Уряд України ввів на 2006 рік ліцензування імпорту в країну яловичини, свинини, живої великої рогатої худоби і свиней. Це визначено постановою Кабінету Міністрів від 30 грудня 2005 року. За оцінками фахівців, внутрішня потреба в імпортному м’ясі становить 350—400 тис. тонн на рік. Варто нагадати, що минулого року м’ясні ціни були мало не головними чинниками інфляції. Тепер уряд прогнозує, що більше цього не станеться. Через рік Україна не матиме проблеми з м’ясом, заявив міністр аграрної політики Олександр Баранівський, виступаючи наприкінці року в Києві перед працівниками м’ясної галузі.
Стимулом для такого прориву міністр називає нові правила гри, пов’язані з неминучим наближенням вступу України до СОТ. Але, всупереч наявній у самій СОТ дискусії про припинення дотування сільського господарства, в Україні на першому місці знову питання про збільшення державних дотацій тваринництву. «Вітчизняний товаровиробник має розвиватися на європейському рівні. Відкривши кордони, ми дали дорогу імпортній продукції на наш ринок, але треба зробити й другий крок — підтримати виробника. Адже в ЄС, вимогам якого тепер відповідає ввізне мито, діють величезні дотації на м’ясо», — аргументував свою позицію міністр. Але при цьому, щоправда, додав, що «нам до них» ще дуже далеко.
Визнаючи неминучість євроінтеграційних процесів, у міністерстві водночас не відмовляються й від обмежувальних заходів для імпортної продукції. Як повідомив заступник міністра аграрної політики Віктор Пабат, Мінагрополітики вважає за необхідне переглянути імпортне мито на свиней і ввести замість нинішніх 10 відсотків ввізне мито в розмірі не менше EUR0,5/кг живої ваги. За його словами, зниження парламентом у 2005 році мита на ввезення свиней до 5% призвело до активізації імпорту, що негативно вплинуло на внутрішній ринок. Минулого року в країну ввезли близько 140 тисяч свиней. У результаті вітчизняні виробники мали труднощі з реалізацією своєї продукції.
Минулого року, нагадав Баранівський, український ринок м’яса зазнав кілька серйозних потрясінь: навесні спостерігалася спроба ввезення дешевого імпортного м’яса, а восени колишній глава департаменту ветеринарної медицини (за словами міністра, це було зроблено без його відома, що звучить досить дивно) видав дозвіл на ввезення з-за кордону 730 тисяч свиней. Однак очікуваного падіння цін на готову продукцію не сталося, водночас, за твердженням Баранівського, збитки вітчизняних виробників м’яса обчислюються сумами від 78 до 85 млн. гривень. Проте ринок виявився життєстійким і ситуацію вдалося виправити.
Не менш стійким виявився і вітчизняний ринок птиці. Навіть спалах наприкінці року «пташиного грипу» на нього суттєво не вплинув. Хоча попит на м’ясо птиці в жовтні- листопаді дещо поменшав, але загалом птахівники виробили на 100 тисяч тонн м’яса більше, ніж позаминулого року. Щоденне споживання м’яса птиці також перевищило показники, які були в цей же час у 2004 році.
Одним із досягнень 2005 року, як вважає заступник міністра Пабат, стало припинення спаду поголів’я худоби. Його вдалося навіть наростити: поголів’я великої рогатої худоби зросло на 14 тис., свиней — на 835 тис., птиці — на 27 мільйонів, овець і кіз — на 58 тисяч проти рівня 2004 року (оскільки рік на той час ще не закінчився, доповідач уникав називати абсолютні цифри). Не вдалося лише припинити скорочення поголів’я корів — воно скоротилося на 76 тисяч у сільськогосподарських підприємствах і на 13 тисяч у приватних домогосподарствах. Попри це, виробництво молока зросло на 30 тисяч тонн.
Водночас, попри обіцяне міністром через рік безпроблемне життя, шлях до м’ясної благодаті вимальовується довгим і важким. Адже за головним критерієм ефективності роботи м’ясної галузі — за рівнем споживання м’яса на душу населення — Україна залишається безнадійним аутсайдером. Мало що зміниться й у 2006 році, в якому міністерство планує підняти «пайок для м’ясоїдів» із нинішніх 38,5 кг на одну людину до 42 кг. У міністерстві посилаються на те, що згідно зі статистикою, зростання доходів населення на 1% стимулює зростання споживання м’яса на 0,5%. Одним зі шляхів зниження роздрібних цін і підвищення попиту на м’ясо, за словами Пабата, є розширення мережі магазинів фірмової торгівлі. «Але головне все-таки — глибина переробки м’яса, розширення асортименту для різних категорій населення», — вважає заступник міністра (така тенденція в усьому світі: 70% споживання становить натуральне розфасоване м’ясо).
Не обійшлося, як заведено в наших відомствах, і без «пошуків недоброзичливців»: Пабат нарікав на те, що програму стабілізації тваринницької галузі, підготовлену фахівцями і вченими галузі, шість разів розглядали в уряді, але вона й досі залишається не прийнятою. Серед тих, хто не підтримав «конституції тваринництва» й, отже, проти м’ясного достатку, за словами Пабата, виступали міністр фінансів, міністр оборони та колишній міністр економіки.
Утім доктрину мало прийняти — треба, щоб вона працювала на всіх рівнях. У цьому сенсі дуже показовим був один із виступів «із місць»: керівник агрофірми попросив керівництво міністерства підвищити посадові оклади працівникам районних управлінь сільського господарства. Можливо, тоді, за його словами, в цій управлінській ланці з’являться кваліфіковані фахівці, від яких фермери зможуть отримати реальну допомогу.
