордському університеті
